Справа № 2-1126/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

“22“ листопада   2010 року Шевченківський районний суд м.Львова у складі:

головуючої – судді             ЛУЦІВ-ШУМСЬКОЇ Н.Л.

при секретарі                 ТИМКОВИЧ С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 03.02.2010р.звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить постановити рішення про стягнення з відповідачки ОСОБА_2 в його користь 700грн. аліментів щомісячно. Покликається на те, що відповідачка по справі є його донькою. Він є інвалідом 2-ої групи, отримує пенсію по інвалідності в розмірі 677грн. Крім того, постійно хворіє гіпертонічною хворобою, страждає на цукровий діабет, в зв’язку з чим постійно та курсами приймає ліки, які купує за власний рахунок. Оскільки пересувається за допомогою палички, кульгає, тому працювати не може. Розмір його пенсії недостатній для повноцінного існування та проведення необхідного йому лікування, цих коштів вистачає лише на найнеобхідніше, оплату комунальних послуг, мінімальний набір продуктів харчування. Відповідачка відмовляється добровільно надавати йому допомогу. Від її виховання він не ухилявся.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав повністю, покликаючись на вказані у позовній заяві обставини. Просить задовольнити його позов.

В порядку виконання судового доручення Верхнєхавський районний суд Воронежської області Російської Федерації викликав та допитав в судовому засіданні відповідачку ОСОБА_2, яка в судовому засіданні позов не визнала в повному обсязі та пояснила, що з батьком не бачилась більше 40 років, не може сплачувати аліменти на його утримання, оскільки ніде не працює та має на утриманні неповнолітню дитину і здійснює догляд за непрацездатною матір’ю інвалідом 3-ї групи. Крім того, повідомила, що відповідач здає свою квартиру в оренду, за що отримує немалі доходи, сам проживає у своєї співмешканки. Висловила бажання забрати батька до себе і здійснювати за ним догляд, однак надавати йому матеріальну допомогу можливості не має. Просить у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення позивача, показання свідка, оголосивши пояснення відповідачки, надані в порядку судового доручення, дослідивши зібрані по справі докази, з’ясувавши дійсні обставини справи, взаємовідносини сторін, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких мотивів.

ОСОБА_2 є донькою позивача ОСОБА_1 Інших дітей, зі слів позивача, він не має. У шлюбі він не перебуває.

Відповідно до ч.1 ст.202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов’язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Право на утримання від доньки позивач матиме за умови, що він є непрацездатним та потребує матеріальної допомоги.

Позивач ОСОБА_1 є непрацездатним, інвалід 2-ої групи. Він отримує пенсію по інвалідності в розмірі 792,68грн. станом на листопад 2010р. Даних про отримання позивачем інших доходів немає.

Оскільки обов’язок батьків утримувати дитину не залежить від їх матеріального становища, то і обов’язок сина, дочки щодо матері, батька не пов’язується з цією обставиною. Те, що дочка, син самі є недостатньо матеріально забезпеченими суд враховує при визначенні розміру стягуваних аліментів.

Відповідачка є працездатною, однак не працює. має на утриманні неповнолітню дитину.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні підтвердила, що пенсія є єдиним доходом позивача. Спростувала твердження відповідачки про те, що ОСОБА_1 здає свою квартиру в оренду і отримує додатковий дохід

Потреба у матеріальній допомозі визначається залежно від наявності у позивача прожиткового мінімуму – вартісної величини достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров’я набір продуктів харчування, мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум для непрацездатних осіб з жовтня 2010р. становить 723грн.

Пенсія, яку отримує позивач, на 70грн. перевищує цей мінімум. Однак ця обставина не дає підстав робити висновок про відсутність у позивача потреби матеріальної допомоги.

З наданих позивачем медичних документів, рецептів та чеків на придбання медикаментів вбачається, за станом здоров’я він змушений витрачати на придбання медикаментів, в середньому 300грн. на місяць. Тому суд вважає, що ОСОБА_1 потребує матеріальної допомоги.

При визначенні розміру аліментів, які слід стягнути з відповідачки на утримання батька суд враховує відсутність у позивача інших осіб, від яких він вправі отримувати матеріальну допомогу. Суд приймає до уваги і матеріальне становище відповідачки та наявність у неї малолітньої дитини і непрацездатної матері.

Суд вважає, що стягнення з неї аліментів в розмірі 500грн. на місяць є достатнім.

    Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд робить висновок, що позов підлягає до часткового задоволення щодо стягнення з відповідачки в користь позивача 500грн. аліментів щомісячно.

В частині стягнення аліментів за один місяць в сумі 500грн. допустити негайне виконання рішення суду.

    Керуючись ст.ст.8,10,11,57,58,60,88,209,212,213,215,367 ЦПК України,  ст.ст.202,205 Сімейного кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

    Позов задовольнити частково.

    Стягнути з ОСОБА_2, 1969р.н., в користь ОСОБА_1, 1946р.н., аліменти в розмірі 500грн. щомісячно, починаючи з дня прийняття рішення.

    В частині стягнення аліментів за один місяць в сумі 500грн. допустити негайне виконання рішення суду.

    Стягнути з ОСОБА_2 в доход держави 51грн. державного мита та 120грн. інформаційно-технічного розгляду справи в користь ТУ ДСА у Львівській області.

    Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м.Львова шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

    СУДДЯ                     Н.Л. ЛУЦІВ-ШУМСЬКА