Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2007 р. Справа № 07/64-07
Колегія суддів у складі:
головуючого судді - Могилєвкіна Ю.О., суддів –Пушай В.І., Плужник О.В.
при секретарі –Гудковій І.В.
за участю представників сторін:
позивача – Алексеєнко А.А., Носов С.В.
відповідача –не з’явився
розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх.3107Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 24.09.07 року по справі № 07/64-07
за позовом - ТОВ „Оргтехніка”, м. Харків
до –Спільного підприємства з іноземними інвестиціями „СКЛО” у формі ТОВ, м.Мерефа
про стягнення 48039,03 грн. ,-
встановила:
Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача на свою користь 48039,03 грн. заборгованості за отриманий товар і судові витрати по справі –480,39 грн. сплаченого держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 24.09.2007р. по справі №07/64-07 (суддя Інте Т.В.) позов задоволений повністю.
Рішення місцевого господарського суду мотивне з тих підстав, що відповідно до матеріалів справи, позивач, за усною домовленістю з відповідачем, у період з 05.05.06р. по 17.12.06р. поставив відповідачу товар (плівку поліетиленову) на загальну суму 61848,18 грн., що підтверджується видатковими накладними № ОТ-94 від 05.05.06р., № ОТ-103 від 17.05.06р., № ОТ-96 від 11.05.06р., № ОТ-282 від 17.12.06р., № ОТ-258 від 24.11.06р., № ОТ-261 від 29.11.06р., № ОТ-228 від 13.10.06р., № ОТ-106 від 23.05.06р. (а.с.35-43).
Відповідач вказаний товар прийняв, що підтверджують підписи на вказаних накладних уповноваженої, відповідно до наданих позивачем довіреностей (а.с.35-43), особи. Отже, у відповідача виникло зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару.
Враховуючи, що між сторонами мала місце усна домовленість про поставку товару, строк оплати поставленого позивачем товару сторонами встановлено не було.
Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивач пред’явив відповідачу вимогу за вих. № 81 від 20.06.07р. (а.с.7), в якій просив відповідача сплатити заборгованість в сумі 48039,03 грн.
Відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого за вищевказаними накладними товару виконав неналежним чином, сплативши лише 13809,15 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем склала 48039,03 грн.
Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Станом на момент розгляду справи, відповідач 48039,03 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б сплату заборгованості.
Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару, за накладними № от-94 від 05.05.06р., № ОТ-103 від 17.05.06р., № ОТ-96 від 11.05.06р., №-ОТ-282 від 17.12.06р., № ОТ-258 від 24.11.06р., № ОТ-261 від 29.11.06р., № ОТ-228 від 13.10.06р., № ОТ-106 від 23.05.06р.
Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, приймаючи до уваги викладені обставини, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 48039,03 грн. заборгованості, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі.
Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погоджується, просить його скасувати, вважаючи його незаконним.
В своїй скарзі відповідач вказує на те, що судом першої інстанції не в повному обсязі з’ясовано обставини, що мають істотного значення для справи, та порушені і неправильно використані норми матеріального та процесуального права. Як зазначає скаржник у своїй скарзі, суд, при винесенні вказаного рішення не прийняв до уваги, що позивачем було здійснено постачання неякісного товару, котрий він вимагав замінити відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ГК України.
Свого представника в судове засідання відповідач не направив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи.
Позивач вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим і просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія приходить до висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставою для скасування або зміни рішення є невиконання або невірне застосування вимог передбачених зазначеною статтею. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. Жодних обставин які є підставою для скасування рішення місцевого господарського та відповідних доказів скаржник не зазначив та не надав.
Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано до суду першої жодного доказу, щодо отримання неякісного товару (продукції) та доказів надсилання вимоги про заміну неякісного товару (продукції). Не надано таких доказів і до апеляційного суду, а одне лише на зазначений в скарзі факт, не може бути підставою для скасування рішення господарського суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 612, 625, ЦК України, 193, 198 ГК України, ст.ст. 33, 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 104, 105 ГПК України, судова колегія, -
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 24.09.2007 р. по справі №07/64-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
судді Пушай В.І.
Плужник О.В.