Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2007 р.                                                                Справа № 52/309-07  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Демченко В.О., судді Такмаков Ю.В. , Барбашова С.В.,

при секретарі Соколова Ю.І.

за участю представників сторін:

позивача - Шевцова С.О. (дов. № б\н від 01.08.07 р.)

відповідача - Паперника С.О. (дов. № б\н від 17.07.07 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МОДА-ГРУП", м. Київ (вх. № 3076 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 06.09.07 р. по справі № 52/309-07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МОДА-ГРУП", м. Київ

до Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк", м. Харків

про стягнення 210123,00 грн., -

встановила:

У липні 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МОДА ГРУП" (м. Київ) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" (м. Харків) про стягнення 210123,00 грн. збитків, спричинених залиттям підвального приміщення орендованого позивачем за адресою: м. Київ, пров. Оболонський, 16, внаслідок чого були пошкоджені речі. Свої вимог позивач мотивував неправомірною бездіяльністю відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.09.07р. по справі 52/309-07 (суддя Білоусова Я.О.) в позові відмовлено за його необґрунтованістю.

Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими, неправильне застосування судом норм матеріального права, просить дане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у своєму відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення господарського суду законним, обґрунтованим та прийнятим з повним дотриманням усіх норм матеріального і процесуального права, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення, як необґрунтовану.

05.11.07р. Товариство з обмеженою відповідальністю "МОДА ГРУП" звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з клопотанням, в якому просить викликати в судове засідання експерта Київської Торгово-промислової палати – Терек Т.М. для надання пояснень по справі.

Колегія суддів розглянувши дане клопотання позивача, вважає його таким, що підлягає відхиленню, оскільки суд апеляційної інстанції здійснює перегляд справи за наявними в ній матеріалами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі в межах наданих повноважень, а позивач не був позбавлений права звернутись з відповідним клопотанням до господарського суду при вирішенні справи по суті. Окрім того, експертний висновок, наданий позивачем в обґрунтування його вимог, був зроблений поза межами розгляду даної справи і позивач мав достатньо часу для врегулювання даного питання у випадку непогодження з таким висновком експерта, проте таких дій позивач не здійснив.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши уповноважених представників сторін, які підтримали свої позиції у справі, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи із наступного.

Приймаючи оскаржене рішення, господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених матеріалами справи обставин спору за якими встановив, що позивач займає приміщення на підставі договору оренди від 21.10.2005 року, укладеного між ТОВ "МОДА ГРУП" ("Орендар") та МПП "Легіон і Ко" ("Орендодавець"), а відповідач займає нежитлові приміщення загальною площею 4125,4 кв.м. за адресою: м. Київ, проспект Оболонський, 16 на підставі договору оренди від 29.09.2005 року, укладеного між ним та ПП "Трансбуд" ("Орендодавець"), які були йому передані за актом приймання-передачі від 29.09.2005 року.

Господарським судом також визначено, що згідно акту затвердженого начальником ЖЕК -504 від 23.06.2006 року, комісією у складі: майстра т/д Божко Н.В., майстра т.д.1 Паламарчук О.М., майстра т.д.5 Проніна Г.М. проведено обстеження підвального приміщення по просп. Оболонський, 16, що займає позивач у даній справі. Згідно даного акту обстеження встановлено, що залиття підвального приміщення виникло з вище розташованого приміщення АКІБ "Укрсиббанк" по причині пориву стояка ХВП. Заявка про залиття у диспетчерську службу надійшла о 8 год. 15 хв. 20.06.2006 року, стояк перекрито 20.06.2006 року о 9 год. Аварію усунено, стояк ХВП запущено 22.06.2006 року о 13 год.

Разом з цим, господарський суд вказав, що будь-які посилання на те, що прорив стояка відбувся в результаті недбалого ставлення орендаря приміщення або в результаті ремонтних робіт, які відбувались в приміщенні на цей час згідно договору будівельного підряду №306-0.16 від 07.11.2005 року та додаткової угоди від 10.04.2006 року, укладених між відповідачем та ДП "Трансбуд-2", в акті відсутні. Інших доказів на підтвердження вини відповідача у прориві стояка ХВП позивачем надано не було.

В обґрунтування вимог по стягненню 210123,00 грн. збитків, спричинених залиттям підвального приміщення, позивач надав до матеріалів справи експертний висновок за № І-2784 від 06.07.2006 року, виданий експертом Київської торгово-промислової палати –Терек Т.М. за заявою замовника (позивача у даній справі), який в силу ч.2 ст. 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" є обов'язковим для застосування на всій території України.

Згідно даного експертного висновку товар був отриманий позивачем у відповідності до умов договору поставки №20 від 10.06.2006 року, укладеним між СПД-ФО Святковским Р.М. та СПД-ФО Гаврилюком Ю.А. по накладним: №№Кз-0001596, Кз-0001590, Кз-0001592, Кз-0001594 від 30.06.2006 року, №№кз-00001105, кз-00001106 від-2006 року, кз-00001107 від 29.06.2006 року, кз-00001119 від 2006 року, , кз-00001120 від 30.06.2006 року та іншим.

При цьому, господарським судом визначено, що в обґрунтування заявленого позову позивач посилається на пошкодження речей, придбаних ним у ФОП Гаврилюка Юрія Олексійовича («Постачальника») за договором №12/06 від 12.06.2006 року, які за актом №1 приймання-передачі товару 15.06.2006 року були передані позивачу. Проте, пошкоджені речі які були предметом дослідження при наданні експертного висновку були предметом поставки між СПД Святковским Р.М. та Гаврилюком Ю.А. та згідно накладних були отримані замовником 29 та 30 червня 2006 року, в той час як приміщення орендоване позивачем було затоплене 20.06.2006 року.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є наявність чи відсутність підстав для застосування до відповідача цивільно-правової відповідальності за порушення положень чинного законодавства згідно приписів статті 22 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування.

Породжуючи настання цивільних прав та обов'язків згідно частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків (шкоди).

Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника та збитками полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв'язку між протиправною поведінкою та настанням шкідливого результату.

Вказані обставини підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами.

В свою чергу відсутність вини у заподіянні шкоди доводиться особою, що вчинила порушення; винна поведінка порушника має місце тоді, якщо він усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх діянь, передбачав його негативні наслідки, бажав їх настання, або коли порушник, передбачаючи настання негативних наслідків, розраховував на їх відвернення, чи не передбачав настання таких наслідків, хоча повинен був і міг їх передбачити.

Оцінивши доводи позивача та відповідача у справі, господарський суд встановив, що позивач не довів наявність у діях відповідача складу цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, зокрема протиправність поведінки заподіювача шкоди, вину, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, як необхідних умов для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків, а тому суд дійшов висновку, що вимоги заявленого позову є необґрунтованими, не підтвердженими матеріалами справи та такими, що задоволенню не підлягають.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дані висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Так, позивач у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що господарським судом Харківської області неповно з'ясовані обставини, які мають значення для справи, а саме суд не витребував і не ознайомився з документами,  на підставі яких складався експертний висновок, зокрема накладних №№Кз-0001596, Кз-0001590, Кз-0001592, Кз-0001594 від 30.06.2006 року, №№кз-00001105, кз-00001106 від-2006 року, кз-00001107 від 29.06.2006 року, кз-00001119 від 2006 року,  кз-00001120 від 30.06.2006 року. Крім того, скаржник вказує на те, що однією з підстав проведення експертизи був лист позивача за №11 від 26.06.2006р., в якому останній просив провести експертизу кількості та якості трикотажних та швейних виробів в кількості 902 одиниці чоловічого та жіночого  одягу,  що  були пошкоджені внаслідок затоплення приміщення складу за адресою:  м.  Київ, просп.  Оболонський,  16.  Серед вказаних були речі,  отримані скаржником 15 червня 2006р. за Актом №1 та Актом №2 до Договору поставки №12/06 від 12 червня 2006р., а тому позивач вважає, що станом на 26 червня 2006р. дані речі вже перебували у власності замовника (позивача) та були пошкоджені затопленням.

Однак такі твердження колегія суддів вважає безпідставними, так як при розгляді справи по суті господарський суд у повному обсязі вирішував питання про наявність чи відсутність підстав для застосування до відповідача цивільно-правової відповідальності за порушення положень чинного законодавства згідно приписів статті 22 Цивільного кодексу України у вигляді відшкодування шкоди на підставі наданих позивачем документів, зокрема висновку експерта Терек Т.М. від 06.07.06р. за № І-2784. Слід зауважити, що вимоги позивача щодо розміру збитків ґрунтуються лише на експертному висновку, без жодних посилань на  вищезазначені накладні. Даний експертний висновок наданий позивачем, як доказ пошкодження певного майна та оцінки розміру збитків.

Згідно вказаного висновку експертом Терек Т.М. визначено, що товар був отриманий згідно договору поставки №20 от 10.06.2006р., укладеним між СПД-ФО Святковським Р.М. і СПД-ФО Гаврилюком Ю.А.

Договір поставки №12/06 від 12.06.2006р. з Актами №1 та №2 від 12.06.2007 року фактично свідчать про поставку певної продукції ТОВ "Мода Груп", проте з даного договору не вбачається, що експертом Терек Т.М. здійснювалася експертиза майна (товару), який є предметом поставки між СПД-ФО Святковським Р.М. та СПД-ФО Гаврилюком Ю.А.

Матеріалами справи підтверджується, що договір поставки №12/06 від 12.06.2006р свідчить лише про перебування у власності позивача певного майна, а не про нанесені відповідачем збитки та їх розмір.

Таким чином, з урахуванням всіх наявних у справі матеріалів, господарським судом правомірно встановлено як доведену обставину, що майно, яке було пошкоджено і підлягало оцінці експертом Терек Т.М. є предметом поставки між СПД-ФО Святковським Р.М. та СПД-ФО Гаврилюком Ю.А..

Лист замовника (позивача) за №11 від 26.06.2006 року не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджує того факту, що експертом Терек Т.М. здійснювалася експертиза саме речей, зазначених у ньому, і які були пошкоджені затопленням.

Також, позивач в апеляційній скарзі безпідставно зазначає, що аварія внутрішньої водопровідної мережі 20.06.2006 року, відбулася внаслідок пошкодження, завданого будівельно-монтажними роботами, що проводилися за замовленням відповідача, оскільки дані посилання скаржника не підтверджені жодними доказами або поясненнями сторін.

В спростування доводів заявника апеляційної скарги щодо обов'язку   відповідача забезпечити справний стан внутрішньої водопровідної мережі, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що відповідно до п. 9.11. Наказу Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 1994.07.01, № 65 "Про затвердження Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України",  забезпечення справного стану внутрішньої водопровідної мережі може покладатися на абонента та субабонента у рівних частках. При цьому забезпечення справного стану є переліком конкретних дій споживача.

Ініціюючи звернення з даним позовом до господарського суду про відшкодування шкоди позивач не вказав, які саме дії відповідач не вчинив для забезпечення справного стану внутрішньої водопровідної мережі. Усунення  відповідача від вчинення дій по забезпеченню справного стану внутрішньої водопровідної мережі не підтверджується будь-якими доказами, або  поясненнями сторін при розгляді справи в суді першої інстанції. Не доведено таких обставин позивачем і при розгляді його апеляційної скарги.

При винесенні оскарженого рішення господарський суд цілком правомірно визначився, що обов'язковою складовою цивільно-правової відповідальності є протиправність поведінки суб'єкта правовідносин.

Таким чином, посилання позивача на обов'язок участі відповідача у забезпеченні справного стану внутрішньої водопровідної мережі разом з абонентом, жодним чином не свідчить, що такий обов'язок відповідачем протиправно не виконувався.

Окрім цього, позивач жодним чином не підтвердив іншої складової цивільно-правової відповідальності - причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою. Зокрема, відповідно до Акту ЖЕК-504 від 23.06.2006 року, аварія сталася внаслідок прориву стояка ХВП. Даний акт не встановлює факту вчинення будь-яких дій відповідача, що потягло за собою прорив стояка, або факту невиконання відповідачем певних обов'язків по забезпеченню справного стану внутрішньої водопровідної мереж, що мало ті ж наслідки. Натомість, відсутність таких посилань говорить про прорив стояка ХВП з незалежних від відповідача причин.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до обов'язків виконавця віднесено здійснення контролю за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень, утримання в належному технічному стані, здійснення технічного обслуговування та ремонту внутрішньо будинкових мереж.

Відповідно до частини 1 статті 1 цього Закону виконавцем є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

01.02.06р. між відповідачем ("Споживач") та КП "Служба замовником житлово-комунальних послуг" Оболонського району у м. Києві ("Виконавець")  був укладений договір про надання комунальних послуг № 4070.

Пунктом 2.1. наведеного договору визначено, що для надання відповідачеві послуг виконавцем укладено договір про водопостачання та водовідведення напряму з ВАТ „Водоканал".

Відповідно до пункту 1.3. Наказу Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 01.07.1994 року №65 „Про затвердження Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України", абонентами, що користуються послугами Водоканалу, можуть бути державні, колективні та інші підприємства, організації, установи на які відкрито особовий рахунок і які перебувають з Водоканалом у договірних відносинах.

Згідно пункту 1.14. наведеного Наказу, трубопроводи, прокладені вздовж стін усередині будинків, у техпідвалах і техканалах, пристрої та прилади на них належать абонентові та ним експлуатуються. Водопровідні лінії, які проходять в техпідпіллях та приєднані до внутрішньої мережі будинку, повинні перебувати на балансі абонента, який відповідає за їхню технічну справність.

Пунктом 4.13. наведеного Наказу абонент зобов'язаний утримувати в технічно справному стані труби та обладнання внутрішніх водопровідних мереж, що перебувають на його балансі.

Такі ж висновки містяться і в оскарженому рішенні господарського суду, згідно з якими будь-які посилання в акті на те, що прорив стояка відбувся в результаті недбалого ставлення орендаря приміщення або в результаті ремонтних робіт, які відбувались в приміщенні на цей час згідно договору будівельного підряду №306-0.16 від 07.11.2005 року та додаткової угоди від 10.04.2006 року, укладених між відповідачем та ДП "Трансбуд -2", - відсутні. Інших доказів на підтвердження вини відповідача у прориві стояка ХВП позивачем надано не було.

Обставини щодо невиконання відповідачем обов'язку про допущення представника Водоканалу до мережі для ліквідації аварії, про які зазначає позивач у своїй апеляційній скарзі, також не приймаються колегією суддів до уваги, так як відповідно до п. 4 ст. 17 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", якщо споживач відсутній, доступ до приміщення відбувається без згоди споживача.

Всупереч твердженням позивача, відповідач не був присутній під час аварії, а доступ до приміщень здійснювався без згоди останнього. Уповноважені представники підприємства відповідача для складання акту залиття позивачем не запрошувались. Таким чином, посилання позивача на бездіяльність відповідача, що мала наслідком спричинення шкоди, є безпідставними.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивач не підтвердив жодними належними та допустимими доказами факт нанесення шкоди майну, що перебувало у його власності, та розмір понесених збитків. Крім того, позивач не представив доказів того, що саме ті пошкоджені речі, які були надані експерту для дослідження, знаходились у приміщенні позивача за адресою: м.  Київ, просп.  Оболонський,  16  на момент його затоплення.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. ЗЗ Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

Статтею 1166  Цивільного   кодексу   України   передбачені  загальні  підстави  відповідальності за завдану шкоду згідно з якою майнова  шкода,  завдана  неправомірними  рішеннями, діями   чи  бездіяльністю  майну  фізичної  або  юридичної  особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.  

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Оскільки позивач  в  даній  справі способом  захисту  свого  права  обрав  відшкодування шкоди, то він повинен був довести наявність підстав для застосування до відповідача цивільно-правової відповідальності за порушення положень чинного законодавства, однак такі обставини позивачем не наведені.   

Також позивач, як заявник апеляційної скарги, не навів жодних фактичних даних, що спростовують факти, які було покладено в основу оскарженого судового рішення у відповідності з положеннями ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, а також не представив доказів, які б підтверджували реальну та правову обґрунтованість покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування шкоди.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга позивача позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Харківської області від 06.09.2007 року по справі № 52/309-07  прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи позивача з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 43, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

постановила:

В задоволенні клопотання позивача про виклик у судове засідання експерта - відмовити.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МОДА ГРУП", м. Київ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 06.09.2007 року по справі № 52/309-07 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                                    Демченко В.О.  

Суддя                                                                               Такмаков Ю.В.  

Суддя                                                                               Барбашова С.В.