Справа № 22ц –5224/10 Головуючий у 1 інстанції – Савицька Н.В.
Категорія: 45 Доповідач - Свистун О.В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 грудня 2010 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Шевчук Л.Я.
суддів Свистун О.В., Подолюка В.А.
при секретарі Матюхіній О.Г.
з участю: позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,
за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду від 06 жовтня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням покликаючись на те, що в 1997 році уклав шлюб із ОСОБА_3 В цьому ж році зареєстрував її разом із дочкою від першого шлюбу в спірній квартирі. В 2004 році ОСОБА_3 виїхала за кордон де перебуває по даний час. В 2007 році шлюб було розірвано. В 2000 році основний квартиронаймач (мати позивача) помер і квартира була переоформлена на ОСОБА_1 Після розірвання шлюбу будь-яких відносин із ОСОБА_3 не підтримують. Дочка колишньої дружини вийшла заміж та в 2009 році забрала всі свої і матері речі й вибула проживати за іншою адресою в м. Луцьку. Будь-яких стосунків з обома відповідачами не підтримує. Однак, обидві зареєстровані в спірній квартирі і він, інвалід 2 групи, особисто вимушений платити за комунальні послуги.
Просив суд визнати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1
Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 03 вересня 2010 року в частині вимог до ОСОБА_4 позов залишено без розгляду, оскільки її знято з реєстрації.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 06 жовтня 2010 року в задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 вказує на незаконність рішення суду із-за неповного з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, не доведеності тих обставин, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, задовольнивши позовні вимоги повністю.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги того, що відповідачка не проживає у спірній квартирі з 2005 року, оскільки знаходиться за рубежем, коли приїжджає в квартиру не приходить, так як її дочка забрала всі свої та її речі, вибула проживати в інше жиле приміщення. Крім того, будь-який інтерес до квартири відповідач втратила, оскільки не сплачує кошти за комунальні послуги, які нараховуються і на неї, не зверталася із заявами в ЖЕК про продовження строку зберігання за нею жилої площі в квартирі.
Позивач ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у ній.
Представник відповідача ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнав, просить її відхилити, а рішення суду залишити без змін, оскільки ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь в справі, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду – до скасування з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 являється наймачем квартири АДРЕСА_1 та зареєстрований в даній квартирі. Відповідач ОСОБА_3 знята з реєстрації згідно з рішенням суду (а.с.29).
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_3 була вселена в спірну квартиру як член сім’ї наймача. 20 листопада 2007 року шлюб між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 було розірвано (а.с.4).
Відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що з 2005 року відповідач не проживає в квартирі, оскільки виїхала працювати в Італію. Однак приїжджаючи в Україну проживає у цій же квартирі, іншого жилого приміщення у неї немає. Крім того, в квартирі знаходяться її особисті речі, а тому не втратила право користуватися жилим приміщенням з якого вибула по поважних причинах.
Однак, з таким висновком суду погодитися не можна з наступних підстав.
Відповідно до ст.64 ЖК України член сім’ї наймача, який проживає з ним, користується нарівні з наймачем усіма правами і несе усі обов’язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Якщо особи перестали бути членами сім’ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщені, вони мають такі ж права і обов’язки, як наймач та члени його сім’ї.
Згідно із ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку. Статтею 71 цього ж Кодексу встановлено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Із наданих відповідачем доказів, а саме копії заграничного поспорта вбачається, що відповідач ОСОБА_3 вибувала за межі України, що підтверджується поясненнями як позивача так і представника відповідача ОСОБА_2 Як слідує з пояснень її представника вона й на даний час перебуває за межами України.
Судом встановлено, що відповідач перестала бути членом сім’ї наймача, оплату за користування комунальними послугами проводить позивач по справі, що вбачається з копії квитанції про оплату послуг (а.с.6).
В судовому засіданні з пояснень представника відповідача ОСОБА_2 встановлено, що ОСОБА_3 приїжджала в м. Луцьк в липні 2010 року, однак на спірну квартиру не приходила, а перебувала по місцю проживання дочки ОСОБА_4
Крім того, не надала відповідач доказів, що в квартирі АДРЕСА_1 знаходяться її особисті речі.
Факт не проживання відповідача в спірній квартирі підтвердила в своїх поясненнях суду свідок ОСОБА_5
Також, відсутні докази, що вона зверталася в житлово-експлуатаційну контору про продовження строку відсутності в спірній квартирі, оскільки відсутня з поважних причин, що передбачено ст. 71 ЖК України.
Не надали відповідач та її представник доказів, що ОСОБА_3 у встановленому законом порядку працює за межами України.
Отже, встановлено, що відповідач вибула з спірного жилого приміщення і більше шести місяців підряд не проживає та не користується квартирою АДРЕСА_1 без поважних причин.
Надання відповідачем ОСОБА_3 довідки про тимчасову роботу в м.Луцьку (а.с.31) підтверджує факт її перебування в м. Луцьку, однак не підтверджує її проживання та користування спірною квартирою.
Таким чином, відповідач та її представник не надали суду будь-яких доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень.
А відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Таким чином, із-за неповного з’ясування судом обставин справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважає доведеними, порушення норм матеріального та процесуального права рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст.ст.307, 309, 314, 316, 317, 319, 218, 60 ЦПК України, на підставі ст. ст. 71,72 ЖК України, колегія судді
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 06 жовтня 2010 року в даній справі скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий : Судді: