Справа № 22ц-5118/10 Головуючий у 1 інстанції – Пушкарчук В.П.
Категорія - 37 Доповідач – Свистун О.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 грудня 2010 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді – Данилюк В.А.,
суддів - Свистун О.В., Подолюка В.А.,
при секретарі Матюхіній О.Г.,
з участю представника позивача - ОСОБА_1,
особи, яка не брала участі в справі – ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду від 18 травня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Не погоджуючись з рішенням суду особа, яка не брала участі у справі ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу і просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в позові, оскільки вважає, що суд порушив норми матеріального та процесуального права.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 18 травня 2010 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задоволено.
В апеляційній скарзі особа, яка не брала участі у справі зазначає, що суд безпідставно задоволив позов, оскільки не залучив її до участі у справі, крім того суд не перевірив наявність чи відсутність спадкової справи.
В судовому засіданні суду особа, яка не брала участі у справі ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала з підстав у ній зазначених.
Представник позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_1 апеляційну скаргу заперечила, оскільки вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 з поважних причин пропустив строк для прийняття спадщини, оскільки звернувшись до нотаріальної контори із заявою, йому було відмовлено в прийнятті так як був договір дарування на іншу особу, а тому суд визначив йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини строком в один місяць.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 є сином спадкодавця ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.3-4/. За спадкодавцем на праві власності значиться 2/3 частини квартири АДРЕСА_1.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 звертався в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини, однак 2/3 частини вказаної квартири за договором дарування набула у власність ОСОБА_2
На підставі рішення Луцького міськрайонного суду від 9 грудня 2009 року договір дарування 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 від 4 жовтня 2004 року, за умовами якого ОСОБА_5 подарував ОСОБА_2 частину вказаної квартири, визнано недійсним.
Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у п.20 постанови №7 «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року, спадкування за законом здійснюється почергово. За відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття всіма спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують спадкоємці відповідної черги. Зокрема, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Отже, із-за визнання договору дарування недійсним право на спадкування одержав ОСОБА_3, як спадкоємець першої черги за законом. Оскільки в судовому засіданні встановлено, що позивач звертався в нотаріальну контору для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька, однак спадщини вже не було із-за дарування цієї ж спадщини іншій особі, ОСОБА_3 звернувся в суд та оскаржив договір дарування.
Крім того, доводи особи, яка не брала участі у справі спростовуються діями позивача, який був зацікавлений в прийнятті спадщини та звернувся в суд з позовом про визнання договору дарування недійсним, а після вирішення справи звернувся з позовом про визначення строку для прийняття спадщини.
Отже, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивач з поважних причин, пов’язаних з об’єктивними, істотними труднощами для нього не вчинив в установлений законом строк дій щодо реалізації свого спадкового права.
Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що права та інтереси особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_2 не порушені, а доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не була залучена до участі у справі, оскільки вона є спадкоємцем за законом, не заслуговують на увагу, виходячи з принципу почергового отримання права на спадкування.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст.307, 308, 314, 315, 317, 319, 218 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 18 травня 2010 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді