Справа № 22ц-4917/10 Головуючий у 1 інстанції: Кихтюк Р.М.
Категорія: 52 Доповідач: Русинчук М.М.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ ____________________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2010 року
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Мудренко Л.І.,
суддів Веремчук Л.М., Русинчука М.М.
при секретарі Губарик К.А.,
з участю:
позивачки ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Борохівського сільського голови ОСОБА_3, Борохівської сільської ради Ківерцівського району, комунального підприємства «Добробут» про визнання незаконним розпорядження щодо її звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою позивачки на рішення Луцького міськрайонного суду від 3 вересня 2010 року
в с т а н о в и л а:
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 3 вересня 2010 року в задоволені позову відмовлено.
Стягнуто з позивачки в дохід держави 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі позивачка просила скасувати вказане рішення і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено і це відповідає обставинам справи, що позивачка з 9 червня 2008 року працювала на посаді начальника комунального підприємства «Добробут» і у зв’язку з поданням заяви про звільнення за власним бажанням через неможливість продовження роботи внаслідок переїзду на нове місце проживання була звільнена з роботи 31 липня 2009 року на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України (а.с. 19, 24, 111). В день звільнення позивачка не працювала, а тому їй неодноразово надсилалися відповідачем повідомлення про необхідність забрати трудову книжку та отримати повний розрахунок (а. с. 113-118).
Відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу переїздом на нове місце проживання, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Позивачка до своєї письмової заяви про звільнення з роботи за власним бажанням з 31 липня 2009 року у зв’язку з переїздом на нове місце проживання на підтвердження останньої обставини додала копію паспорта та талан зняття з реєстрації з відміткою відповідного органу про зняття її з реєстрації за останнім місцем проживання 30 липня 2009 року (а. с. 11, 112). У вказаному талоні зазначено, що ОСОБА_1 вибуває в місто Київ.
За таких обставин у роботодавця були всі передбачені згаданою статтею названого Кодексу підстави для звільнення позивачки з роботи у вказаний нею строк.
Перебування ОСОБА_1 у день її звільнення на лікарняному не є перешкодою для звільнення працівника за згаданою підставою, оскільки передбачена ч. 3 ст. 40 КЗпП України заборона звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності стосується випадків звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, а не з ініціативи працівника, що мало місце в розглядуваному випадку.
Суд першої інстанції правильно відкинув доводи ОСОБА_1 про написання нею згаданої заяви про звільнення з роботи під тиском голови Борохівської сільської ради ОСОБА_3, оскільки вони нічим не підтверджені. Крім того, зняття позивачки в день подання цієї заяви відповідачу з реєстрації з останнього місця проживання у зв’язку з переїздом на нове місце проживання в місто Київ, свідчить про відповідність висловленого в заяві бажання ОСОБА_1 дійсним її намірам.
Рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 3 вересня 2010 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді :