СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
07 листопада 2007 року | Справа № 2-15/8310-2007А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
секретар судового засідання
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко І.А.) від 03.08.2007 у справі № 2-15/8310-2007А
за позовом Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим (вул. Белова, 2,Мирне, Сімферопольський р-н,97503)
до агентства "Ранавіа" (вул. Селімових, 38,Родникове, Сімферопольський р-н,97540)
про припинення юридичної особи
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.08.2007 у справі № 2-15/8310-2007А у задоволенні позову відмовлено.
В основу постанови покладено головний висновок суду про те, що ДПІ у Сімферопольському районі не надано безспірних доказів здійснення діяльності відповідачем, котра не відповідає установчим документам або такій, що заборонена законом, коли як відповідно до часті 1 статті 71 Кодексу Адміністративного Судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги і заперечення.
Не погодившись з цим судовим актом, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд невірно врахував обставини справи, що призвело до прийняття неправомірного та необґрунтованого рішення.
Так, позивач вважає, що, оскільки пунктом 2 Статуту агентства "Ранавіа" передбачено, що агентство у відповідності з загальною метою здійснює продаж авіаквитків, перевезення груп пасажирів, пошти, реалізацію продукцію виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання, ремонт та обслуговування автотранспортної техніки, миття автомобілів та інше, то, таким чином, нездійснення агентством цих видів діяльності взагалі є підставою для припинення юридичної особи.
Сторони у судове засідання не з'явились, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористались, про причини неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що чинне законодавство не обмежує коло представників юридичних осіб при розгляді адміністративної справи, а також те, що згідно з пунктом 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи, судова колегія вважає можливим розглянути скаргу за відсутності нез’явившихся представників сторін.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.11.2007 суддю Гонтаря В.І. замінено на суддю Черткову І.В.
Повторно розглянувши справу у порядку статей 185, 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що Сімферопольською районною державною адміністрацією АР Крим 24.04.1999 проведена державна реєстрація Агентства „Ранавіа”, про що видане свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи(а. с. 15).
Також обставини справи свідчать про те, що відповідач у період з 01.01.2006 по 31.12.2006 не веде господарську діяльність, податкову звітність подає до ДПІ у Сімферопольському районі АР Крим з прочерками.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано у даному випадку звернув увагу на норму статті 38 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”, якою передбачено, що підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є:
- визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення;
- закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;
- провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;
- невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону;
- неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;
- наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.
З огляду на вищенаведену норму закону, господарський суд Автономної Республіки Крим вірно зазначив, що вказаний перелік підстав є вичерпним та розширювальному тлумаченню не підлягає.
Відповідно до статті 2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” завданнями органів державної податкової служби є:
- здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством;
- внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства;
- прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування;
- формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб;
- роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків;
- запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Відповідно до частини 2 статті 46 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” підприємницька діяльність фізичної особи-підприємця припиняється за судовим рішенням у разі неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів звітності відповідно до закону.
Пунктом 3 частини 2 статті 46 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємцев” передбачено, що підставою для винесення судового рішення при припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця є неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.
Відповідно до вимог статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, - належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу (стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України).
Судова колегія вбачає, що позивачем взагалі не наведені будь-які норми закону, які були порушені агентством "Ранавіа".
Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевий суд обґрунтовано зазначив про те, що ДПІ у Сімферопольському районі взагалі не було надано суду належних доказів здійснення відповідачем діяльності, котра не відповідає установчим документам або такій, що заборонена законом.
Відсутність таких доказів є безумовною підставою для відмови у позові.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що постанова господарського суду Автономної Республіки Крим є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні.
Керуючись статтями 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1. ст. 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.08.2007 у справі № 2-15/8310-2007А залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції роз`яснює сторонам у справі, що відповідно до пункту 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.
Ухвалу суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя
Судді