СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
07 листопада 2007 року | Справа № 2-25/9846-2007 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лакофарбова компанія "Крим" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Копилова О.Ю.) від 11.09.2007 у справі № 2-25/9846-2007
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" (вул. Л. Руденко, 6-а,Київ,02140)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Лакофарбова компанія "Крим" (Північна промзона ДАК "Титан",Армянськ, Красноперекопський р-н,96012)
про стягнення 22953,60 грн.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Тек Інжиніринг” звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Лакофарбова компанія „Крим” в якому просить суд стягнути суму заборгованості у розмірі 10500,00 грн., пеню в розмірі 10453,60 грн., вартість юридичних послуг у розмірі 2000,00 грн., а також витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що товариством з обмеженою відповідальністю „Лакофарбова компанія „Крим” не належним чином виконано зобов'язання за договором № 310306/Н від 31.03.2006 року по оплаті отриманого товару, у зв'язку з чим, за ним виникла заборгованість у сумі 10500,00 грн. У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань, в силу пункту 6.2 договору, позивач просить стягнути пеню в розмірі 10453,60 грн., а також витрати на правову допомогу в сумі 2000,00 грн.
Рішенням господарського суду АР Крим від 11.09.2007 року у справі № 2-25/9846-2007 позов товариства з обмеженою відповідальністю „Тек Інжиніринг” задоволено. Суд стягнув з товариства з обмеженою відповідальністю „Лакофарбова компанія „Крим” на користь позивача заборгованість в сумі 10500,00 грн., пеню в розмірі 10453,60 грн., витрати на здійснення юридичних послуг в сумі 2000,00 грн., 229,54 грн. держмита, а також 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
При прийнятті рішення, суд першої інстанції встановив наявність договірних відносин між сторонам у справі, факт неналежного виконання товариством з обмеженою відповідальністю „Лакофарбова компанія „Крим” власних зобов`язань по оплаті отриманого товару та, у зв`язку з цим, наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості, пені та юридичних послуг.
Не погодившись з цим судовим актом, товариство з обмеженою відповідальністю „Лакофарбова компанія „Крим” звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції змінити, позов в частині стягнення пені задовольнити частково –в сумі 2471,41 грн., у задоволенні позову в частині стягнення вартості юридичних послуг відмовити.
Доводи відповідача в апеляційній скарзі полягають у тому, що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права та не прийнято до уваги того факту, що пеня може бути стягнута у розмірі, що не перевищує подвійної ставки НБУ, яка діяла за період, за який стягується пеня. Відповідач також зазначає, що стягнення вартості юридичних послуг не відноситься до судових витрат у розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України та стягненню не підлягає.
Сторони у судове засідання не з'явились, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористались. До початку розгляду справи від позивача до суду надійшло клопотання про відкладення слухання справи. Однак будь-яких документів в обґрунтування цієї заяви надано не було.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності нез’явившихся представників сторін за наявними документами в матеріалах справи.
Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.11.2007 суддю Гонтаря В.І. замінено на суддю Черткову І.В.
Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Повторно, у повному обсязі розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши правильність застосування господарським судом при винесені оскаржуваного рішення норм матеріального і процесуального права та на підставі встановлених фактичних обставин судова колегія вважає, що апеляційна товариства з обмеженою відповідальністю „Лакофарбова компанія „Крим” підлягає задоволенню з наступних підстав.
31.03.2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Тек Інжиніринг” –Продавець, та товариством з обмеженою відповідальністю „Лакофарбова компанія „Крим” –Покупець, укладено договір за № 3103 06/Н, відповідно до пункту 1.1 якого, Продавець (позивач) продає, а Покупець (відповідач) купує промислове обладнання, на умовах передбачених цім договором, тип, кількість та ціна товару вказана в додатку до дійсного договору, що є невід'ємною частиною дійсного договору.
Згідно пункту 2.2 вказаного договору, загальна сума його складає 150000,00 грн. Пунктом 3.2. договору передбачено, що строк відвантаження Продукції становить п'ять днів від дати підписання договору.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання своїх зобов'язань позивачем на підставі видаткової накладної № РН-0000380 від 31.03.2006 року та довіреності серії ЯКЧ № 558135 від 30.06.2006 року на адресу відповідача поставлено товар, а саме: насос S1FB1AGTABS600 у кількості 6 одиниць; мішочний фільтр DFNP-11-2-CS-145-2 BSP/F у кількості 2 одиниці; прокладка 1112-B-BFN у кількості 2 одиниці; мішочний фільтр BPENG-100-P1SC у кількості 5 одиниць, всього на загальну суму 39886,20 грн.
Згідно з додатком № 1 до договору, Покупець зобов'язався виплатити за насос S1FB1AGTABS600 100% суми договору в продовж тридцяти днів від дати поставки (а.с.14).
Відповідно до пункту 1.1. додатку № 2 до договору, Покупець зобов'язався сплатити за мішочний фільтр DFNP-11-2-CS-145-2 BSP/F; прокладку 1112-B-BFN; мішочний фільтр BPENG-100-P1SC, 100% суми договору в продовж п'яти банківських днів від дати поставки (а.с.15).
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання —відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Сума заборгованості підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 21.08.2007 року, який підписано представниками обох сторін та скріпленого печатками (а.с.18).
Оскільки відповідачем не надано суду доказів належного виконання взятих на себе зобов'язань за договором по оплаті отриманого товару, сума заборгованості в розмірі 10500,00 грн. підтверджується наявними у справі матеріалами, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду АР Крим про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення суми штрафних санкцій в розмірі 10453,00 грн. судова колегія виходить з наступного.
Пунктом 6.2. договору передбачено, що у випадку прострочення кінцевої оплати за поставлений продукт Покупець виплачує Продавцю пеню у розмірі 0,2% від несплаченої суми за кожен день прострочення.
Стаття 230 Господарського кодексу України передбачає, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У даному випадку судом першої інстанції не прийнято до уваги положення статті 4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 року, відповідно до якої пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку - одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, за згодою сторін може бути перерахована за період дії терміну позовної давності, але розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
Крім того, господарським судом АР Крим також не прийнято до уваги зміст частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судовою колегією встановлено, що в період з 12.05.2006 року по 01.06.2006 року облікова ставка Національного банку України складала 9,5 %; з 01.06.2006 року по 01.06.2007 року –8,5 %. На підставі викладеного, розмір пені, яка підлягає стягненню, за період з 12.05.2006 року по 12.11.2006 року складає 1426,96 грн.
Крім того, господарським судом АР Крим прийняте рішення про стягнення на користь позивача витрат на здійснення юридичних послуг, які понесені товариством з обмеженою відповідальністю „Тек Інжиніринг” в сумі 2000,00 грн., що були сплачені за договором про надання юридичних послуг № 01/06-07 від 04.06.2007 року з метою здійснення юридичних дій по стягненню з ТОВ „Лакофарбова компанія „Крим” суми заборгованості у зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за договором.
Судова колегія вважає, що заявлена сума у розмірі 2000,00 грн., яка сплачена позивачем на підставі договору на надання юридичних послуг № 01/06-07 від 04.06.2007 р. не підпадає під ознаки судових витрат.
Так, відповідно статті 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом ті: дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат пов'язаних з розглядом справи.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру”. При цьому, дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Поняття особи, яка є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру”, яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційний іспит, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльності та прийняв присягу адвоката України.
Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвоката, а не будь-якими представниками.
Позивачем не було представлено достатніх доказів, що вищенаведені юридичні послуги за цим договором були надані саме адвокатом.
За таких обставин, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає зміненню –в частині розміру пені, що підлягає стягненню, а також в частині стягнення витрат на здійснення юридичних послуг.
На підставі викладеного, керуючись статтями 101, 103 п.4, 104 ч.1 п.1, 4, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Лакофарбова компанія „Крим” задовольнити.
2. Рішення господарського суду Автономної республіки Крим від 11.09.2007 року у справі № 2-25/9846-2007 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:
1) Позов товариства з обмеженою відповідальністю „Тек Інжиніринг” задовольнити частково.
2) Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Лакофарбова компанія „Крим” (м. Армянськ, Північна промзона ДАК „Титан”; р/р 26005301391016 в філії „Відділення ПІБ м. Армянськ АРК, МФО 324407, код ЄДРПОУ 32362807) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Тек Інжиніринг” (м. Київ, вул. Л.Руденко, 6а; р/р 26003810095980 в КРУ АКБ „Фінанси та кредит”, МФО 300937, код ЄДРПОУ 32767776) заборгованість у сумі 10500,00 грн., пеню у розмірі 1426,96 грн., 119,27 грн. держмита, а також 60,18 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3) В решті позову відмовити.”
3. Господарському суду Автономної республіки Крим видати наказ.
Головуючий суддя
Судді