ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"13" листопада 2007 р. | Справа № 31-1/428-06-11216 |
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Бєляновського В.В.,
Суддів: Ліпчанської Н.В.
Мацюри П.Ф.,
при секретарі - Волощук О.О.,
Склад колегії суддів змінено згідно з розпорядженням Голови Одеського апеляційного господарського суду № 148 від 05.11.2007 року.
за участю представників:
Від позивача: Попова Н.О.
Від відповідача: Зайцев С.Д.
В судовому процесі приймав участь судовий експерт Одеського науково - дослідного інституту судових експертиз - Тімофєєнко С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу ТОВ „Гамма Трансбан”, м. Іллічівськ
на рішення господарського суду Одеської області
від 18 вересня 2007 року
у справі № 31-1/428-06-11216
за позовом ДП „Іллічівський морський торговельний порт”, м. Іллічівськ
до ТОВ „Гамма Трансбан”, м. Іллічівськ
про стягнення 36176,44 грн.
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2006 року Державне підприємство „Іллічівський морський торговельний порт” (далі - Порт) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Гамма Трансбан” (далі - Товариство) про стягнення 36 176,44 грн. заборгованості, яка виникла у зв’язку з непроведенням остаточного розрахунку за надані послуги згідно з договором № 300 від 30.12.2005 року зі змінами та доповненнями до нього. Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що при розрахунку вартості наданих послуг на вартість льодового збору був нарахований податок на додану вартість за ставкою 20% у розмірі заявлених до стягнення коштів, який відповідачем не був сплачений.
Товариство позов не визнало посилаючись на те, що оскільки льодовий збір справляється за роботи (послуги), які пов’язані з обробленням транзитних вантажів, то згідно з п. п. 6.2.4 та п. 5.15 Закону України „Про податок на додану вартість” (далі –Закон „Про ПДВ”) ці послуги звільняються від оподаткування ПДВ.
Рішенням господарського суду Одеської області від 14.12.2006 року у справі у задоволенні позову було відмовлено з мотивів необґрунтованості позовних вимог.
Постановою Вищого господарського суду України від 22.03.2007 року зазначене рішення господарського суду першої інстанції скасовано з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи та неправильного застосування норм матеріального права, а справу направлено на новий розгляд.
За результатами нового розгляду даної справи господарський суд Одеської області ухвалив рішення від 18.09.2007 року (Суддя –Лєсогоров В.М.), яким позов задовольнив.
В апеляційній скарзі Товариство посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, просить зазначене рішення скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що в основу судового рішення був покладений висновок судово - економічної експертизи, який має ряд недоліків, оскільки судовим експертом було здійснено перекручування норм діючого законодавства України, що свідчить про відсутність у експерта досвіду у дослідженні документів з точки зору правознавства. Льодовий збір не є нецільовим портовим збором, а є тарифом на комплекс робіт, пов’язаних з обробленням вантажів у портах України. Ознакою портового збору є те, що використання портових зборів допускається виключно за їх цільовим призначенням. Але, в матеріалах справи відсутні докази, що Порт здійснює використання отриманого ним льодового збору за цільовим призначенням. Льодовий збір відноситься до операцій з надання позивачем відповідачу послуг, пов’язаних з перевезенням (переміщенням) транзитного вантажу транзитом через територію і порти України, тобто таких, які згідно з п. п. 5.15, 6.2.4 Закону „Про ПДВ” звільнюються від оподаткування ПДВ.
Порт заперечує проти задоволення апеляційної скарги вказуючи на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, вважаючи його законним і обґрунтованим.
Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, на підставі укладеного між сторонами у справі договору № 300 від 30.12.2005 року Порт здійснив вивантаження з залізничних вагонів, розформування, зберігання, подачу/прибирання вагонів, а також документальне оформлення проданого вантажовідправниками на експорт вантажу Товариства. За результатами виконання зобов’язань за вищезгаданим договором Порт пред’явив до оплати Товариству рахунки № Т/1808 від 28.02.2006 р., № Т/1458, № Т/736 від 14.02.2006 р. на загальну суму 1 043 775.41 грн. В процесі проведення розрахунків з Товариством Порт виписав відповідні податкові накладні, проте Товариство здійснило платежі не у повному обсязі, оскільки залишило без оплати нараховані Портом на вартість льодового збору 20% податку на додану вартість в сумі 36 176,44 грн., що сторонами не заперечується.
При прийняття рішення про задоволення позову господарський суд першої інстанції виходив із того, що льодовий збір є об’єктом оподаткування ПДВ за ставкою 20%, оскільки об’єктом такого оподаткування є операції платників податку (в даному випадку Порту) з поставки товарів та послуг (в даному випадку робота криголамів, буксирів та інших плавзасобів, які забезпечили проходження суден акваторією порту під час оголошеної в установленому порядку льодової компанії, що є підставою для нарахування льодового збору) на митній території України.
Пункт 5.15 ст. 5 та п. п. 6.2.4 ст. 6 Закону „Про ПДВ” щодо звільнення від оподаткування операцій з поставки послуг по перевезенню (переміщенню) пасажирів та вантажу транзитом через територію і порти України застосуванню до льодового збору не підлягають з огляду на таке.
Наведені у „Збірнику тарифів на комплекс робіт, пов’язаних з обробленням вантажів у портах України”, затвердженому наказом Міністерства транспорту України від 31.10.1995 року № 392, тарифи встановлені на комплекс робіт (послуг), які пов'язані з обробленням зовнішньоторговельних (експортних, імпортних) і транзитних вантажів, а не з експортом, імпортом або транзитом вантажів. Ставки льодового збору встановлено за роботу криголамів, буксирів та інших плавзасобів, які забезпечують проходження суден каналами та акваторією порту. Відповідно об`єктом роботи вказаних плавзасобів є забезпечення проходження суден (які безпосередньо перевозять вантаж) каналами та акваторією порту, а не вантаж, який знаходиться на судні і вказана робота законодавством не поставлена в залежність від того, який вантаж знаходиться на судні (експортний, імпортний або транзитний). Обрахування льодового збору здійснюється протягом фактичного періоду оголошеної в установленому порядку льодової кампанії і, відповідно, знаходиться в залежності від наявності або відсутності оголошеної в установленому порядку льодової кампанії. Законодавство не передбачає нарахування льодового збору в зв`язку з транзитом вантажів і не ставить нарахування льодового збору в залежність від транзиту вантажів.
Статтею 1 Закону України „Про транзит вантажів” передбачено, що транзитні послуги (роботи) - це безпосередньо пов'язана з транзитом вантажів підприємницька діяльність учасників транзиту які у встановленому порядку надають (виконують) транзитні послуги (роботи).
Оскільки об`єктом роботи вказаних плавзасобів є забезпечення проходження суден (які безпосередньо перевозять вантаж) каналами та акваторією порту, а не вантаж який знаходиться на судні, і вказана робота законодавством не поставлена в залежність від того, який вантаж знаходиться на судні (експортний, імпортний або транзитний), це означає, що учасником транзиту є особа, яка використовує судна які безпосередньо перевозять транзитний вантаж, а робота плавзасобів порту в період льодової компанії щодо вказаних вище суден не є наданням транзитних послуг (робіт), оскільки стосується портової проводки суден, а не транзиту вантажу який знаходиться на відповідних суднах і транзит якого здійснюють безпосередньо судна, які перевозять цей вантаж.
Договором від 30.12.2005 року № 300 не передбачено, що робота криголамів, буксирів та інших плавзасобів позивача, які забезпечують проходження суден каналами та акваторією порту і за яку в період льодової компанії нараховується льодовий збір, відноситься до транзитних послуг (робіт), а передбачено лише, що відповідач зобов`язаний оплачувати позивачу льодовий збір з суден, які обслуговують вантажі відповідача.
Таким чином, відповідач безпідставно не сплатив позивачу, як платнику ПДВ, суму ПДВ по льодовому збору з вказаних вантажів у сумі 36 176,44 коп.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду з огляду на таке.
Господарським судом першої інстанції на підставі ретельної правової оцінки наявних у справі доказів і обставин справи в їх сукупності та з врахуванням положень чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини встановлено, що наказами Державного департаменту морського і річкового транспорту Мінтрансу України від 24.01.2006 року № 8 оголошено початок , а від 01.03.2006 року № 32 –оголошено закінчення льодової компанії у Північно –західній частині Чорного моря.
Розпорядженням капітана Іллічівського морського торговельного порту від 06.03.2006 року № 6 об’явлено закінчення льодової компанії в Порту з 01.03.2006 року.
Згідно з висновком судово - економічної експертизи № 6207/6208 від 31.07.2007 року, проведеної Одеським науково –дослідним інститутом судових експертиз, льодовий збір є об’єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до норм п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону „Про ПДВ”, Товариство має заборгованість перед Портом з ПДВ нарахованого на льодовий збір в сумі 36176,44 грн.
Відповідно до положень Закону „Про ПДВ” в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, ст. 1 п. 1.3 Платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Ст. 3 п. 3.1. Об'єктом оподаткування є операції платників податку з: 3.1.1. поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України. Ст. 4 п. 4.1. База оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). Ст. 5 п. 5.15. Звільняються від оподаткування операції з поставки послуг по перевезенню (переміщенню) пасажирів та вантажів транзитом через територію і порти України. Ст. 6 п. 6.1. Об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. П.п. 6.1.1. Податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг). П.п. 6.2.4. Операції з поставки послуг платником податку, пов'язані з перевезенням (переміщенням) пасажирів і вантажів транзитом через територію України, оподатковуються у порядку, передбаченому пунктом 5.15 цього Закону.
Відповідно до положень „Збірника тарифів на комплекс робіт, пов’язаних з обробленням вантажів у портах України”, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 31.10.1995 року № 392 (у редакції наказу Міністерства транспорту України від 12.03.2003 року № 188), п. 1. Наведені в Збірнику тарифи встановлені на комплекс робіт (послуг), пов'язаних з обробленням зовнішньоторговельних (експортних, імпортних) і транзитних вантажів у морських портах (причалах) Чорноморсько-Азовського басейну. Тарифні ставки Збірника та порядок їх обчислення застосовуються всіма суб'єктами підприємницької діяльності, які надають послуги, передбачені цим Збірником, у морських портах, на причалах суднобудівних і судноремонтних заводів, інших портах, причалах (пристанях), незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. 4. Тарифи цього Збірника встановлені в доларах США без урахування ПДВ. 2.4. СТАВКИ ЛЬОДОВОГО ЗБОРУ. 2.4.1. Ставки льодового збору встановлено за роботу криголамів, буксирів та інших плавзасобів, які забезпечують проходження суден каналами та акваторією порту. 2.4.2. Льодовий збір стягується з вантажовласника з кожної тонни вантажу (табл. 2.4.1) або з кожного контейнера (табл. 2.4.2), що завозиться в порт або вивозиться з порту. 2.4.8. Льодовий збір застосовується протягом фактичного періоду оголошеної в установленому порядку льодової кампанії, але в термін не менший, ніж: 15 діб для портів - Одеса, Іллічівськ, Білгород-Дністровський.
Відповідно до ст. 1 Закону України „Про транзит вантажів”, транзит вантажів - перевезення транспортними засобами транзиту транзитних вантажів під митним контролем через територію України між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України; транзитні послуги (роботи) - безпосередньо пов'язана з транзитом вантажів підприємницька діяльність учасників транзиту, що здійснюється в межах договорів (контрактів) перевезення, транспортного експедирування, доручення, агентських угод тощо; учасники транзиту - вантажовласники та суб'єкти підприємницької діяльності (перевізники, порти, станції, експедитори, морські агенти, декларанти та інші), які у встановленому порядку надають (виконують) транзитні послуги (роботи). Транзитними вантажами є насипні, наливні, навалочні, штучні, тарно-штучні товари, вантажобагаж, що прийняті до перевезення згідно з договором (контрактом). Такі вантажі, а також транспортні засоби транзиту і контейнери вважаються прохідними через територію України у разі, якщо проходження цих вантажів з перевантаженням, складуванням, подрібненням на партії, зміною транспортного засобу транзиту чи без таких операцій є частиною повного маршруту перевезення, що розпочинається і закінчується за межами території України. Транзитні послуги (роботи) призначаються для споживання та використання за межами митної території України і надаються (виконуються) на підставі відповідних дво чи багатосторонніх договорів (контрактів) між учасниками транзиту (ст. ст. 5, 7 цього Закону).
Відповідно до ст. 73 КТМ України, морський порт є державним транспортним підприємством, призначеним для обслуговування суден, пасажирів і вантажів на відведених порту території і акваторії, а також перевезення вантажів і пасажирів на суднах, що належать порту. У морському порту справляються такі цільові портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, вантажний, адміністративний та санітарний. Інші види зборів можуть встановлюватися законодавчими актами України. Розмір портових зборів установлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 84 КТМ України).
Відповідно до ст. 5 МК України, територія України, зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а також штучні острови, установки і споруди, що створюються у виключній морській економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України, становлять єдину митну територію України.
Господарським судом першої інстанції цілком правомірно були відхилені доводи відповідача про те, що вищезгаданий висновок судово –економічної експертизи не має доказової сили у зв’язку з тим, що у ньому відсутній підпис судового експерта про попередження про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку, що судовим експертом було здійснено перекручування норм діючого законодавства та що у судового експерта відсутній досвід у дослідженні документів з точки зору правознавства.
Матеріали справи свідчать, що в судовій ухвалі від 22.05.2007 року про призначення судово –економічної експертизи міститься запис про попередження експертів про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за ст. 384 КК України. У судовому засіданні апеляційної інстанції 13.11.2007 року судовий експерт Тимофєєнко С.А. будучи попередженим судом про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України пояснив, що йому була вручена судова ухвала про призначення експертизи, він був ознайомлений з її змістом і в тому числі з попередженням про кримінальну відповідальність, повністю підтверджує правильність зробленого ним в результаті експертного дослідження висновку № 6207/6208 та засвідчив це своїм підписом.
У суду апеляційної інстанції не виникає сумнівів у достовірності висновку даної експертизи. Вона проведена у спеціалізованій експертній установі з дотриманням встановленого процесуального порядку особою, що володіє спеціальними знаннями для вирішення поставлених перед нею питань і має тривалий стаж експертної роботи. Експертному дослідженню був підданий необхідний і достатній матеріал, що міститься у двох томах даної господарської справи. Методи, що були використані при проведенні експертного дослідження, та зроблені на його підставі висновки науково обґрунтовані.
З цих же підстав доводи скаржника в цій частині, що викладені в апеляційній скарзі, колегією суддів не приймаються до уваги. При цьому, судом враховані вимоги встановлені ч. 2 ст. 43 ГПК України про те, що ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили, і оцінює зазначений експертний висновок у сукупності з іншими доказами у справі.
Інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновків суду та з урахуванням всіх обставин даної справи, всебічно, повно і об’єктивно встановлених судом першої інстанції, не впливають на правильність вирішення спору по суті.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 11112 ГПК України всі конкретні вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції і стосуються встановлення обставин, які входять до предмета доказування у справі, виконані господарським судом першої інстанції у повному обсязі.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що в процесі розгляду даної справи фактичні її обставини були встановлені місцевим господарським судом на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження наданих сторонами в обґрунтування своїх доводів і заперечень доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та є безпідставними, оскільки зводяться до намагання бездоказово переоцінити встановлені судом обставини, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -,
ПОСТАНОВИЛА:
Рішення господарського суду Одеської області від 18.09.2007 року у справі № 31-1/428-06-11216 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ „Гамма Трансбан” - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Бєляновський В.В.
Судді: Ліпчанська Н.В.
Мацюра П.Ф.