КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

  ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  01.12.2010                                                                                           № 36/237

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Корсака В.А.

суддів:            Авдєєв  П.В.  

Коршун Н.М.  

За участю представників:

від Міністерства транспорту та зв’язку України: представник не з’явився,

від Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації): Нечипорчук Н.О. – представник за довіреністю,

від Державного територіально – галузевого об’єднання «Південно – Західна залізниця»: представник не з’явився,

від Київської міської ради: Касьяненко А.М. – представник за довіреністю,

від Інспекції Державного архітектурно – будівельного контролю у м. Києві: представник не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства транспорту та зв’язку України

на рішення Господарського суду м.Києва від 08.09.2010

у справі № 36/237 (Трофименко Т.Ю.  .....)

за позовом Міністерства транспорту та зв’язку України

до Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

треті особи: 1.Державне територіально – галузеве об’єднання «Південно – Західна залізниця», 2.Київська міська рада,  3.Інспекція Державного архітектурно – будівельного контролю у м.Києві.

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ :

В липні 2010р. Міністерство транспорту та зв’язку України звернулось з позовом про визнання права власності на будівлю трансформаторної підстанції №1691, розташованому за адресою: м.Київ, вул..Електриків, 15, що знаходяться в господарському віданні Державного територіально-галузевого об’єднання „Південно-Західна залізниця” на підставі ст.13 Конституції України, ст.ст.15,16,170,191,326,328,329,392 Цивільного кодексу України, ст.ст.20,22,73,141,147 Господарського кодексу України, ст.ст.3,4 Закону України „Про управління об’єктами державної власності”, ст.9 Закону України „Про транспорт”, ст.5 Закону України „Про залізничний транспорт”, ст.30 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, ст.4 Закону України „ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5.   

        Позовні вимоги мотивовані тим, що вказане нерухоме майно є державним та знаходиться у господарському віданні, перебуває на балансі Київської дистанції електропостачання, яка є відокремленим структурним підрозділом Державного територіально-галузевого об’єднання “Південно-Західна залізниця”. З моменту побудови спірного майна воно експлуатується виключно Залізницею. Позивач зазначає, що звернувся до відповідача з вимогою про оформлення права власності, проте відповідач позивачеві відмовив.

        Представником позивача в судовому засіданні 08.09.2010р. надано заяву про уточнення позовних вимог в частині площі, а також року введення в експлуатацію нерухомого майна, на яке він просить визнати право власності.

         Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.09.2010 у справі №36/237 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

         Не погодившись з прийнятим рішенням, Міністерство транспорту України звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення судом першої інстанції прийнято з  порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та  процесуального права.

        Київською міською радою та Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надано відзиви на апеляційну скаргу, в яких вони просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання (про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвали суду про порушення провадження у справі). Однак, Міністерство транспорту та зв’язку України, Державне територіально – галузеве об’єднання «Південно – Західна залізниця” та Інспекція Державного архітектурно – будівельного контролю у м.Києві наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання не з’явилися, своїх повноважних представників не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили. Колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду поданої апеляційної скарги за відсутності зазначених представників.

         Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзивів, дослідивши зібрані у справі докази,  заслухавши пояснення представників сторін,  колегія суддів встановила наступне:

        Державне територіально-галузеве об’єднання «Південно-Західна залізниця» з метою проведення державної реєстрації права власності на спірне майно звернулось до Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з заявою, в якій просило оформити свідоцтво на право державної власності на спірне майно.

         Головне управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом №042/131-9297 від 27.12.2007р. відмовило в оформленні права власності на спірне майно у зв’язку з відсутністю підстав для такого оформлення.

Статтею 4 Закону України «Про транспорт» встановлено, що державне управління в галузі транспорту здійснюють Міністерство транспорту України, місцеві Ради народних депутатів та інші спеціально уповноважені на те органи відповідно до їх компетенції.

         Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2006р. № 789 затверджене Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України, відповідно до якого міністерство є головним (провідним) органом виконавчої влади з питань реалізації державної політики в галузі залізничного транспорту та здійснює державне управління в галузі транспорту.

         Підпунктом 29 пункту 4 зазначеного Положення встановлено, що міністерство виконує відповідно до законодавства України функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

         В процесі розгляду справи позивач стверджував, що до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України входить Державне територіально-галузеве об’єднання «Південно-Західна залізниця», яке відповідно до преамбули Статуту Державного територіально-галузеве об’єднання «Південно-Західна залізниця» створене згідно зі статтями 1, 4 Закону України «Про залізничний транспорт», засноване на державній власності, яке належить до сфери управління Міністерства транспорту України та підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту України.

         Як було встановлено, що до складу Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця» входять відокремлений підрозділ - Київська дистанція електропостачання, яка діє на підставі Положення про відокремлений підрозділ Київської дистанції електропостачання, затвердженого наказом начальника Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця» від 08.06.2006 №284-Н.

        Згідно Положення про відокремлений підрозділ Київську дистанцію електропостачання, основним завданням Дистанції є забезпечення надійного електропостачання на тягу поїздів, засобів сигналізації, централізації, блокування, зв’язку та обчислювальної техніки.   

         Позивач вказує на те, що згідно Технічних паспортів, виданих Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, довідки Дистанції про балансову належність від 19.07.07 №890, інвентарних карток обліку основних засобів будівля трансформаторної підстанції №1691, розташована за адресою: м. Києві, вул. Електриків, 15 (літера А за тех..паспортом), інвентарний номер 010080, рік введення в експлуатацію 1963, обліковується на балансі Дистанції електропостачання та знаходиться в господарському віданні Державного територіально-галузеве об’єднання «Південно-Західна залізниця».  

         Міністерство транспорту та зв’язку України зазначає, що зазначений об'єкт нерухомого майна є державним, знаходяться в господарському віданні, правомірному та добросовісному володінні третьої особи та перебуває на балансі Дистанції електропостачання, що підтверджується зазначеною вище довідкою про балансову належність об'єкту нерухомого майна та інвентарними картками обліку основних засобів.

         Позивач, надаючи пояснення в судових засіданнях, підтвердив, що на час розгляду виникнувшого спору в суді, право власності на спірне майно належним чином не оформлено та не зареєстровано.

         Колегія суддів не приймає до уваги заперечення викладенні в поданій апеляційній скарзі, як такі, що належним чином недоведені та погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» передбачено, що право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності зазначеного Закону, визнаються державою.

         У відповідності до положень статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

         Згідно із статтею 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

         Частиною 2 статті 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

          Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

 Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

 Зазначена норма гарантує власнику можливість вимагати не лише усунення порушень його права власності, що вже відбулися, а й звертатися до суду за захистом своїх прав, що можуть бути реально порушені в майбутньому, тобто застосовувати такий спосіб захисту своїх порушених прав, як попередження або припинення можливого порушення його прав власника в майбутньому.

 Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

 Порядок оформлення права власності із видачею свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна визначений Положенням про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна в місті Києві, затвердженим розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.10.2009р. № 1227 (далі - Положення).

          Відповідно до наданих пояснень учасниками судового процесу та матеріалів справи встановлено, що до відповідача звернулось Державне територіально-галузеве об’єднання «Південно-Західна залізниця» із заявою про оформлення права власності на спірне майно, але за результатами розгляду вказаної заяви та доданих до неї документів Головне управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомило заявника своїм листом про відсутність підстав для оформлення права власності у зв'язку з ненаданням необхідних для оформлення права власності документів, передбачених Положенням.

         Таким чином, з наведеного вбачається, що у відповідності до Положення на Головне управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) покладено обов'язок здійснювати оформлення права власності на об'єкти нерухомості виключно при наявності всіх необхідних для оформлення права власності документів.

         Але, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було оформлено заявнику право власності на спірне майно, в зв’язку з ненаданням останнім належно оформленого пакету документів, що передбачені Положенням.

         Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не порушує права позивача та третіх осіб на спірне майно, оскільки у останнього не вбачається будь-яких власних претензій на предмет спору.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

 В процесі розгляду справи в суді апеляційної інстанції, позивачем не надано належних доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, викладених в поданій апеляційній скарзі.

          Відповідно до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції по даній справі є обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачає. Апеляційна скарга позивача - Міністерства транспорту та зв’язку України є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

  ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Міністерства транспорту та зв’язку України на рішення Господарського суду м. Києва  від 08.09.2010 року  залишити без задоволення.

 2.          Рішення Господарського суду  м. Києва  від 08.09.2010 року у справі №36/237 залишити без змін.

 3.          Матеріали справи  №36/237 повернути до Господарського суду  м.Києва.

            Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Корсак В.А.

  Судді Авдєєв  П.В.

                                                                                           Коршун Н.М.

  13.12.10 (відправлено)