Справа № 2-95

2010 року

РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 26 травня 2010 року                                             Березівський районний суд Одеської області у складі: головуючого – судді Дєткова О.Я.,

при секретарі Грибонос І.О., Григоренко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Березівка Одеської області цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної і моральної шкоди,

  ВСТАНОВИВ  

 У вересні 2009 року ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду,  посилаючись на те, що у листопаді 2008 року за його заявою прокуратурою Березанского району Миколаївської області була порушена кримінальна справа за ч.3 ст.190 КК України за фактом шахрайства, тобто заволодіння його майном - соняшником, в кількості 38640 кг, на загальну суму 38640 грн., та для проведення досудового слідства направлена до Березанського райвідділу міліції Миколаївського району. Позивач також вказує, що ОСОБА_2 своїми злочинними діями заподіяв йому матеріальні збитки у розмірі 38600 грн. і моральні - 60000 грн., які просить з нього стягнути. Однак, змінюючи підставу позову та збільшуючи розмір позовних вимог, позивач посилається у додатковому позові від 12 січня 2010 року на те, що у жовтні 2006 року він домовився з відповідачем про купівлю-продаж соняшника за ціною 1000 грн. за 1т, в кількості 38640 кг, який пообіцяв до кінця жовтня 2006 року після його самовивозу провести з ним розрахунок. Однак ОСОБА_2 свої обіцянки не виконав, тому він був вимушений звертатись до правоохоронних органів на неправомірні його дії. У ході перевірки заяв відповідач повідомив працівникам міліції, що залишок боргу складає 16000 грн., у зв’язку з чим просить стягнути з нього заборгованість в сумі 38640 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 11437-44 грн., заборгованість з урахуванням індексу інфляції в розмірі 18779-04 грн., заборгованість з урахуванням 3 процентів річних в розмірі 3447-06 та в рахунок компенсації моральної шкоди – 10000 грн., а всього 82303-54 грн.  

 Відповідач позов визнав частково і пояснив, що він дійсно у жовтні 2006 року отримав у позивача соняшник приблизно у кількості 100т, однак велика частина його була волога, так як зберігався він на полі під дощем. Але на теперішній час розрахунок за цей соняшник проведений з позивачем, тому просить відмовити у задоволенні позову.

 Заслухавши сторони, вивчивши матеріали справи та розглянувши їх в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не можуть бути задоволені з наступних підстав.

 Згідно ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

 Судом встановлено, що у жовтні 2006 року позивач за усною домовленістю передав відповідачеві соняшник, а останній прийняв його і зобов’язався сплатити за нього до кінця жовтня 2006 року грошову суму, виходячи з розрахунку за ціною 1000 грн. за 1т.

 Однак за правилами ст.208 ЦК України спірні правовідносини між сторонами  належало вчиняти у письмовій формі.

 Загальним наслідком недодержання вимоги закону про письмову форму правочину, передбаченим ч.1 ст.218 ЦК України, є обмеження видів доказів, які допускаються наводити з метою заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин

 Як свідчить з пояснень сторін у судовому засіданні, ними фактично оспорюються лише окремі частини вчиненого правочину, а саме якість соняшнику та проведення розрахунку за нього.

 У відповідності до абзацу другого ч.1 ст.218 ЦК України рішення суду у разі оспорювання однією із сторін окремих частин вчиненого правочину не може ґрунтуватися на свідченнях свідків, тому пояснення свідка у судовому засіданні ОСОБА_3 з приводу виконання укладеного між сторонами правочину не можуть бути прийняті судом до уваги.

 Крім того, визнання факту вчинення правочину, встановлення його змісту, дійсність окремих умов правочину повинні ґрунтуватися лише на письмових та прирівняних до них доказах (фіксація правочину засобами аудіозапису, відеозапису та ін.).

 За правилами ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

 В підтвердження факту невиконання умов окремої частини вчиненого правочину, позивач послався у своїх поясненнях на те, що за допомогою аудіозапису він зафіксував факт неповернення відповідачем грошей, але цю аудіозапис на теперішній час не зберіг.

 Які-небудь інші належні та допустимі докази, що обгрунтовують підставу позову та підтверджують його предмет, в матеріалах справи відсутні.

Вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача інших грошових сум та відшкодування моральної шкоди не можуть бути задоволені через відсутність доказів невиконання окремих умов правочину та наявності вини останнього.

 Керуючись ст.ст.10,60,212 ЦПК України, ст.ст.208,218 ЦК України,

  ВИРІШИВ  

      У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної і моральної шкоди відмовити.

 Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду Одеської області через Березівський районний суд Одеської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.  

   Суддя: