Справа №2-325

2010 року

  РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 4 жовтня 2010 року                                             Березівський районний суд Одеської області у складі: головуючого - судді Дєткова О.Я.,

при секретарі Лабунській Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Березівка Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Степанівської сільської ради Березівського району Одеської області і Держкомзему у Березівському районі Одеської області про визнання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно,

    ВСТАНОВИВ  

У вересні 2009 року ОСОБА_1 звернулася з цим позовом до суду, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла її мати – ОСОБА_2, а ІНФОРМАЦІЯ_4 помер її батько – ОСОБА_3, після смерті яких відкрилася спадщина на земельну ділянку, площею 8,3 умовних кадастрових гектарів, що належить її матері на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай), а також на майновий пай в розмірі 23712 грн. і земельну ділянку, площею 6,65 гектарів, що належать її померлому батькові на підставі Свідоцтва про право власності на майновий пай і Державного акту на право приватної власності на землю. У встановлений законом строк вона не змогла подати заяву про прийняття спадщини до державної нотаріальної контори у зв’язку з  лікуванням у Одеської обласної психіатричної лікарні №3. Однак у серпні 2009 року звернулася до Березівської державної нотаріальної контори з метою прийняття спадщини, але їй було відмовлено в цьому і одночасно роз’яснені положення ст.ст.1270 і 1272 ЦК України про наслідки пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини та її право на звернення до суду. Крім того, позивачка вказує, що її батько за своє життя про існування зазначеного вище сертифікату дружини не знав та й у зв’язку з цим не прийняв спадщину після її смерті. Оскільки вона є єдиною спадкоємицею за законом, тому просить визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті батька, та визнати за нею право на земельну частку (пай), площею 8,3 умовних кадастрових гектарів, яка знаходиться у КСП ім.Котовського і належала спадкодавцю ОСОБА_2 Проте, змінюючи у судовому засіданні предмет позову,  остаточно просить лише визнати за нею право власності на все спадкове майно, що залишилося після смерті батьків.  

 Представник Степанівської сільської ради Березівського району Одеської області у судове засідання не з’явився, але письмовою заявою від 18 червня 2010 року просить справу розглянути без його участі, позов визнає і не заперечує проти його задоволення.

 Представник відділу Держкомзему у Березівському районі Одеської області, який також не заперечував проти задоволення позову, у судове засідання не з’явився.

 Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

 Згідно пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

 Судом встановлено, що мати позивачки - ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 і батько її - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.18-20).  

 З приєднаного до справи Сертифікату на право на земельну частку (пай) №0172060 від 5 грудня 1996 року видно, що на підставі рішення Березівської районної державної адміністрації від 25 листопада 1996 року №423 померлої ОСОБА_2 належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП ім.Котовського с.Донське Березівського району Одеської області, розміром 8,3 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) (а.с.4).

 Згідно Свідоцтва про право власності на майновий пай члена КСП (майнового сертифікату) №212 від 17 квітня 2001 року, виданого Степанівською сільською радою, і Державного акту на право приватної власності на землю №050841 від 25 грудня 2001 року померлий ОСОБА_3 мав право на пайовий фонд майна ТОВ «Котовського» с.Донське Березівського району Одеської області в розмірі 23712 грн. і отримав у приватну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку, площею 6,65 гектарів, розташовану на території Степанівської сільської ради Березівського району Одеської області (а.с.3,11).

 Відповідно до ст.1261 ЦК України позивачка, яка з вересня 1978 року зареєстрована і має постійне місце проживання в АДРЕСА_1 (а.с.13), та її рідний брат ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.125), є спадкоємцями за законом першої черги.

Однак за змістом ст.ст.1268 і 1269 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, а також спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини в межах встановленого ч.1 ст.1270 ЦК України шестимісячного строку..

 Якщо спадкоємець протягом зазначеного строку не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (ч.1 ст.1272 ЦК України).

 Як слідує з пояснень ОСОБА_1 у судовому засіданні, вона з часу реєстрації шлюбу проживає постійно з чоловіком в АДРЕСА_1 та зареєстрована за цією адресою. До дня смерті батька вона приїжджала до нього в с.Карнагорове Березівського району Одеської області та доглядала його, а коли він помер, то приймала участь у його похованні.

 Цивільним кодексом України установлено категорії спадкоємців, які за загальним правилом вважаються такими, що прийняли спадщину. До такої категорії відносяться також і спадкоємці, які постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.  

За правилами ч.3 ст.1268 ЦК України юридичне значення для спадкових відносин має лише постійне проживання, але не переважне чи тимчасове.

Доказами постійного проживання можуть бути: рішення суду про встановлення фактів спільного проживання або проживання однією сім’єю, довідка органу місцевого самоврядування чи інших організацій про спільне проживання, договір найму житла, де наймачами вказані спадкодавець і спадкоємець та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Із показань свідка ОСОБА_5 свідчить, що позивачка проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2, але вона приїжджала до батька доглядати його, а коли він помер, то поховала його.

 Свідок ОСОБА_6 також пояснив, що ОСОБА_1 доглядала за батьком та поховала його, але він не знає скільки часу вона проживала з ним до дня його смерті.

 З урахуванням пояснень вказаних свідків та позивачки можна зробити висновок, що остання не проживала постійно разом з батьком до дня його смерті, а лише  перебувала по догляду за ним тимчасово, що не може породжувати тих юридичних наслідків, які передбачені у наведеній вище правовій нормі.

 Роз’ясненням державного нотаріуса Березівської державної нотаріальної контори №447 від 13 серпня 2009 року (а.с.6) підтверджується той факт, що позивачка звернулась вперше з метою прийняття спадщини до державної нотаріальної контори лише 13 серпня 2009 року, тобто після спливу встановленого законом шестимісячного строку.

 В обґрунтування причини пропуску цього строку, позивачка послалась на те, що знаходилась на лікуванні у медичному закладі.

 Як свідчить з довідки Одеської обласної психіатричної лікарні №3 ОСОБА_1 дійсно лікувалась в цієї лікарні з 3 грудня 2005 року по 15 грудня 2005 року (13 днів), у 2006 року – з 7 квітня по 14 квітня (8 днів), а також декілька днів у 2008 та 2009 роках (а.с.10).

 Однак до тверджень позивачки про поважність причини пропуску строку для звернення до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини суд ставиться критично, оскільки після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 її батька у неї була реальна можливість до 14 червня 2006 року подати таку заяву до нотаріального органу.

 У зв’язку з цим суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо успадкування майна, яке належало спадкодавцю  ОСОБА_3

 Не вбачається також правових підстав і для задоволення іншої частини позовних вимог ОСОБА_1, а саме визнання за нею право власності на земельну ділянку, площею 8,3 умовних кадастрових гектарів, яка належала згідно сертифікату її матері – ОСОБА_2, оскільки в матеріалах справи відсутні які-небудь докази, що свідчили б про прийняття всіма спадкоємцями першої черги у встановленому ст.549 ЦК України (в редакції 1963 року) порядку спадщини після смерті ОСОБА_2

 Крім того, слід звернути увагу, що п.2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» №720/95 від 8 серпня 1995 року містив положення про те, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.

 Таким чином, цим положенням Указу були закріплені дві обов’язкові умови, які давали право особі претендувати на отримання земельної частки (паю), а саме: 1) включення до списку членів господарства, що додавався до державного акту на право колективної власності на землю; та 2) приналежність до членів господарства на момент проведення в господарстві паювання земель. Це означає, що коли громадянин був членом КСП в період отримання державного акту і був включений до списку його членів, який додавався до державного акту, але до проведення паювання землі в господарстві його членство в цьому господарстві припинилося, то даний громадянин вважався таким, що не має права на земельну частку (пай). Причому причина припинення громадянином членства в господарстві не мала значення..

 Так, членство в господарстві припинялося: а) в разі смерті громадянина; б) у зв’язку з поданням заяви про вихід із членів господарства; в) у зв’язку з виключенням громадянина за рішенням загальних зборів господарства з членів господарства через порушення ним статуту господарства тощо.

Статтею 1218 ЦК України передбачається, що до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

  Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.10,60,212 ЦПК України,

ВИРІШИВ  

      У задоволенні позову ОСОБА_1 до Степанівської сільської ради Березівського району Одеської області і відділу Держкомзему у Березівському районі Одеської області про визнання права власності на спадкове майно  відмовити.

 Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду через Березівський районний суд Одеської області протягом десяти днів з дня його проголошення.  

  Суддя: