Справа №2-193  

2010 року  

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

  18 листопада 2010 року                                       Березівський районний суд Одеської області у складі: головуючого - судді Дєткова О.Я.,  

при секретарі Григоренко Ю.В., Авдєєвій Ю.М.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Березівка Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі і гідності та й стягнення моральної шкоди,  

  ВСТАНОВИВ  

  У березні 2005 року ОСОБА_1 звернувся із цією позовною заявою до Іванівського районного суду Одеської області, яка у січні 2010 року була передана до Березівського районного суду Одеської області у зв'язку із заявленим самовідводом судді. В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що він проживає по сусідству з відповідачкою, яка на протязі останніх двох років розповсюджувала серед населення неправдиві відомості відносно нього, що підривають його репутацію як позитивно характеризуючого мешканця смт Іванівка та порочать честь й гідність, тому просить зобов'язати останню спростувати недостовірні відомості, способом яким вони були поширені, а також стягнути на його користь моральну шкоду в розмірі 1000 грн. Проте, збільшуючи у лютому 2008 року розмір позовних вимог, остаточно просить визнати дії ОСОБА_2 неправомірними та відшкодувати в рахунок компенсації моральної шкоди 1700 грн.  

  ОСОБА_2, яка належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилася. Однак у ході попереднього слухання справи позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала і пояснила, що вона не поширювала серед жителів села ганебні і принижуючі його честь і гідність відомості, а лише постійно просила, щоб він закривав своїх качок, які забруднюють загальний двір восьмиквартирного будинку та створюють несприятливі умови для нормального життя. Крім того, позивач під вікнами розмістив приблизно 40 бджолиних вуликів, які теж нестерпно впливають на умови її життя. Неодноразові звернення зі скаргами на дії позивача з цього приводу до районної адміністрації селища позитивних результатів не принесли.  

  Заслухавши позивача, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.  

  Відповідно до вимог ст.34, 40 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Усі громадяни мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обгрунтовану відповідь у встановлений законом строк.  

  З матеріалів справи видно, що ОСОБА_2 дійсно зверталась до районної державної адміністрації зі скаргою на дії позивача (а.с.69).  

  При вирішені виниклого спору слід звернути увагу, що у випадку, коли особа звертається у зазначені органи із заявою, в якій вказується та чи інша інформація, яку зазначений орган компетентний перевірити і дати відповідь, проте у ході перевірки вони не знайшли свого підтвердження, дана обставина не може бути сама по собі підставою для притягнення зазначеної особи до цивільно-правової відповідальності, так як у даному випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого ст.40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації.  

  Письмовими відповідями Іванівського РВ ГУМВС України в Одеській області позивачеві повідомлено, що згідно його заяв встановити особу, яка дзвонила на його телефон, не представляється можливим (а.с.73).  

  Тому твердження позивача щодо неодноразових дзвінків на його телефон відповідачкою не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони спростовуються вищевказаними відповідями районного відділу міліції смт Іванівка Одеської області.  

  Разом з тим, судом не встановлено, що відповідачка мала намір завдати шкоди особистим немайновим правам позивача.  

Однак до пояснень свідка ОСОБА_3 суд ставиться критично, оскільки вони суперечать доказам, які містяться у справі.  

  Згідно ст.1167 ГК України моральна (немайнова) шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.  

  Крім того, для покладання відповідальності на заподіювача моральної шкоди необхідна сукупність чотирьох умов, а саме: наявність моральної шкоди, протиправності дій заподіювача моральної шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою і вини в спричиненні моральної шкоди.  

  Виходячи з вищенаведеної конструкції цивільно-правової відповідальності, суд приходе до висновку, що в діях відповідачки відсутні елемент протиправності її поведінки та вина.  

  Керуючись ст.ст.34,40 Конституції України, ст.ст.10,60,212 ЦПК України,  

ВИРІШИВ  

      У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди відмовити.  

  Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду через Березівський районний суд Одеської області.  

  Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.  

  Суддя: