Справа № 2-10

2010 року

  РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 1 грудня 2010 року                                              Березівський районний суд Одеської області у складі: головуючого - судді Дєткова О.Я.,

при секретарі Грибонос І.О., Григоренко Ю.В., Авдєєвій Ю.В., Лабунській Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Березівка Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Підприємство «Автопром» про захист права споживача, третя особа – ВАТ «Державний ощадний банк України в особі філії - Одеське обласне управління,

  ВСТАНОВИВ  

 У вересні 2008 року ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду, посилаючись на те, що 25 травня 2007 року за договором купівлі-продажу він придбав у відповідача за кредитні кошти третьої особи в сумі 192400 грн. автобус марки ХАЗ-3250.02, 2007 року випуску, моделі «Антон», гарантійний строк якого на кузов, двигун, коробку перемінних передач та задній міст складає 1,5 роки, але не менше 100000 км пробігу. Однак через 2,5 місяці після його придбання була виявлена несправність двигуна. У зв’язку з чим він 10 серпня 2007 року звернувся до станції технічного обслуговування «Лиман» та 28 серпня цього ж року отримав автобус після ремонту. Оскільки гарантійний строк не сплинув, він звернувся до відповідача з проханням відремонтувати автобус та й на строк проведення ремонту надати йому в користування аналогічний транспортний засіб. Проте, відповідач не відреагував на його прохання і жодних дій, пов’язаних з ремонтом двигуна, не здійснив, тому просить розірвати вищевказаний договір купівлі-продажу та стягнути з відповідача вартість автобуса у розмірі 192400 грн. і моральну шкоду – 100000 грн. Крім того, змінюючи предмет позову, його представник просить стягнути з ТОВ «Підприємство «Автопром» на користь позивача 192400 грн. і з ТОВ «Херсонський автоскладальний завод «Анто-Рус» – 100000 грн. моральної шкоди.

 Представник ТОВ «Підприємство «Автопром» у судове засідання не з’явився, але своєю письмовою заявою керівник підприємства позовні вимоги повністю не визнав та просить у зв'язку з неможливістю прибути до суду розглянути справу за їх відсутністю з урахуванням наданих заперечень.

 Залучений до участі у справі співвідповідач - ТОВ «Херсонський автоскладальний завод «Анто-Рус» у судове засідання не з’явився, однак своєю заявою і запереченням позов теж не визнав в повному обсязі та й просить розглянути його без участі його представника.

 Представник третьої особи проти задоволення позову не заперечує, однак звернув увагу на те, що отримані позивачем кредитні кошти повинні бути державному банку повернуті.

 Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

  Судом встановлено, що 25 травня 2007 року між позивачем та підприємством «Автопром» був укладений договір купівлі-продажу автобусу ХАЗ-3250.02 «Антон», невід’ємною частиною якого є акт приймання-передачі транспортного засобу (а.с.4-8).

  Як свідчить з п.1.2 вказаного договору купівлі-продажу позивачеві були передані: акт приймання-передачі, довідка-рахунок, завірені копії сертифікатів відповідності, сервісна книга, керівництво з експлуатації та паспорт автобуса.        

  Згідно акту приймання-передачі від 25 травня 2007 року позивач отримав транспортний засіб укомплектований та без яких-небудь недоліків (а.с.8).

  З приєднаних до справи сертифікату відповідності №799040, серії ВБ, який видано органом з сертифікації на підставі протоколів сертифікаційних випробувань, та додатків до нього видно, що автобуси марки ХАЗ-3250 та їх модифікації відповідають вимогам держаних стандартів (а.с.31-40).

 Пунктом 6.3 вищезгаданого договору передбачається, що у разі виходу з ладу вузла протягом гарантійного терміну, позивач зобов'язаний у письмовій формі або факсом сповістити про це протягом 12 годин продавця з часу виникнення несправності з вказівкою моделі, номерів кузова і двигуна, заводського номера, технічної несправності автобуса, дату його реєстрації та пробіг, а також поштову адресу власника і контактний номер телефону.  

 Однак позивач даних умов укладеного договору не дотримався та не надав суду жодного доказу в обгрунтування цієї обставини.

 Заперечуючи проти матеріально-правових вимог позивача в повному обсязі відповідачі у своїх письмових запереченнях зазаначили, що відповідно до вимог Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі зобов’язані перед початком експлуатації уважно ознайомитись з правилами експлуатації, викладеними в наданій виробником документації на товар. У разі необхідності роз’яснення умов і правил використання товару  до початку його використання звернутись за роз’ясненням до продавця або до іншої вказаної в експлуатаційній документації особи. Крім того, споживачі також повинні користуватись товаром згідно з цільовим призначенням та дотримуватись умов, встановлених виробником товару в експлуатаційній документації. Відповідно до п.1 ст.8 названого Закону у разі виявлення протягом  встановленого гарантійного строку істотних недоліків проданого товару, які виникли з вини виробника, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач у порядку та строки, встановлені законодавством і на підставі обов’язкових для сторін правил чи договору, має за своїм вибором вимагати від продавця чи виробника поновлення своїх прав як споживача в спосіб, визначений цим Законом. Такі обов’язкові правила торгівлі і гарантійного обслуговування транспортних засобів, затверджені наказом Міністерством економіки з питань європейської інтеграції України №228 від 31 липня 2002 року та наказом Міністерства промислової політики України №721 від 29 грудня 2004 року. Порядок гарантійного обслуговування, ремонту і оформлення претензій покупця з приводу якості придбаного транспортного засобу регламентовано розділом 6 договору купівлі-продажу №141 від 25 травня 2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Підприємство «Автопром», відповідно до якого позивач придбав автобус, якість  якого є предметом даного спору. Згідно п.п.1.6-1.10 Правил роздрібної торгівлі транспортними засобами і номерними агрегатами при реалізації транспортного засобу покупцеві надається довідка-рахунок та акт приймання-передачі транспортного засобу, а згідно п.п.2.2,2.3 цих Правил на продані транспортні засоби споживачеві видається і сервісна книжка, яка розробляється виробником дорожнього транспортного засобу з обов’язковою позначкою про передпродажну підготовку ТЗ із зазначенням дати та інформації про терміни та пункти гарантійного обслуговування, інструкції про порядок експлуатації, розрахункового документу, що є підставою для реєстрації транспортного засобу. Крім того, позивачем не додано до матеріалів справи ні свідоцтва про реєстрацію, ні власної сервісної книжки на автобус, хоча в матеріалах справи ці документи належать саме ОСОБА_2, а не позивачеві.  

Згідно абзацу 2 п.3 Порядку гарантійного ремонту  (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів гарантійні зобов’язання виробника, гарантійний термін експлуатації, а також умови, за яких вони втрачають силу, наводяться в експлуатаційній документації на ДТЗ або в сервісній книжці, якщо інше не визначено в договорі купівлі продажу.

Як видно з умов п.6.5 договору купівлі продажу автобуса, покупець до отримання інструкції не має право проводити будь-які роботи по розборці та усуненню недоліків і якщо він не згоден з письмовою відповіддю продавця, то має право викликати його представника, а останній зобов’язаний протягом трьох днів з моменту виклику прибути для прийняття остаточного рішення на місці. Пунктом 6.9 вказаного договору купівлі-продажу передбачено, що у випадку порушення покупцем будь-якого з пунктів 6.3, 6.5 договору продавець не несе гарантійних зобов’язань за договором. Далі також відповідачі заначають, що відповідно до п.20 вказаного вище Порядку у разі виявлення в процесі експлуатації ДТЗ недоліку або істотного недоліку споживач має право звернутися до виконавця на один з пунктів сервісної мережі, зазначених в сервісній книжці, з письмовою заявою, яка складається в довільній письмовій формі і має містити опис недоліку, з приводу якого він звертається, а також свої вимоги. Згідно з п.п.24-26 цього Порядку під час приймання ДТЗ на гарантійний ремонт виконавець у присутності споживача перевіряє споживчі властивості ДТЗ, його укомплектованість, наявність видимих пошкоджень чи дефектів на поверхні ДТЗ, заводський номер, дату виготовлення, наявність пломб виробника або виконавця, свідоцтва про реєстрацію автомобіля та сервісну книжку і встановлює наявність заявленого недоліку. За результатами огляду ДТЗ виконавець оформляє наряд-замовлення, який підтверджує передання ДТЗ на гарантійний ремонт, другий примірник якого передається споживачеві разом із сервісною книжкою, в якій робиться відмітка про проведення гарантійного ремонту. Натомість позивач не надав до суду будь-якого з перелічених документів, в тому числі і витягу з сервісної книжки, які підтверджували б його звернення до виконавця робіт, виробника, або продавця про проведення гарантійного ремонту, і сам факт гарантійного ремонту в період дії гарантії, як і факт поломки ДТЗ в період гарантійного ремонту ніякими доказами не підтверджується. Відповідно до п.28 названого Порядку претензії споживача щодо виявлених недоліків у ДТЗ подаються за вибором споживача на один з пунктів сервісної мережі, зазначений в сервісній книжці, виконавцю, продавцю або виробнику ДТЗ і розглядаються за дотримання таких умов: якщо вони подані і письмовій формі  із зазначенням прізвища, імені, по батькові та місця проживання споживача, та якщо на момент подання претензії не закінчився гарантійний термін ДТЗ, пред’явлено документ, який засвідчує факт купівлі ДТЗ cпоживачем та cервісну  книжку .За результатами розгляду претензії протягом трьох днів складається рекламаційний акт в двох примірниках та приймається відповідне рішення (п.29 Порядку). У випадку незгоди cпоживача з рішенням щодо причин виникнення недоліків у ДТЗ на вимогу cпоживача проводиться експертиза.

 З урахуванням наведеного, суд приходе до висновку, що відповідачі не повинні нести цивільно-правову відповідальність за невиконання умов договору купівлі-продажу автобусу чи інших зобов’язань щодо якості проданого товару, у зв’язку з відсутністю належних доказів, які б з достовірністю свідчили про продажу неякісного транспортного засобу або поломку його в період гарантійного строку експлуатації з їх вини.

За правилами ст.679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

Статтею 680 ЦК України передбачається, що покупець має право пред’явити вимогу у зв’язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено законом або договором.

Вирішуючи виникле між сторонами спірне питання, суд враховує також і ту обставину, що позивач не надав до матеріалів справи ні власну сервісну книжку на придбаний ним автобус з відмітками станції технічного обслуговування про проведення ремонту, ні нарядів на їх проведення, але лише приєднав до справи інші документи, які йому не належать (а.с.14,17).

Разом з тим, для визначеня характеру і причин виникнення пошкоджень придбаного позивачем автобусу ухвалою суду від 28 вересня 2009 року була призначена автотоварознавча експертиза, однак, як свідчить з пояснень у судовому засіданні позивача, він для організації проведення данного автотоварознавчого дослідження не з’явився до експертної установи, а лише направив туди свого брата.

Крім того, позивач на вимогу судових експертів не надав транспортний засіб додаткових матеріалів, які безпосередньо повинен був надати саме він.

Дана обставина є свідченням його ухилення від проведення призначеної судової експертизи

      Тому суд, з уразуванням наведеного та положень ст.146 ЦПК України вважає за необхідне відмовити у визнанні факту, для з’ясування якого зазначена експертиза була призначена, та приходе до висновку, що в діях ТОВ «Підприємство «Автопром» і ТОВ «Херсонський автоскладальний завод «Анто-Рус» відсутні протиправність їх поведінки та вина.          

 Керуючись ст.ст.10,60,212 ЦПК України,  

ВИРІШИВ  

        У задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Підприємство «Автопром» і ТОВ «Херсонській автоскладальний завод «Анто-Рус» про захист права споживача, третя лслба – ВАТ «Державний ощадний банк України в особі філії – Одеське обласне управління, відмовити.

 Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду через Березівський районний суд Одеської області.

 Суддя: