КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

  ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  06.12.2010                                                                                           № 13/443

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Зеленіна  В.О.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Рудюк В.М. (дов. № 0110-39 від 04.01.2010 р.);

від відповідача -1-не з’явився;

від ОСОБА_2 (дов. № 14 від 11.01.2010 р.);

від третьої особи - не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Українсько-Російська акціонерна страхова компанія "Авіоніка"

на рішення Господарського суду м.Києва від 05.10.2010

у справі № 13/443 (  .....)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"

до ВАТ "Київське автотранспортне підприємство 13062"

ЗАТ "Українсько-Російська акціонерна страхова компанія "Авіоніка"

третя особа позивача

третя особа відповідача ОСОБА_3

про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дтп в розмірі 8852,58 грн.

ВСТАНОВИВ :

У вересні 2010 р. Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „Українська страхова група” звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства „Київське автотранспортне підприємство 13062” та Закритого акціонерного товариства „Українсько-російська страхова компанія „Авіоніка” про стягнення 8 852,58 грн.

Оскаржуваним рішенням суду у даній справі позов задоволено повністю; стягнуто з Відкритого акціонерного товариства „Київське автотранспортне підприємство 13062” на користь Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Українська страхова група”  510 грн. страхового відшкодування у розмірі франшизи; стягнуто з Закритого акціонерного товариства „Українсько-російська страхова компанія „Авіоніка” на користь Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Українська страхова група”  8 342,58 грн. страхового відшкодування; 102 грн. витрат по сплаті державного мита; 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням відповідач-2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідач-2 в апеляційній скарзі зазначає, що не погоджується з виплатою відшкодування шкоди в порядку регресу, оскільки судом не було належним чином встановлено на підставі яких документів позивач здійснював розрахунок величини матеріального збитку чи не суперечить даний порядок розрахунку положенням Закону України „Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, що регулює відносини в порядку регресу.

Представник позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.  

Представник відповідача-1 та третьої особи у судове засідання не з’явилися, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомленні, про що свідчить відповідний штамп апеляційного господарського суду на звороті у лівому нижньому куті ухвали від 25.11.2010 р. про прийняття апеляційної скарги до провадження з відміткою про відправку документа. Неявка представників не перешкоджає подальшому розгляду апеляційної скарги, подальше відкладення розгляду апеляційної скарги призведе до затягування її розгляду.

Дослідивши всі докази по справі, з’ясувавши всі обставини, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування вказаного рішення господарського суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до  ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.11.2006 р.  між ОСОБА_4 (страхувальник) та Приватним акціонерним товариством „Страхова компанія „Українська страхова група” (страховик) було укладено договір страхування наземного транспорту № 28-0101-0816 від (КАСКО).   

За умовами укладеного договору страховик зобов’язувався відшкодувати збитки, що могли настати у зв’язку з пошкодженням, знищенням чи втратою автомобіля Ніссан, державний номерний знак  НОМЕР_1.

Встановлено, що 19.10.2007 р. у місті Києві відбулося зіткнення автомобіля ГАЗ, державний номерний знак НОМЕР_2, який належить відповідачу-1, під керуванням громадянина ОСОБА_3 із автомобілем Ніссан, під керуванням громадянки ОСОБА_4

Таким чином, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль Ніссан був пошкоджений, в результаті порушення громадянином ОСОБА_3 правил дорожнього руху України.

Вина громадянина ОСОБА_3, як водія автомобіля ГАЗ, державний номерний знак НОМЕР_2, підтверджується постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 27.11.07 р. № 3-40482/2007.

Як випливає з матеріалів справи, автомобіль ГАЗ, державний номерний знак НОМЕР_2  був застрахований відповідачем-2 згідно поліса обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ОЦПВВНТЗ № ВВ/3304116.

Крім того, вказаним полісом передбачена франшиза, у розмірі 510 грн.

Відповідно до п. 2 ст. 12.1 Закону України „Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, а саме на 510 грн. згідно полісу страхування ОСОБА_3

З огляду на звіт № 10/12/07 від 13.12.2007 р., який знаходиться в матеріалах справи вартість відновлювального ремонту автомобіля Ніссан, державний номерний знак  НОМЕР_1

оцінена в сумі 7 660  грн.

Позивач (страховик) на підставі розрахунку страхового відшкодування від 06.11.2007 р., що знаходиться в матеріалах справи виплатив страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 8 852,58 грн., що підтверджується належним чином засвідченою копією платіжного доручення № 4774 від 09.11.2007 р.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Як передбачено ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

За змістом ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст. 35 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

Згідно ст. 37 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Як зазначено в положенні до преамбули Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” його положення регулюють відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів  і спрямовані на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

З вищезазначеного випливає, що позивач у порядку регресу має право на отримання компенсації матеріальної шкоди, заподіяної власнику  автомобіля Ніссан, державний номерний знак НОМЕР_1, в розмірі 8 852,58 грн.

Таким чином, позивач надіслав ОСОБА_3 регресну вимогу № 03/4627 від 08.04.2008 р. на виплату страхового відшкодування у розмірі 8 852,58 грн., однак з відповіді останнього вбачається, що автомобіль ГАЗ, державний номерний знак НОМЕР_2, належить відповідачеві-1, а водій автомобіля ОСОБА_3 є його працівником.          

Пізніше, позивач надіслав відповідачу-2 заяву № 03/6127 від 12.05.2008 р. на виплату страхового відшкодування в порядку регрессу у розмірі 8 852,58 грн.

Однак, в порушення ст. 35 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, регресні вимоги позивача про виплату страхового відшкодування  № 03/4627  від 08.04.2008 року та № 03/6127 від 12.05.2008 р.  задоволені не були.         

Апеляційний господарський суд аналізуючи постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 27.11.07 р. № 3-40482/2007 та довідку Відділу ДАІ Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві дійшов висновку, що автопригода сталась в робочий час працівником відповідача-1, який керував автомобілем, що належить відповідачу-1, докази, що спростовують дане твердження відсутні.

З вищевказаного випливає, що саме відповідач-1 зобов’язаний відшкодувати шкоду, завдану працівником Відкритого акціонерного товариства "Київське автовтотранспортне підприємство 13062" ОСОБА_3 під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.

Таким чином, згідно полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ОЦПВВНТЗ № ВВ/3304116 на відповідача-2 було покладено обов’язок відшкодувати позивачу спричинену при експлуатації транспортним засобом шкоду в розмірі 8 342,58 грн., а на відповідача-1  510 грн. франшизи.

Колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстнації про те, що відповідно до  договору страхування  - полісу ОЦПВВНТЗ № ВВ/3304116 відповідач-1 зобов’язаний сплатити відшкодування у розмірі франшизи, яка становить 510 грн., а іншу частину суми виплати у розмірі 8 342,58 грн. має сплатити відповідач-2.

За таких обставин судом першої інстанції було правомірно стягнуто з Відкритого акціонерного товариства „Київське автотранспортне підприємство 13062” на користь Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Українська страхова група” 510 грн. страхового відшкодування у розмірі франшизи, та стягнуто з Закритого акціонерного товариства „Українсько-російська страхова компанія „Авіоніка” на користь Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Українська страхова група” 8 342,58 грн. страхового відшкодування.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом першої інстанції в процесі розгляду справи в достатній мірі з’ясовані та доведені обставини по справі, рішення прийнято судом у повній відповідності з матеріалами справи та з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи відповідача-2, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

Підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -

  ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду м.Києва від05.10.2010р. у справі №13/443 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Справу № 13/443 повернути до Господарського суду м. Києва.

              Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

  Судді

  10.12.10 (відправлено)