Справа №4-97 

2010 року 

 ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

3 грудня 2010 року                        Березівський районний суд Одеської області у складі: головуючого  судді Дєткова О.Я.,  

при секретарі Авдєєвій Ю.М., 

з участю прокурора Васютинського О.С.. 

розглянувши скаргу ОСОБА_1 на постанову прокурора Березівського районну Одеської області про порушення кримінальної справи від 26 травня 2010 року, 

 ВСТАНОВИВ  

  ОСОБА_1 звернувся з цією скаргою до суду, посилаючись на те, що відносно нього прокурор Березівського району Одеської області своєю постановою від 26 травня 2010 року порушив кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених ч.4 ст.191, ч.1 та ч.3 ст.358 КК України. В обгрунтування своєї скарги заявник указує, що зазначена постанова прокурора підлягає скасуванню, оскільки вона є незаконною та й необґрунтованою, оскільки не містить в собі законного приводу та достатніх даних, які вказують на наявність ознак інкримінованих йому злочинів.  

Заслухавши пояснення заявника скарги, його адвоката та думку прокурора, який вважає, що порушена ним кримінальна справа за ч.4 ст.191, ч.1 та ч.3 ст.358 КК України є правомірною, дослідивши матеріали скарги, а також матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про порушення кримінальної справи, суд приходе до висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. 

Відповідно до вимог ст.236-8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті. 

У ч.1 ст.94 КПК України зазначено вичерпний перелік приводів до порушення кримінальної справи, але що стосується заяв і повідомлень про злочин, то вони повинні бути викладені письмово або усно і доведені до відома правоохоронних органів з додержанням вимог ст.95 КПК України. 

Частиною 2 ст.94 КПК України передбачається, що підставами до порушення кримінальної справи є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину, тобто наявність обєктивних ознак, що характеризують подію злочину. 

Лише при наявності приводів і підстав, зазначених у ст.94 КПК України, компетентна особа зобовязана винести постанову про порушення кримінальної справи, вказавши приводи і підстави до порушення справи, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також дальше її спрямування.  

Судом встановлено, що 26 травня 2010 року прокурором Березівського району Одеської області після розгляду матеріалів наглядової перевірки, а саме матеріалів сектору ДСБЕЗ Березівського РВ ГУМВС України в Одеській області, отриманих ним у ході оперативно-профілактичного відпрацювання на 327 аркушах та рапорту свого помічника Володіна Є.О. від 25 травня 2010 року була порушена кримінальна справа №66201000016 відносно ОСОБА_1 за фактами привласнення і розтрати чужого майна, вчиненого у великих розмірах, та підробки документів з використанням завідомо підроблених документів за ч.4 ст.191, ч.1 та ч.3 ст.358 КК України (а.с.4). 

Як убачається з постанови прокурора про порушення кримінальної справи, приводом до порушення кримінальної справи є безпосереднє виявлення ним ознак складу злочину та рапорт помічника прокурора Березівського району Одеської області юриста 2 класу Володіна Є.О. від 25 травня 2010 року про те, що під час проведеної перевірки ОСОБА_1, являючись фізичною особою-підприємцем, маючи намір на привласнення та розтрату коштів Державного бюджету України у великих розмірах, умисно підробив документи, тобто вніс завідомо неправдиві відомості до офіційних документів  звітів ФОП ОСОБА_1 форми «2-пільга» про кількість перевезених пасажирів, які мають право на пільги у вигляді безоплатного проїзду на автобусних маршрутах загального користування. Підставою до порушення кримінальної справи є ті дані, які містяться в матеріалах перевірки та вказують на наявність в діях ОСОБА_1 ознак вищевказаних злочинів. 

Однак перевіркою матеріалів, на підставі яких була порушена кримінальна справа відносно ОСОБА_1, встановлено, що єдиним приводом до порушення даної справи, не зазначеним в оскаржуваній постанові, є рапорт оперуповноваженого Березівського РВ ГУМВС України в Одеській області Тарана В.В. на імя свого начальника про те, що 17 травня 2010 року в ході проведення комплексного оперативно-профілактичного відпрацювання території Березівського району Одеської області сектором ДСБЕЗ спільно з прокуратурою Березівського району Одеської області виявлений факт незаконного отримання бюджетних коштів у вигляді компенсації за перевезення пасажирів пільгової категорії ПП «ОСОБА_1.» на загальну суму 107769 грн. (а.с.9  справа №66201000016). 

З досліджених у судовому засіданні матеріалів, на підставі яких було прийняте прокурором рішення про порушення кримінальної справи, також видно, що 25 травня 2010 року прокурор отримав від Березівського РВ ГУМВС України в Одеській області зазначений вище рапорт оперуповноваженого Тарана В.В. з матеріалами оперативно-профілактичного відпрацювання на 327 аркушах та й передав його разом з цими матеріалами помічнику Володіну Є.О. для проведення відповідної перевірки, який обмежився лише їх розглядом без здійснення перевірки в порядку ч.4 ст.97 КПК України та в цей же час відрапортував прокуророві про те, що в діях ОСОБА_1 убачається ознаки злочинів, передбачених ч.4 ст.191, ч.1 та ч.3 ст.358 КК України, за кваліфікуючими ознаками  привласнення та розтрата чужого майна, вчинене у великих розмірах, а також підробка документів та використання за відомо підроблених документів, що послужило приводом до порушення справи (а.с.5,7  справа №66201000016). 

Разом з тим, приймаючи рішення про порушення кримінальної справи, прокурор в своєї постанові вказав та пояснив у судовому засіданні, що приводом до порушення справи також є його безпосереднє виявлення ознак злочину, яке мале місце саме при вивченні ним отриманих від райвідділу міліції матеріалів на 327 аркушах та рапорту свого помічника. 

Однак такий привід до порушення справи суд не може вважати спроможним оскільки прокурор в даному випадку не був очевидцем інкримінованих ОСОБА_1 злочинів, а якщо і був би очевидцем скоєного, то він, на думку суду, не міг бути субєктом порушення справи. 

Суд також не вважає законним приводом до порушення справи рапорт помічника прокурора, оскільки він не входить до переліку зазначених у ст.94 КПК України приводів до порушення справи. 

А якщо такий рапорт про вчинений злочин можливо прирівнювати до такого приводу як заява або повідомлення посадової особи, то його фіксація та розгляд повинні відбуватись з обовязковим дотриманням вимог ст.95 КПК України, інакше особа, яка склала таке повідомлення (рапорт) не може вважатись, на думку суду, заявником в контексті даної процесуальної норми. 

Таким чином, суд приходе до висновку, що постанова прокурора про порушення кримінальної справи від 26 травня 2010 року не містить в собі належного та законного приводу до порушення справи. 

Згідно ст.236-8 КПК України суд зобовязаний перевірити не тільки наявність приводів і підстав, але й законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи. 

Як слідує з пояснень прокурора та наданих суду матеріалів на 338 аркушах порушеної ним справи, єдиною підставою для порушення даної справи послужило проведення комплексного оперативно-профілактичного відпрацювання Березівського РВ ГУМВС України в Одеській області спільно з прокуратурою Березівського району Одеської області. Інших підстав в матеріалах кримінальної справи немає. Не зазначені вони і в постанові про порушення справи. 

Однак прокурор, на якого покладається обовязок доведення правомірності порушення справи, у судовому засіданні не навів жодної аргументації з приводу законності джерел отримання даних у ході проводення спільної оперативної профілактичної діяльності.  

Прокурором, який порушив кримінальну справу №66201000016, також не наведені обставини щодо дотримання під час здійснення комплексної оперативної профілактичної діяльності встановлених Законом України «Про оперативну розшукову діяльність» гарантій законності та інших вимог названого Закону. 

У звязку з цим, суд також приходе до висновку, що зібрані матеріали з точки зору джерел їх отримання, на підставі яких було прийняте рішення про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1, не можуть вважатися законними.      

Слід звернути увагу, що за змістом ч.2 ст.94 КПК України кримінальна справа може бути порушена лише в тому випадку, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину, та які, згідно ст.130 КПК України, слід зазначати у мотивувальній частині постанови про порушення кримінальної справи. 

В порушення вимог ст.ст.94, 97, 98, 130 КПК України в матеріалах дослідженої справи та й в самої постанові прокурора відсутні фактичні дані, які б указували на наявність в діях ОСОБА_1 обєктивних ознак, характеризуючих подію інкримінованих йому злочинів.   

Так, ч.4 ст.191 КК України передбачає кримінальну відповідальність за привласнення чи розтрату чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні, а також за привласнення, розтрату або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, якщо вони вчинені у великих розмірах. 

Однак з наданих суду матеріалів порушеної кримінальної справи №66201000016 відсутні достатні дані, що ОСОБА_1., як фізичній особі-підприємцю, були ввірені бюджетні кошти на загальну суму 130365-14 грн. 

Як слідує із самої постанови про порушення кримінальної справи, вказані грошові кошти були лише перераховані ОСОБА_1. в якості компенсації збитків за безоплатне перевезення пільгових категорій громадян у 2008-2009 роках. 

Таким чином, суд також приходе до висновку, що в діях фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відсутні достатні дані, які вказують на ознаки привласнення або розтрати бюджетних коштів. 

Крім того, частини 1 і 3 ст.358 КК України передбачають кримінальну відповідальність за складання і видачу працівником юридичної особи будь-якої форми власності, який не є службовою особою, приватним підприємцем, аудитором, експертом, оцінювачем, адвокатом або іншою особою, яка здійснює професійну діяльність, повязану з наданням публічних послуг, завідомо підроблених офіційних документів, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення або надають певні права чи звільняють від обовязків, підроблення з метою використання або збуту посвідчень, інших офіційних документів, які складені у визначеній формі та містять передбачені законом реквізити, а також виготовлення підроблених офіційних печаток, штампів чи бланків з метою їх збуту або їх збут чи збут завідомо підроблених офіційних документів, у тому числі особистих документів особи, а також за використання завідомо підробленого документа. 

Проте, достатні дані, які вказують на навність в діях ОСОБА_1 ознак даного злочину теж відсутні. 

Так, в постанові про порушення справи вказано, що ОСОБА_1, будучи фізичною особою-підприємцем, маючи намір на привласнення та розтрату державних коштів у великих розмірах, умисно підробив документи, тобто вніс завідомо неправдиві відомості до офіційних документів  звітів ФОП ОСОБА_1 «2-пільга», форма яких затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України №535 від 4 жовтня 2007 року, про кількість перевезених пасажирів, які мають право на пільги у вигляді безоплатного проїзду на автобусних маршрутах загального користування. Та у період з січня 2008 року по липень 2009 року склав, підписав та завірив печаткою ФОП ОСОБА_1 звіти за формою «2-пільга», до яких вніс завідомо неправдиві щодо кількості перевезених вищевказаних пасажирів, тобто підробив офіційні документи. 

Однак, згідно представлених матеріалів на 327 аркушах, які названі прокурором як підстави для порушення справи, встановити, що ОСОБА_1 достовірно володів інформацією, що відомості, які він вносив у звіти, є неправдивими, не представляється можливим. 

Постанова про порушення кримінальної справи не містить в собі даних, вказуючих на те, що відомості, внесені скаржником у офіційні документи, завідомо для нього були неправдивими. За таких обставин дані, що свідчать про те, що він особисто використовував завідомо для нього підроблені документи, відсутні. 

Більш того, в постанові прокурора не наведено ніяких даних про місце та саме мотив (але не намір на привласнення та розтрату бюджетних коштів, як це вказується в постанові) інкриміноваго ОСОБА_1. діяння, що є обовязковим при порушенні кримінальної справи. 

Аналізуючи викладене, суд приходе до висновку, що кримінальна справа була порушена передчасно, без достатніх на то підстав і приводів та з порушенням порядку, регламентованих Законом.  

Керуючись ст.ст.94, 97, 98, 236-8 КПК України,  

ПОСТАНОВИВ  

  Скаргу ОСОБА_1 задовольнити, а постанову прокурора Березівського району Одеської області від 26 травня 2010 року про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.191, ч.1 та ч.3 ст.358 КК України, щодо ОСОБА_1 скасувати. 

На постанову може бути подана апеляція до Одеського апеляційного суду через Березівський районний суд Одеської області протягом семи діб з дня її винесення. 

 Суддя: