Справа №2-а-4

2010 року

ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 17 листопада 2010 року                                      Березівський районний суд Одеської області у складі: головуючого судді – Дєткова О.Я.,

при секретарі Грибонос І.О., Григоренко Ю.В., Данилейчук Л.В., Лабунській Л.В., Авдєєвій Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Березівка Одеської області адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Півдагросервіс» до Березівської міської ради, Березівського райвідділу земельних ресурсів, комунального підприємства «Благоустрій» про визнання нечинними рішень Березівської міської ради, треті особи – ТОВ агрофірма «БІС» і ОСОБА_1,

  ВСТАНОВИВ  

      У листопаді 2008 року директор ПП «Півдагросервіс» Непомнющий О.А. звернувся з цим позовом до суду, посилаючись на те, що рішеннями Березівської міської ради Одеської області №265-ХХI\/ від 29 липня 2004 року і №808-\/ від 18 вересня 2008 року ТОВ агрофірма «БІС» і ОСОБА_1 надана на умовах оренди в тимчасове довгострокове користування земельна ділянка, площею 2,4147 га, яка розташована по АДРЕСА_1 Оскільки приватне підприємство «Півдагросервіс» на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 29 грудня 2001 року є власником земельної ділянки по АДРЕСА_2 а орендар вищевказаної суміжної земельної ділянки позбавляє його права вільного та необмеженого користування своєю земельною ділянкою, тому просить визнати зазначені рішення відповідача нечинними, а також, збільшуючи свої позовні вимоги, просить визнати ще й договори оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1, загальною площею 2,4147 га, укладеними між Березівською міською радою і третіми особами, недійсними та скасувати їх державну реєстрацію.

 Представник Березівської міської ради позов не визнав повністю і пояснив, що дії Березівської міської ради щодо прийняття зазначених вище рішень та надання ОСОБА_1 в довгострокову оренду земельної ділянки, площею 2,4147 га, ніяким чином не ущемляють права позивача вільно користуватись своєю земельною ділянкою, тому його позовні вимоги є безпідставними та такими, що не можуть бути задоволені.    

 Представник відділу Держкомзему у Березівському районі Одеської області позов не визнав в повному обсязі і пояснив, що позивач не є власником земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_2, а лише є її користувачем. Крім того, на дану земельну ділянку є ще два Державних акти на право постійного користування землею, один з яких виданий 4 січня 2001 року асоціації фермерських господарств «Заготівельник». Представник також зазначив, що за договорами купівлі-продажу від 4 вересня 2001 року ОСОБА_1 придбав у ВАТ «Миколаївський «Райснаб» комплекс, загальною площею 627,1 кв.м, який знаходиться по АДРЕСА_1, та на підставі цього договору Березівська міська рада надала йому у довгострокову оренду земельну ділянку, площею 2,4147 га, якій присвоєно кадастровий номер та видані реєстраційні картки Центром державного земельного кадастру. Відповідно до договору купівлі-продажу від 14 січня 2004 року ДП «Коопзаготпром Березівського РСТ» продало ОСОБА_3 складські приміщення та вагову, загальною площею 0,4512 га, що розташовані по вул.Пристанційна, б/н, який також уклав з Березівською міською радою довгостроковий договір оренди на дану земельну ділянку.

Таким чином, представник відділу Держкомзему стверджує, що у зв’язку зі зміною власників земельної ділянки та її площі Державний акт на право постійного користування землею позивача, який відповідно до положень ст.120 ЗК України втратив право користування земельною ділянкою в результаті відчуження нерухомого майна, вважається недійсним, а його позов безпідставним.

 Представник комунального підприємства «Благоустрій» позовні вимоги не визнав повністю і пояснив, що у лютому 2007 року ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу, укладеним між ним та ТОВ агрофірма «БІС», набув право власності на нежитлові приміщення, розташовані на земельній ділянці, площею 2,4147 га, по АДРЕСА_1. Крім того, у січні 2004 року ОСОБА_3 придбав у власність складські приміщення та вагову, що розташовані на частині земельної ділянки позивача, та й з грудня 2006 року орендує цю земельну ділянку, площею 0,4512 га, для експлуатації та обслуговування цих об’єктів нерухомості, що також не суперечить ст.120 ЗК України. В обґрунтування своїх заперечень проти позову він ще зазначив, що позивач після вчинення цивільно-правових угод повинен був замовити виготовлення технічної документації щодо складання договору оренди на земельну ділянку, яка залишилась у нього для обслуговування зерносховища.

 ОСОБА_1 позов теж не визнав в повному обсязі і також пояснив, що він у відповідності до вимог ст.328 ЦК України придбав у власність будівлі, що знаходяться в АДРЕСА_1, та й правомірно користується згідно договору оренди земельною ділянкою, на якій розташована його нерухомість. Позивач на даний час не є власником трьох із чотирьох будівель, які зазначені в державному акті від 29 грудня 2001 року. Яких-небудь посягань на земельну ділянку позивача з боку всіх осіб, які беруть участь у справі, не здійснювалось раніше і не здійснюється на даний час, його право користування земельною ділянкою ніким не обмежувалось та й не обмежується. Крім того, він також звернув увагу, що у обгрунтування позовних вимог позивач не надав суду жодного правовстановлюючого документу та не наведено ним належного доказу з приводу обмеження його прав щодо вільного та необмеженого користування земельною ділянкою.

 Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справаі, оглянувши земельні ділянки по АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 на місці та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

 Згідно ст.ст.1 та 41 Конституції України кожний громадянин відповідно до закону має право користуватись природними об’єктами права власності народу, а також для задовлення своїх потреб - об’єктами права державної та комунальної власності.

 Пленум Верховного Суду України у пункті 1 своєї постанови від 1 листопада 1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» зазначає, що відповідно до ст.8 Конституції в Українї визнається ї діє принцип верховенства права. Конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі й зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість дяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя.

 Виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією України судового захисту прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань.

Відповідно до ст.377 ЦК України і ст.120 ЗК України до особи, яка придбала право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розміщене нерухоме майно, бех зміни її цільового призначення, в обсязі і на умовах, встановлених для попереднього землекористувача.

 Встановолено, що рішенням Березівської міської ради №265-ХХI\/ від 29 липня 2004 року ТОВ агрофірма «БІС» надана із земель міста земельна ділянка, площею 2,4147 га, в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди терміном на 49 років для розміщення, експлуатації і обслуговування адміністративної будівлі, складських та побутових приміщень, що знаходяться у нього на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 4 вересня 2004 року по АДРЕСА_1 (а.с.8).    

 Рішенням Березівської міської ради від 18 вересня 2008 року ОСОБА_1 надано у довгострокове користування строком на 49 років вищевказану земельну ділянку для розміщення, експлуатації та обслуговування комплексу нежитлових приміщень, що належить йому на підставі договору купівлі-продажу від 10 лютого 2007 року (а.с.9).

 З приєднаного до справи Державного акту на право постійного користування землею №НОМЕР_1 від 29 грудня 2001 року, видно, що підприємству «Півдагросервіс» надається у постійне користування 4,543 га землі в межах згідно планом зовнішніх меж землекористування для експлуатації та обслуговування адміністративного приміщення, зерносховища та яйцескладу (а.с.11).

 За договором купівлі-продажу від 10 лютого 2007 року ОСОБА_1 придбав у ТОВ агрофірма «БІС» комплекс нежитлових будівель по АДРЕСА_1, розташованих на орендованій ним земельній ділянці, площею 24147 кв.м (а.с.89).

 У ході проведення комісійної інвентаризації та встановлення (відновлення) в натурі меж земельної ділянки для розміщення, експлуатації та обслуговування придбаного ОСОБА_1 зазначеного комплексу по АДРЕСА_1 було встановлено, що фактично ця площа земельної ділянки становить 2,4147 га, а її розмір та межі зазначені на плані, який додається до акту від 24 липня 2004 року. В натурі межі цієї ділянки закріплені межовими знаками довготривалого зберігання. Інши обмеження і сервітути відсутні (а.с.91).

Однак під час встановлення (відновлення) меж даної земельної ділянки в натурі позивач від підпису на погодження меж земельної ділянки з суміжним землекористувачем відмовився, про що свідчить акт від 7 лютого 2007 року (а.с.61).

 Вказана земельна ділянка за договором оренди від 3 листопада 2008 року, зареєстрованим належним чином у Одеській регіональній фірмі №13 ДП «ЦДЗК» 5 грудня 2008 року, використовується на даний час ОСОБА_1 (а.с.82).

Вирішуючи питання щодо вимог позивача про визнання нечинними вищевказаних рішень Березівської міської ради, суд приймає до уваги положення ст.55 Закону України «Про землеустрій», а також те, що позивач при огляді на місці меж земельних ділянок, які використуваються ним та ОСОБА_1, не навів жодного належного доказу з приводу обмеження його прав щодо вільного та необмеженого користування землею та й не навів з цього приводу ніякого правового обгрунтування незаконості прийнятих Березівською міською радою рішень, які є предметом даного спору.

Напроти, ОСОБА_1, зберігаючи принцип добросусідства, закріплений ст.103 ЗК України, не перешкоджає і не забороняє позивачеві здійснювати розворотний проїзд його автотранспортом по земельній ділянці, яку він орендує.

 У зв’язку з наведеним, суд приходе до висновку, що рішення Березівської міської ради рішення, які позивач просить визнати нечинними, слід вважати законними та й такими, що не обмежують вільно користуватись позивачеві земельною ділянкою по вул.Пристанційна,26 м.Березівка для обслуговування ним зерносховища.  

 Крім того, особи, які беруть участь у справі, наполягають відмовити у задоволенні адміністративного позову також з тих підстав, що позивач пропустив встановлений ст.100 КАС України строк звернення до адміністративного суду.       

 Керуючись ст.ст.11, 71, 86 КАС України,  

ВИРІШИВ  

      У задоволенні позову приватного підприємства «Півдагросервіс» до Березівської міської ради, Березівського райвідділу земельних ресурсів, комунального підприємства «Благоустрій» про визнання нечинними рішень Березівської міської ради, треті особи – ТОВ агрофірма «БІС» і ОСОБА_1, відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Березівський районний суд Одеської області протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

  Суддя:

   позивач посилається в своєму позові на те, що він є власником земельної ділянки по АДРЕСА_2 однак його твердження не відповідають дійсності, оскільки на даний час існує три Державних акти на право постійного користування даної земельною ділянкою, два з них від 4 січня 2001 року належать СФГ «Заготівельник» та ПП «Півдагросервіс»