Справа № 2-88/2010 р.

РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

             28 січня 2010  року       Березівський районний суд Одеської області  

у складі  : головуючого судді - Прібилова В.М.,

   за участю секретаря - Музики О.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Березівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заподіяної матеріальної шкоди, -

  ВСТАНОВИВ  

 Позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому просила стягнути з відповідачки на її користь заподіяну матеріальну шкоду в розмірі 8111 грн. 87 коп.  

На обґрунтування своїх позовних вимог позивачка вказала що, 18 вересня 2006 року на посаду реалізатора в магазині господарчі товари у ПП "Порада" було прийнято ОСОБА_2. У зв'язку із займаною посадою 20 вересня 2006 року з відповідачкою було укладено договір про повну матеріальну відповідальність. 10 грудня 2008 року при проведенні інвентаризації товарів в магазині "Господарчі товари" було виявлено недостачу товарів на загальну суму 9064 грн. 47 коп. та борги людей, що отримували від продавця ОСОБА_2 товари в борг на суму 2981 грн. 10 коп. Для повернення допущеної нестачі продавцю – ОСОБА_2 позивачка дала термін до 18 грудня 2008 року включно, але за цей період часу ОСОБА_2 не повернула грошову суму нестачі та борги з людей боржників не зібрала. 18 грудня 2008 року позивачкою було проведено додаткову інвентаризацію товарів в магазині "Господарчі товари" із подальшим переданням товарів іншому продавцю. Продавця ОСОБА_2 було звільнено від обов'язків продавця та звільнено з роботи, так як нестача товарів на 18.12.2009 року склала на загальну суму 9414 грн. 99 коп. та борги людей, що отримували від продавця ОСОБА_2 товари в борг на загальну суму 2052 грн. 10 коп. Позивачкою, разом з ОСОБА_2 була проведена перевірка складання звітів після якої сума нестачі в кінцевому результаті склала 8111 грн. 87 коп., ОСОБА_2 підписала лист про виведення кінцевого результату та відмовилася сплатити нестачу та оформити розписку про повернення грошових коштів нестачі. Також позивачка пояснила, що зі слів працівника відділення Ощадбанку в с. Ряснопіль Березівського району Одеської області вона дізналася, що у ОСОБА_2 виникла заборгованість по сплаті кредиту. Коли представник відділення Ощадбанку в с. Ряснопіль Березівського району Одеської області прийшла в магазин і повідомила ОСОБА_2 про заборгованість кредиту, та взяла гроші з каси магазину і передала їх працівнику Ощадбанку для погашення заборгованості за кредитом. 22 грудня 2008 року позивачка звернулася до Березівського РВ ГУМВС України в Одеській області з заявою про прийняття мір щодо ОСОБА_2, яка працювала в належному їй магазині та в період з 14.12.2007 року по 10.12.2008 року допустила нестачу товарів на загальну суму 9414 грн. 99 коп. 04 лютого 2009 року позивачка отримала з канцелярії Березівського РВ ГУМВС України в Одеській області копію постанови від 30.01.2009 року "про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2". 09 лютого 2009 року дана постанова позивачкою була оскаржена до Березівського районного суду Одеської області. 25 березня 2009 року Березівським районним судом було скасовано постанову О/У СДСБЕЗ Березівського РВ ГУМВС України в Одеській області Тарана В.В. від 30.01.2009 року " про відмову в порушенні кримінальної справи" та зобов'язано Березівський РВ ГУМВС України в Одеській області провести додаткову перевірку та її матеріали направити прокурору Березівського району Одеської області. 02 травня 2009 року О/У СДСБЕЗ Березівського РВ ГУМВС України в Одеській області Тараном В.В було винесено постанову "про відмову в порушенні кримінальної справи". На теперішній час ОСОБА_2 в добровільному порядку відшкодовувати заподіяну матеріальну шкоду не бажає. У зв'язку з даними обставинами позивачка вимушена звернутися до суду для примусового стягнення  заподіяної матеріальної шкоди.  

Позивачка у судовому засіданні повністю підтримала доводи викладені нею у її позовній заяві та просила стягнути на її користь з ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 8111 грн. 87 коп.  

Відповідач по справі ОСОБА_2 позов не визнала повністю та суду пояснила, що 18 вересня 2006 року позивачка прийняла її до себе на роботу в магазин "Господарчі товари" в якості реалізатора про що було складено трудовий договір. Дійсно позивачкою проводилися інвентаризація товарів в магазині "Господарчі товари", в результаті якої було виявлено недостачу товарів  сумі 8111 грн. 87 коп. Однак відповідачка дану недостачу не визнає та посилається на те, що дана недостача була допущена не з її вини. Відповідачка пояснила, що за період роботи в магазині "Господарчі товари" нею не було допущено недостачі товарів та грошових коштів, в борг вона людям не давала, а посилання позивачки, що вона за рахунок коштів магазину погашала заборгованість за кредитом вважає взагалі безпідставними, так як вона кредит взагалі не виплачувала в зв'язку з чим з виконавчої служби їй прийшов виконавчий лист про примусове стягнення кредиту. Недостачу відповідачка може пояснити тим, що позивачка робила в себе дома ремонт і брала в магазині будівельні матеріали, але не списувала їх. Також частина товару була не оприходувана, так як товар розвозився по іншим магазинам позивачки, а накладні на даний товар залишалися в магазині де працювала відповідачка. Також відповідачка посилається на те, що позивачкою були порушені  умови трудового договору, оскільки їй не надавалася щорічна відпустка та не нараховувалися відпускні. За таких обставин, відповідачка вважає, що позовні вимоги позивачки є необґрунтованими та просить даний позов залишити без задоволення.  

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що вона з позивачкою є співвласниками магазину "Господарчі товари". 18 вересня 2006 року позивачка прийняла до них в магазин на роботу відповідачку ОСОБА_2 в якості реалізатора про що було укладено відповідний трудовий договір. В зв'язку з переїздом в нове приміщення, 10 грудня 2008 року в магазині "Господарчі товари" було проведено інвентаризацію товарів, в ході якої було виявлено недостачу в сумі 9064 грн. 47 коп. в зв'язку з чим відповідачці було запропоновано відшкодувати недостачу в добровільному порядку але відповідачка відмовилася відшкодовувати недостачу. Після проведення перевірки складання звітів сума недостачі в кінцевому результаті склала 8111 грн. 87 коп. Відповідачкою було підписано лист про проведення кінцевого результату, однак від відшкодування збитків та оформлення розписки про повернення грошових коштів нестачі відмовилася.

Свідок ОСОБА_5 пояснила суду, що в кінці грудня 2008 року до неї звернулася позивачка ОСОБА_1 і попросила її попрацювати реалізатором у неї в магазині "Господарчі товари" посилаючись на те, що в продавця ОСОБА_2 було виявлено велику недостачу, яку відповідачка відмовляється погашати. ОСОБА_5 погодилася на пропозицію позивачки і прийняла товар. Передача товару ОСОБА_5 проводилася в присутності ОСОБА_2. При перевірці опису товарів, товару було на загальну суму 26 000 грн. а фактично не вистачало товарів приблизно на 9400 грн. Також свідок пояснила, що при неї позивачка з відповідачкою ніяких розмов не вели.

Вислухавши пояснення позивача, відповідача, свідків, вивчивши матеріали справи, дослідивши відмовний матеріал № 95, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково за таких підстав.

Відповідно до ст. 130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.  

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 134 КЗпП України,  працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли  між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 1351 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Відповідно до ст. 135-1 КЗпП України, письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.  

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим не майновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як було встановлено в судовому засіданні, 18 вересня 2006 року між приватним підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено трудовий договір, зареєстрований в Березівському районному центрі зайнятості 18 вересня 2006 року № 600/56 (а.с. 20), відповідно до якого ОСОБА_2 була прийнята на роботу в магазин "Господарчі товари" в якості продавця. У зв'язку із займаною посадою 20 вересня 2006 року з ОСОБА_2 було укладено договір про повну матеріальну відповідальність (а.с. 21). 10 грудня 2008 року при проведенні інвентаризації товарів в магазині "Господарчі товари" було виявлено недостачу товарів на загальну суму 9064 грн. 47 коп. та борги людей, що отримували від продавця ОСОБА_2 товари в борг на суму 2981 грн. 10 коп. Після проведення перевірки складання звітів, сума нестачі в кінцевому результаті склала 8111 грн. 87 коп. ОСОБА_2 була ознайомлена з актом ревізії, підписала його, визнала суму недостачі, однак відмовилася відшкодовувати заподіяні збитки та оформити розписку про повернення грошових коштів нестачі.

Суд критично відноситься до пояснень відповідачки ОСОБА_2 в тій частині, що недостача виникла на з її вини, що вона за період роботи в магазині "Господарчі товари" не давала людям в борг та, що вона не сплачувала заборгованість за кредитом за кошти магазину. Як вбачається з відмовного матеріалу, який було надано Березівським РВ ГУМВС України в Одеській області, в якому містяться письмові пояснення ОСОБА_6, з яких вбачається, що в середині 2007 року продавцем ОСОБА_2 з магазину "Господарчі товари", їй було надано будівельні  матеріали на суму 300 грн. З письмових пояснень ОСОБА_7 вбачається, що продавець магазину "Господарчі товари" ОСОБА_2 надала їй в борг пральні та миючі засоби на суму 250 грн. З письмових пояснень ОСОБА_8 вбачається, що продавець магазину "Господарчі товари" надала йому в борг буд матеріали на суму 1300 грн. та між ними була домовленість, що ці кошти підуть на відшкодування боргу її співмешканця. З письмових пояснень ОСОБА_9 вбачається, що ОСОБА_2 з шухляди магазину передала їй кошти в сумі 400 грн. для погашення заборгованості по кредиту.

Також, той факт, що недостача була допущена відповідачкою, підтверджується відомістю результатів інвентаризації товарів, матеріалів, тари та грошових коштів в торгівлі від 10 грудня 2008 року, яка міститься у відмовному матеріалі, та в якій ОСОБА_2 зазначає, що брала товар на свої потреби, звітним актом по виявленій недостачі, в якому міститься підпис ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Також суд не може взяти до уваги посилання відповідачки на порушення умов трудового договору позивачкою в частині надання щорічної відпустки та нарахування відпускних, оскільки, як вбачається з розрахункової відомості, яка міститься у відмовному матеріалі, з 2006 по 2008 рік ОСОБА_2 нараховувалися відпускні.  

Враховуючи викладене, суд вважає що позов ОСОБА_1 є обгрунтованим та її позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв'язку зі зверненням до суду за захистом своїх прав позивачкою сплачено держмито в розмірі 81 грн. 12 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. Вказані суми підлягають стягненню з відповідачки ОСОБА_2       

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 209, 212, 214, 215, ЦПК України, ст. 130, ст. 134, ст. 135-1 КЗпП, ст. 321, ст. 626, ч.1 ст. 1166 ЦК України,  Березівський районний суд –

  ВИРІШИВ  

             1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заподіяної матеріальної шкоди – задовольнити у повному обсязі.

 2. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 8111 гривень 87 коп.

 3. Стягнути з ОСОБА_2 користь ОСОБА_1 81 грн. 12 коп. в рахунок відшкодування витрат, понесених позивачкою в зв’язку зі сплатою державного мита при зверненні до суду.

 4. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 120 гривень в рахунок відшкодування витрат, понесених позивачкою при подані заяви до суду на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

 Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Березівський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення та апеляційної скарги протягом 20 днів з моменту подачі заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

                                           Суддя                                                В.М.Прібилов.