ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
___________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
01.11.2007 року Справа № 14/296
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Єжової С.С.
суддів Бойченка К.І. Семендяєвої І.В.
секретар
судового засідання Наумов Б.Є.
та за участю
представників сторін:
від позивача повноважний та компетентний
представник не прибув;
від відповідача представник за довіреністю Єрошкін Ю.С.,
довіреність №б/н від 03.09.2007;
розглянувши
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
„Фортекс-2006”, м.Кремінна Луганської області
на рішення
господарського суду Луганської області
від 09.07.2007
по справі №14/296 (суддя –Лісовицький Є.А.)
за позовом Приватної фірми „ОРНАТУС”, м.Харків
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю
„Фортекс-2006”, м.Кремінна Луганської області
про стягнення 143300 грн. 15 коп.
В С Т А Н О В И В:
Приватна фірма „ОРНАТУС”, м.Харків звернулася до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю „Фортекс-2006”, м.Кремінна Луганської області про стягнення 143300 грн. 15 коп.
Рішенням господарського суду Луганської області від 09.07.2007 позов задоволений частково, стягнуто з відповідача на користь позивача процент за користування грошовими коштами 44866 грн. 55 коп., пеню у сумі 2089 грн. 68 коп., 30% річних –3687 грн. 68 коп., державне мито у сумі 1266 грн. 89 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 103 грн. 84 коп., провадження у справі в частині стягнення 76045 грн. 48 коп. припинено, в решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду від 09.07.2007 Товариство з обмеженою відповідальністю „Фортекс-2006”, м.Кремінна Луганської області звернулося до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати оскаржуване рішення повністю та прийняти нове.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 04.09.2007 відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України” для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Фортекс-2006”, м.Кремінна Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 09.07.2007 по справі №14/296 призначена судова колегія у складі: Єжова С.С.- суддя –головуючий, Бойченко К.І. - суддя, Семендяєва І.В. –суддя.
Позивач у судове засідання не прибув, своїми правами, передбаченими ст.22 Господарського процесуального кодексу України не скористався, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції (ст.99 ч.2 Господарського процесуального кодексу України).
Заслухавши представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Стаття 509 Цивільного кодексу України надає поняття зобов’язання, за якою зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов’язана вчинити на користь другої сторони певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Таке ж поняття господарського зобов’язання встановлені ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України, до яких віднесені договори та інші правочини, господарські договори.
Як вбачається із матеріалів справи і встановлено господарським судом при розгляді справи, зобов’язання сторін виникли з договору поставки №44/07 від 22.01.2007, укладеного між сторонами.
Відповідно до договору поставки №44/07 від 22.01.2007 позивач зобов’язався в порядку та строки, встановлені даним договором, передати відповідачу у власність товар у визначеній кількості, якості та вартості, а відповідач зобов’язався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених даним договором.
Як встановлено господарським судом і відповідачем не оспорюється, позивачем виконані зобов’язання по договору №44/07 від 22.01.2007 належним чином, а відповідачем зобов’язання по даному договору в частині строків оплати належним чином не виконав, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом.
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, судова колегія вважає, що господарський суд Луганської області обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.
Стаття 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та чинного законодавства.
Пунктом 3.3 договору №44/07 від 22.01.2007 сторони встановили, що відповідач зобов’язаний оплатити товар протягом 21 календарного дня з моменту поставки.
Як встановлено господарським судом при розгляді даної справи і відповідачем цей факт не оспорено, позивач у лютому-березні 2007 поставив відповідачу товар на загальну суму 94773 грн. 28 коп.
В порушення зобов’язань, встановлених п.3.3 договору №44/07 від 22.01.2007, відповідач прострочив оплату отриманого від позивача товару на загальну суму 76045 грн. 48 коп., що підтверджено матеріалами справи і відповідачем не оспорено.
На підставі п.6.1, п.6.2 договору поставки №44/07 від 22.01.2007 за прострочення платежу більш ніж на строк обумовлений в п.3.3 (21 календарний день) Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику повну вартість товару, а також проценти за користування грошовими коштами (п.3 ст.692 Цивільного кодексу України), що складає 1% вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення платежу. Крім того, відповідно до п.7.1., п.7.2 договору поставки №44/07 від 22.01.2007 за прострочення платежу в обумовлені строки (п.3.3) Покупець крім процентів зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу Покупець повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції а також 3 % річних.
Як встановлено господарським судом Луганської області, на момент звернення позивача з позовом (22.05.2007) борг відповідача складав 76045 грн. 48 коп. Цей борг сплачений після порушення провадження у справі, тому провадження у справі стосовно стягнення 76045 грн. 48 коп. припинено судом першої інстанції обгрунтовано на підставі п.11 ст.80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмета спору.
Доводи заявника апеляційної скарги, які були предметом розгляду в суді першої інстанції, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду вважає недоведеними, враховуючи наступне.
Відповідно п.8.3 договору поставки підтвердженням виникнення і дії обставин непереборної сили є документ виданий Торгово-промисловою палатою України, чи іншим компетентним органом. Відповідач надав суду свідоцтво (висновок) Луганської регіональної торгово-промислової палати за №480 від 27.04.2007 не підтверджуючи її реєстрації та повноважень. Відповідно до ст.14 Закону України „Про торгові промислові палати в Україні" лише торгово - промислова палата України має право засвідчувати обставини форс-мажору.
Виходячи із Статуту Луганської регіональної торгово-промислової палати до компетенції останньої не віднесені функції засвідчувати форс-мажорні обставини.
В Законі України „Про правовий режим надзвичайного стану" зазначено, що надзвичайний стан в Україні або в окремих її місцевостях вводиться Указом Президента, який підлягає затвердженню Верховною Радою. Починаючи з квітня 2007 і на сьогоднішній день Президент України не підписував відповідний Указ, громадянських заворушень чи політичної кризи не було, а тому обставини непереборної сили (форс - мажор) звільняючих від виконання відповідачем набутих по договору зобов'язань не має.
На підставі вищевикладеного, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області від 09.07.2007 по справі №14/296 ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита відносяться на заявника - Товариство з обмеженою відповідальністю „Фортекс-2006”, м.Кремінна Луганської області.
У судовому засіданні за згодою представника відповідача оголошені вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись ст.ст. 43, 49, 85, 99, 101, п.1 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Фортекс-2006”, м.Кремінна Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 09.07.2007 по справі №14/296 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 09.07.2007 по справі №14/296 –без змін.
Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя С.С. Єжова
Суддя К.І. Бойченко
Суддя І.В. Семендяєва