ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  29.11.10                                                                                         Справа №  7/165/10-20/7/10-7/233/10

  Суддя  

Позивач: Товариство з додатковою відповідальністю  “Страхова компанія “Кредо”, м.Запоріжжя

Відповідач:  Відкрите акціонерне товариство “Національна акціонерна  страхова компанія “Оранта” в особі Запорізької обласної дирекції, м. Запоріжжя

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1, м. Запоріжжя

Суддя Кутіщева Н.С.

  Від позивача : Резниченко О.О., дов. № 231 від 18.02ю.2010р.

Від відповідача:  Гуменник С.В., дов. №  08-03/435-10  від 01.11.2010р.   

Від третьої особи : не з’явився.

Заявлено позов про стягнення з  відповідача  на користь позивача 2270 грн. 00коп. шкоди,  заподіяної  внаслідок  дорожньо-транспортної пригоди  в порядку регресу.

Позивач обґрунтував свої вимоги обставинами викладеними в  позовній заяві договором добровільного страхування транспортних засобів №АМК-12/07 від 01.08.2007р.,   ст.ст. 993, 1172 ЦК України, ст.27 Закону України «Про страхування».          

Ухвалою суду від 06.07.2010р. було порушено провадження по справі, розгляд призначено в судовому засіданні на 12.08.2010р.   Розпорядженням голови господарського суду № 684 від 13.09.2010р. справа була передана  на розгляд судді Гандюковій Л.П. Справа прийнята та присвоєно № 7/165/10-20/7/10. Розпорядженням голови господарського суду № 794 від 20.10.2010р. справа була передана  на розгляд судді Кутіщевій Н.С. Ухвалою суду від 21.10.2010р. справа прийнята до розгляду, судове засідання призначено на 27.10.2010р. та присвоєно №7/165/10-20/7/10-7/233/10.  Ухвалою суду від 27.10.2010р.  судове засідання  відкладалось до  29.11.2010р.

Вищезазначені ухвали суду були направлені на адреси сторін в установлений законом строк, поштовим відділенням на адресу  господарського суду не повертались, що свідчить про належне повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду спору.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав  і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного  та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.  

Представником позивача надана заява про  уточнення  позовних вимог та заяву про заміну неналежного відповідача, а саме ВАТ “АТП 12329” на належного відповідача ВАТ НАСК “Оранта”.

Представник ВАТ “Національна акціонерна  страхова компанія “Оранта” в особі Запорізької обласної дирекції проти даної  заяви не заперечує.

Заява позивача подана згідно зі ст.ст. 22, 24  ГПК України, судом   задоволена.   

Відповідач не визнав заявлені позовні вимоги,  заперечення  відповідача долучені до матеріалів справи, вважає, що позивач не надав доказів, відповідно до яких відповідач може зробити розрахунок страхового відшкодування згідно  з приписами Закону, та не  обґрунтував позовні вимоги належними доказами.

Третя особа, або його представник в судове засідання не з’явились, про причини неявки суд не повідомили.

Судовий процес, за клопотанням представників сторін ведеться без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.    

Судовий процес  завершено 29.11.2010р.  оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.         

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив :  

16.03.2008 року близько 18 години 35 хвилин в м. Запоріжжя, на перехресті вулиць Уральська та 8 Березня, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Шевроле, реєстраційний номер НОМЕР_1 (надалі - застрахований ТЗ), що знаходився під керуванням ОСОБА_4, та автомобіля ГАЗ 31029, реєстраційний номер НОМЕР_2, власником  якого  є  ВАТ  „Запоріжавтотранс"  (надалі  -  відповідач),  який знаходився під керуванням водія ОСОБА_1.

Згідно даних довідки № 8051341 від 04.04.2008 р. ДАІ м. Запоріжжя, а також Постанови Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11.04.08р. (справа № 3-3217/08), наявних у ТДВ СК «Кредо», дорожньо - транспортна пригода сталася в результаті порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_1.

Внаслідок ДТП застрахований ТЗ було пошкоджено, що підтверджується наведеною вище постановою суду, довідкою відділу ДАІ про ДТП від 16.03.2008 р. та довідкою ДАІ № 8051341 від 04.04.2008 р., Актом огляду пошкодженого транспортного засобу № 22 аварійного комісара, (в даному акті було вказано на пошкодження і необхідність заміни бампера); фототаблицями пошкодженого ТЗ №№ 22/1, 22/2, 22/3, 22/4, 22/5, 22/6; актом огляду транспортного засобу від 19.03.2008 р.; калькуляцією вартості відновлювального ремонту пошкодженого застрахованого ТЗ. Згідно
з калькуляцією вартість відновлювального ремонту визначена в сумі 3 113,86 (три тисячі сто тринадцять) грн. 86 коп., а його власнику (ОСОБА_4) спричинена майнова шкода, характер та обсяг якої підтверджується також актом огляду транспортного засобу від 19.03.2008 р., (при цьому, 17.03.2008 р. позивачем ОСОБА_1 була направлена телеграма про запрошення на огляд пошкодженого застрахованого ТЗ, яка згідно повідомлення про вручення телеграми була отримана 17.03.2008р.),

Майнові інтереси, що пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням автомобілем Шевроле, реєстраційний номер НОМЕР_1.   були застраховані у позивача за договором добровільного страхування наземного транспорту № АМК-12/07 від 01.08.2007 р. (надалі - договір страхування).

За умовами договору страхування, позивач взяв на себе зобов'язання виплатити страхове відшкодування при настанні  страхового  випадку,  в  тому числі,  за ризиком «пошкодження транспортного засобу в результаті дорожньо-транспортної пригоди»за вирахуванням франшизи в сумі 843,58 (яка дорівнює 1% від страхової суми - 84 358,00).

Пошкодження в ДТП застрахованого ТЗ було визнано позивачем страховим випадком, що підтверджується страховим актом № 340/08 від 05.05.2008 р., з настанням якого, відповідно до умов договору страхування, ч. 3 ст. 20 Закону України «Про страхування», ч. 1 ст. 990 Цивільного кодексу України, виник обов'язок позивача здійснити виплату страхового відшкодування.

За заявою ОСОБА_4 на виплату страхового відшкодування від 17.03.2008 р. на підставі рахунку-фактури № СТ-0000561 від 17.03.2008 р., позивач виплатив ОСОБА_4 страхове відшкодування в сумі 2 270,00 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп., що підтверджується видатковим касовим ордером № 401 від 14.05.2008 р.

Страхове відшкодування дорівнювало фактичній вартості відновлювального ремонту та суми франшизи.

Виплата страхового відшкодування за своєю суттю була частковою компенсацією майнової шкоди, спричиненої страхувальнику позивача неправомірними діями водія ОСОБА_1

Як вбачається із довідки № 8051341 від 04.04.2008 р. ДАІ м. Запоріжжя, власником автомобіля ГАЗ 31029, реєстраційний номер НОМЕР_2   є ВАТ „Запоріжавтотранс", цивільно-правова відповідальність якого на момент ДТП була застрахована у ВАТ НАСК „Оранта" (поліс ВА № 3228187 з терміном дії до 17.10 2008 р.).

Згідно зі ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини,  визнані  господарським  судом загальновідомими, не  потребують доказування.

Факти,   встановлені  рішенням  господарського  суду  (іншого  органу,  який  вирішує господарські спори) під час розгляду однієї  справи,  не  доводяться  знову  при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.   

Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили,  є  обов'язковим  для  господарського суду щодо фактів, які встановлені   судом і мають значення для вирішення даного спору.        

Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими,  не  доводяться  при  розгляді  справи.  

Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, заподіяна неправомірними рішеннями, діями або бездіями особистих немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода,  заподіяна  майну фізичної або юридичної особи,  відшкодовується в повному об’ємі особою, що її заподіяла.

У відповідності до п.2 ст.1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку, страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Так як оцінена шкода, була відшкодована потерпілому позивачем, а відповідач   є тією особою, яка на підставі договору цивільно-правової відповідальності, прийняла на себе як страховик, зобов'язання забезпечити відшкодування шкоди, заподіяної третій особі дорожньо-транспортної пригоди, то саме відповідач повинен відшкодувати шкоду (відповідно до лімітів відповідальності), яка була завдана в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно ст. 27 Закону України „Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України: „ До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки", тобто право вимоги страхувальника до винної особи, в зв'язку з виплатою страхового відшкодування, перейшло до Позивача.

Згідно ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом, а тому позивач має всі законні підстави для відшкодування шкоди.  

Таким чином, позовні вимоги по стягненню матеріальної шкоди  завданої джерелом підвищеної небезпеки (автомобілем) складає 2270грн. 00 коп., пред’явлені  до стягнення  обґрунтовано та підлягають задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги підлягають  задоволенню.

Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються, як такі що суперечать фактичним обставинам справи.

Судові витрати, на підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України,  слід  покласти на відповідача, так як  спір з його вини  доведено до судового розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 990, 993, 1166, 1172, 1187  ЦК України,  ст. ст. 3, 22, 33, 35, 44,  49, 82, 84, 85 ГПК України, ст.27 Закону України «Про страхування»,  п. 22.1 ст. 22, п. 37.1. ст. 37, п. 37.2. ст. 37   Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", суд:                                                                            

 ВИРІШИВ:

 Позов задовольнити .

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна  страхова компанія “Оранта” в особі Запорізької обласної дирекції, м. Запоріжжя: 69006, м.Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 2   (п/р 26505315000002 в ДОФ АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 334011)    на користь   Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо”, (69068, м. Запоріжжя, вул. 8 Березня, 34)  2270 грн. 00 коп. витрат  по виплаті  страхового відшкодування у порядку регресу,  102 грн. 00 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. оплати інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу.

Видати наказ.

             Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його підписання.

Дата підписання рішення “03” грудня 2010р.

           Суддя                                                                             Н.С. Кутіщева