Київський міжобласний апеляційний господарський суд

________________________________________________________________________

          01033, м. Київ, вул. Жилянська, 58-б

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.07                                                                                            Справа №  11/552

 

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:          Рудченка С.Г. (доповідач по справі),

суддів:                                 Міщенко  П. К. суддів:                                 Шкурдова  Л. М.  

                                                                                                                               .

при секретарі судового засідання –Огієнко В.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явилися;

від відповідача: Пошивайло О.М. –дов. № 01-08-01 від 08.01.2007 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою виконавчої дирекції Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову господарського суду Полтавської області від 09-17.11.2006 року,          

по справі №  11/552 (суддя –Штофель Т.В.),

за позовом           статутного територіально-галузевого об’єднання «Південна залізниця»в особі його відокремленого структурного підрозділу Полтавського будівельно-монтажного експлуатаційного управління, м. Полтава,

до          виконавчої дирекції Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності,
м. Полтава,

про                    часткове скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2006 року статутне територіально-галузевого об’єднання «Південна залізниця» в особі його відокремленого структурного підрозділу Полтавського будівельно-монтажного експлуатаційного управління (далі по тексту –Полтавське БМЕУ, позивач) звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до виконавчої дирекції Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі по тексту –Фонд, відповідач) про часткове скасування рішення відповідача № 1430 від 04.08.2006 р. в частині донарахованих страхових санкцій у сумі 888,00 грн. та штрафу за неповну сплату страхових внесків у сумі 22769,00 грн.

Постановою господарського суду Полтавської області від 09-17.11.2006 року по справі № 11/552 позовні вимоги Полтавське БМЕУ задоволено у повному обсязі та скасовано частково рішення Фонду № 1430 від 04.08.2006 року в частині донарахування страхових внесків у сумі 23657,00 грн. за неповноту сплати страхових внесків.

Не погоджуючись із вищевказаною постановою суду першої інстанції, Фонд звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду зі скаргою в якій просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою визнати рішення Фонду № 1430 від 04.08.2006 року про донарахування страхових внесків на суму 888,00 грн. та стягнення штрафу за неповноту сплати внесків на суму 22769 грн., всього на суму 23657,00 грн. законним.

В обґрунтування апеляційної скарги зроблено посилання на те, що оскаржувана постанова прийнята при неповному з’ясуванні місцевим судом обставин, що мають значення для справи .

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.01.2007 року апеляційну скаргу Фонду прийнято до апеляційного провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні за участю представників сторін.

Позивач скористався наданим йому ст. 191 КАС України правом на подання заперечень на апеляційну скаргу, у яких Полтавське БМЕУ не погоджується з вимогами апеляційної скарги та просить оскаржувану постанову господарського суду Полтавської області залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення з підстав, викладених у тексті заперечень.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства (далі по тексту –КАС) України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.  

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача , обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга Фонду на постанову господарського суду Полтавської області від 09-17.11.2006 року задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно було встановлено судом першої інстанції, відповідачем була проведена перевірка позивача з питань повноти нарахування, сплати та використання коштів Фонду за період з 01.07.2005 р. по 01.07.2006 р. у відокремленому структурному підрозділі СТГО «Південна залізниця»- Полтавському БМЕУ.

За результатами проведеної перевірки було складено акт про виявлені порушення від 31.07.2006 р.

На підставі зазначеного вище акту перевірки, відповідачем було винесено рішення № 1430 від 04.08.2006 р., яким на підставі п.п.6 п.1 ст. 28, ст. 30 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»(далі по тексту - Закон) визначено суму платежу та вирішено стягнути у вигляді донарахованих внесків, пені, неправомірних витрат на допомоги та інших платежів з Полтавського БМЕУ платежі та штрафні (фінансові) санкції в розмірах:

-          штраф за неповну сплату страхових внесків в розмірі 22769,00 грн.;

-          донараховані страхові внески в сумі 888,00 грн.;

-          штраф за порушення порядку витрачання коштів Фонду в розмірі     

                22,00 грн;

-          неприйняті до зарахування витрати у розмірі 44,00 грн.,

на загальну суму 23723,00 грн.

При перевірці в апеляційному порядку постанови від 09-17.11.2006 р. у справі № 11/552, колегією суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду було встановлено, що постанова про задоволення позовних вимог статутного територіально-галузевого об’єднання «Південна залізниця в особі його структурного підрозділу Полтавського БМЕУ, місцевим господарським судом приймалася після повного і об’єктивного дослідження обставин справи –відносин у сфері нарахування та сплати внесків, оплати праці, нарахування і сплати податку з доходів фізичних осіб, а також нормативно-правових актів, що регулюють відповідні відносини.

Правові, організаційні та фінансові основи загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності визначаються законами України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»та «Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування».

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»розмір страхових внесків встановлюється для роботодавців у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб, для найманих працівників - до сум оплати праці, які включають основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні і компенсаційні виплати, в тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб.

Пунктом 1 ст. 1 Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування»визначено, що розмір внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності визначається для роботодавців у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні і компенсаційні виплати, в тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, які прийняті відповідно Закону України «Про оплату праці», та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб; для найманих, працівників - до сум оплати праці, які включають основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні і компенсаційні виплати, в тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб.

Вищенаведеними законодавчими актами передбачено, що суми фактичних витрат на оплату праці визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці».

Статтею. 1 Закону України «Про оплату праці»чітко визначено поняття заробітної плати як винагороди, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

В ст. 2 цього ж Закону наведений вичерпний перелік виплат, які належать до заробітної плати, зокрема:          

- основна заробітна плата –це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці, встановлюється у вигляді тарифних ставок і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців;

- додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці яка включає в себе доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій;

- інші заохочувальні і компенсаційні виплати - це виплати у формі

винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені чинним законодавством або провадяться понад встановлені норми.

Безкоштовний проїзд залізничним транспортом надається працівникам залізничного транспорту та членам їх сімей не у вигляді виплати передбаченої ст. 1 закону України «Про оплату праці», а в якості права, передбаченого ст.16 Закону України «Про залізничний транспорт», яким працівник може скористатися. Його не можливо та непотрібно ототожнювати з жодним видом заробітної плати.

Тобто, в жодному з законодавчих актів, що регламентують відносини в сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасової втратою працездатності і оплати праці, не передбачено, що витрати, пов’язані з наданням безкоштовного проїзду працівникам залізничного транспорту, є витратами на оплату праці та повинні включатися до складу фонду заробітної плати.

Скаржником в апеляційній скарзі також зазначається про порушення господарським судом при винесенні оскаржуваної постанови п.п. 2.2.10 п. 2.2 розділу 2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. № 5 (далі по тексту - Інструкція).

На думку колегії суддів апеляційної інстанції дане твердження скаржника є безпідставним, оскільки спростовується преамбулою самої ж Інструкції, в якій чітко визначена сфера її застосування, а саме виконання плану державних статистичних спостережень, а також п. 1.1 в якому зазначено, що вказана Інструкція не застосовується для визначення складових фонду оплати праці як бази для нарахування внесків до фондів загальнообов’язкового соціального страхування. Це також підтверджується листом Державного комітету статистики від 29.10.2004 р. № 03/2-1-8/599.

Тобто Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. № 5, взагалі не може регламентувати відносини у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.

До того ж п.п 2.2.10 п. 2.2 розділу 2 Інструкції суперечить ст. 2, Закону України «Про оплату праці», який визначає основні засади оплати праці працівників. Оскільки в ст. 2 Закону України «Про оплату праці»наведений вичерпний перелік виплат, які віднесені до складу додаткової заробітної плати:

- винагорода за працю понад установлені  норми,

- винагорода за трудові успіхи та винахідливість,

- винагорода за особливі умови праці.

Витрати, пов’язані з наданням безкоштовного проїзду працівникам, залізничного транспорту та членам їх сімей, не можна ототожнити з жодною наведеною в Законі України «Про оплату праці»виплатою.

Отже враховуючи викладене, витрати, пов’язані з наданням безкоштовного проїзду працівникам залізничного транспорту, не включаються до фонду заробітної плати, а тому не можуть бути базою для нарахування збору до фондів загальнообов’язкового соціального страхування громадян.

Відповідно до Роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 «Про судове рішення»із змінами і доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Приймаючи до уваги вищевказане, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що постанова господарського суду Полтавської області від 09-17.11.2006 року у справі № 11/552 прийнята при належному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до чинного матеріального і процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до п. 7 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, після набрання чинності цим Кодексом заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, а також апеляційні, касаційні скарги (подання), заяви (подання) про перегляд судових рішень у зв’язку з нововиявленими та винятковими обставинами у таких справах, подані і не розглянуті до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України, розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно до ст.ст. 195, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги і залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись Розділом VII Прикінцеві та перехідні положення, ст.ст. 160, 165, 195, ст. 200, п. 1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

У Х В А Л И В:

1.          Апеляційну скаргу виконавчої дирекції Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову господарського суду Полтавської області від 09-17.11.2006 року у справі № 11/552 залишити без задоволення.

2.          Постанову господарського суду Полтавської області від 09-17.11.2006 року у справі № 11/552 залишити без змін.

3.          Матеріали справи № 11/552 повернути до господарського суду Полтавської області.

4.          Ухвала апеляційного господарського суду, відповідно до ст. 254 КАС України, набирає чинності з моменту її проголошення.

5.          Ухвала апеляційного господарського суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя:                                                                          Рудченко С.Г.                                            Судді:                                                                                      Міщенко  П. К.  Судді:                                                                                      Шкурдова  Л. М.