КОПІЯ
Справа № 2а - 1529/10
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2010 року м.Полтава
Ленінський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого – Жилки О.М.,
при секретарі Погребній Л.Є. ,
у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, розглянувши справу адміністративного судочинства за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду Ленінського району м. Полтави про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомогии, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом з вимогою визнати дії відповідача неправомірними, зобов’язати Управління Пенсійного фонду Ленінського району в м. Полтаві провести належне донарахування йому щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни за період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року та зобов’язати останнього провести виплату з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
В своїй заяві позивач вказав, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» він має статус дитини війни і з першого січня 2009 року йому повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що із січня 2009 року по червень 2010 року вказана допомога виплачувалася йому в меншому розмірі, а саме, 10 відсотків замість 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, позивач просив суд визнати дії відповідача неправомірними, зобов’язати Управління Пенсійного фонду Ленінського району в м. Полтаві провести належне донарахування йому щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни за період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року та зобов’язати останнього провести виплату з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Позивач в судове засідання не з»явився, разом з тим подав до суду заяву, в якій просив справу розглядати у його відсутність.
Відповідач в судове засідання не з’явився, разом з тим, подав до суду заперечення на позовну заяву, в яких просив справу розглядати у його відсутність та вказав, що позовні вимоги позивача є незаконними та такими, що не відповідають чинному законодавству, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.
Судом встановлено, що позивач є дитиною війни і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з першого січня 2009 року йому повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. З січня 2009 року по червень 2010 року позивач отримував зазначену допомогу у меншому розмірі, а саме 10% замість 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до п. п. 41 розділу 2 Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, текст статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” викладено в наступній редакції. Дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Відповідно до ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Разом з тим, відповідно до Рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, положення п. п 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким призупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», було визнано неконституційним.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного вище закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до застосування на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача, в частині стягнення недоплаченої зазначеної соціальної допомоги за період із січня 2009 року по червень 2010 року підлягають до задоволення, оскільки відповідач з 22.05.2008 року повинен був нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати до пенсії, у відповідності до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, а саме, доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Суд вважає, що посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії та неможливість застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року є безпідставними.
Позивач відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року, має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Так, статтею 22 Конституції України визначено, конституційні права та свободи гарантуються.
Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх прав.
За змістом ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та у інших випадках, передбачених законом.
Законом України „Про соціальний захист дітей війни” реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус „дитина війни”, серед яких право на отримання 30 % доплати до пенсії.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року, іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органами законодавчої влади, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно абз. 1 п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженим указом президента України від 01.3.2002 року за №121/2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.
Відповідно до зазначеного Положення, на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо: призначення пенсій; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсії . Пунктом 1.1. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завдання забезпечити призначення та виплати пенсії.
Отже, обов’язок нарахування пенсії та виплати доплати до пенсії ,яка передбачена Законом України „Про соціальний захист дітей війни” ,покладено саме на органи Пенсійного фонду України.
Враховуючи ,що держава взяла на себе обов’язок виплати 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України ,який діє через свої місцеві органи ,що входять в систему його органів ,але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати ,суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважно причини.
Виходячи із системи аналізу приписів Конституції України та наведення нормативно – правових актів, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів як на обґрунтування правомірності невиконання своїх обов’язків.
Крім того, відповідачем в порушення ч. 2 ст. 71 КАС України, не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.
Отже відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх обов’язків або не виконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158 – 163, ст. 167 КАС України, суд,
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду Ленінського району в м. Полтаві — задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду Ленінського району в м. Полтаві щодо не виконання з 01.01.2009 року по червень 2010 року включно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду Ленінського району в м. Полтаві нарахувати та сплатити ОСОБА_1 доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ” за період з 01 січня 2009 року по червень 2010 року включно.
Постанову може бути оскаржено до адміністративного суду апеляційної інстанції через Ленінський районний суд міста Полтави, шляхом подачі на протязі 10 днів з дня винесення постанови апеляційної скарги.
Головуючий /підпис/ О. М. Ж и л к а
ВІРНО: Суддя О.М. Жилка