Справа № 2 – 316/10

РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

  15 листопада  2010 року                                                                                          м.Сторожинець

                                                                                       Сторожинецький районний суд

Чернівецької області, в складі:  

головуючого  судді       Яківчика І.В.,

при секретарі                 Гулей М.Г.,  

за участю:     відповідача за основним позовом ОСОБА_1 її  

представника, адвоката ОСОБА_2 та представника  

«Приватбанку» Бостан І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сторожинець цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» в особі керуючого Сторожинецьким відділенням Чернівецької філії ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про звернення стягнення та за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання договору недійсним в частині односторонньої зміни умов договору

встановив:  

        Публічне акціонерне товариство «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про звернення стягнення, посилаючись на наступне.

Позивач 31.01.2008 року уклав із відповідачем ОСОБА_1 кредитний договір, згідно якого відповідач отримала кредит в розмірі 100000 (сто тисяч) гривень, та повинна здійснювати погашення заборгованості і сплату 15 (п’ятнадцять) відсотків за користування кредитом щомісяця з кінцевим терміном сплати 31.01.2018 року.

В забезпечення виконання цього договору позивач уклав із відповідачем ОСОБА_4 договір іпотеки житлового будинку, що в АДРЕСА_1 Сторожинецького району, Чернівецької області

Посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_1 свої зобов’язання за кредитним договором не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість по сплаті кредиту, позивач просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки та виселити відповідачів із переданого в іпотеку житлового будинку

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 звернулися до суду з зустрічним позовом до відповідача про визнання договору недійсним в частині односторонньої зміни умов договору, посилаючись на те, що позовні вимоги ПАТ «Приватбанк» вони не визнають оскільки відповідач самостійно без іх участі та згоди змінив відсоткову ставку за користування кредитом із 15 на 30 відсотків, що в свою чергу і потягло утворення заборгованості, оскільки кредит сплачувався щомісяця з урахуванням попередньої відсоткової ставки. Збільшення відсоткової ставки не відповідає умовам договору та вимогам Закону України «Про банки і банківську діяльність», а тому позивачі просили в задоволенні основного позову відмовити. Визнати п.8.9. договору про іпотечний кредит недійсним, а також зобов’язати відповідача здійснювати нарахування відсоткової ставки зазначеної в договорі починаючи з 1.02.2009 року.

Представник позивача по основному позову та відповідач по зустрічному позову, в судовому засіданні свої вимоги підтримала посилаючись на викладені обставини та пояснивши, що відсоткова ставка змінена ними правильно у відповідності до умов договору, а зустрічні вимоги є безпідставні і не відповідають порядку зміни відсоткової ставки зазначеної в договорі кредиту.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник  в судовому засіданні первісні позовні вимоги не визнали,  а зустрічні підтримали посилаючись на викладені обставини.

Відповідач ОСОБА_4  в судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи належним чином був повідомлений з огляду на що суд знаходить можливим здійснити розгляд справи без участі вказаного відповідача.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд на підставі встановлених обставин справи і відповідних їм правовідносин знаходить що вимоги за первісним позовом задоволенню не підлягають, а вимоги зустрічного позову підлягають частковому задоволенню.      

Так в судовому засіданні встановлено, що між ПАТ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 31.01.2008 року було укладено кредитний договір, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала цільовий кредит в розмірі 100000 (сто тисяч) гривень під 15 відсотків річних і зобов’язалася здійснювати погашення заборгованості і відсотків за користування кредитом щомісяця до 31 числа кожного місяця з кінцевим терміном сплати 31.01.2018 року.

Із матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що з 01 лютого 2009 року ПриватБанк в односторонньому порядку збільшив відсоткову ставку за користування кредитом з 15 до 30 відсотків. Судом також встановлено, що відповідач по основному позову ОСОБА_1 і після збільшення відсоткової ставки продовжувала погашати отриманий кредит щомісяця за попередньою відсотковою ставкою.

Пункт 8.9 укладеного кредитного договору надає ПриватБанку право збільшувати розмір відсоткової ставки за користування кредитом у випадку настання певних обставин. При цьому банк зобов’язаний за 14 днів до дня збільшення відсоткової ставки повідомити позичальника про розмір нової ставки та дату початку її дії. На що позичальник, у разі незгоди з новою відсотковою ставкою, зобов’язаний повідомити банк про це не пізніше ніж за 7 днів до початку дії нової ставки. У випадку отримання банком незгоди позичальника із новою відсотковою ставкою, договір вважається розірваним датою яка зазначалася як дата початку дії нової ставки. Крім того банк повинен також протягом 14 календарних днів з дати збільшення відсоткової ставки направити Позичальнику письмове повідомлення про новий розмір ставки та дату початку його застосування.

         На виконання зазначеного пункту договору банк 25.12.2008 року направив позичальнику ОСОБА_1 листа (а.с.56) про збільшення відсоткової ставки, не зазначивши при цьому конкретної обставини через яку здійснюється таке збільшення та крім того зазначивши, що ставка збільшується з 01.02.2008 року. Отримавши повідомлення позичальник ОСОБА_1 не погодилась і заперечила зміну відсоткової ставки (а.с.59) посилаючись на норми чинного законодавства України щодо заборони банкам змінювати умови договорів в односторонньому порядку.  

Внаслідок цього між сторонами зав’язалась переписка (а.с.57, 58, 60) яка продовжувалась до кінця квітня місяця 2009 року. При цьому ОСОБА_1 продовжувала належно виконувати умови договору, а банк приймав і приймає вказане виконання але нараховував з 01.02.2009 року 30 відсотків за користування кредитом щомісячно, в результаті чого була утворена заборгованість.  

         Таким чином, не дивлячись на те, що ОСОБА_1 заперечувала проти збільшення відсоткової ставки, договір кредиту розірваний не був, між сторонами продовжувались кредитні відносини і остаточне повідомлення про збільшення відсоткової ставки та дату початку її дії позичальнику не направлялось, тобто передбачений п.8.9 договору порядок зміни відсоткової ставки в сторону збільшення Банком до кінця дотриманий не був.

Виходячи з цього суд вважає, що позичальник ОСОБА_1 не порушувала умови кредитного договору і її вина в непогашенні кредиту за новою відсотковою ставкою та утворенні заборгованості відсутня, оскільки така заборгованість була створена банком штучно внаслідок безпідставного збільшення відсоткової ставки за користування кредитом.

Тобто позовні вимоги по первісному позову, на думку суду, задоволенню не підлягають так як є безпідставними.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову, а також ухвалюючи рішення по зустрічних позовних вимогах суд виходить як із правовідносин які склалися між сторонами в процесі виконання умов кредитного договору так і враховує положення статті 1056-1 ЦК України, яка набрала чинності з 09.01.2009 року, згідно якого встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а сама умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Зважаючи на зазначену норму Закону яка набрала чинності з 09.01.2009 року, тобто до початку дії визначеної банком відсоткової ставки, а також виходячи із поведінки сторін в процесі зміни ставки та після дати початку дії нової ставки, суд вважає, що зустрічні вимоги є обгрунтованими.

Як випливає із Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджені Постановою Національного банку України від 10 травня 2010 року № 168, банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом  в зв’язку з волевиявленням однієї із сторін. Тобто зміна процентної ставки, можлива лише у разі істотної зміни обставин, проте не кожна обставина, передбачена договором може вважатися такою, оскільки сама по собі істотність передбачає зміну обставин настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали його на інших умовах.

Ті умови зміни відсоткової ставки, які закладені в договорі як вбачається із листа банку (а.с.56) банк застосував в цілому тобто переписавши їх із договору, без підтвердження їх настання будь-якими доказами як на час написання листа так і в ході судового розгляду справи.  

Виходячи з цього суд знаходить обгрунтованими вимоги позивачів по зустрічному позову щодо зобов’язання відповідача припинити та скасувати нарахування заборгованості та пені по договору про іпотечний кредит починаючи з 1 лютого 2009 року та привести у відповідність фінансову документацію по проведенню розрахунків

Частковість задоволення зустрічного позову полягає в тому, що вимоги позивачів, щодо визнання в цілому п.8.9 договору про іпотечний кредит недійсним є безпідставними оскільки вказаний пункт договору регулює певні правовідносини між сторонами договору про, що сторони домовились ще під час укладення цього договору і саме на таких умовах видавався кредит. Однак з часу укладення кредитного договору, як вже було встановлено в ході судового розгляду, в законодавстві сталися зміни, внаслідок яких з 01.02.2009 року, банки не мають права в односторонньому порядку змінювати розмір процентів встановлений договором, а тому умови договору про можливість такої односторонньої зміни після 01.02.2009 року є недійними.

         На підставі ст.ст. 640, 651, 653, 1056-1, 1061 ЦК України, та керуючись ст. 10, 57, 60, 88, 213, 215, 223 ЦПК України, суд,-

  ВИРІШИВ:  

         В задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про звернення стягнення  відмовити за безпідставністю позовних вимог.

      Зустрічний позов ОСОБА_1, ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання договору недійсним в частині односторонньої зміни умов договору, задовольнити частково.

      Визнати недісним з 01 лютого 2009 року, п.8.9. договору про іпотечний кредит № CVI0GI0000004622 від 31.01.2008 року укладеним між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» в частині щодо права банку на односторонню зміну відсоткової ставки за кредитним договором.

 Зобов’язати Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» припинити та скасувати нарахування заборгованості та пені по договору про іпотечний кредит від 31.01.2008 року починаючи з 1.02.2009 року та привести у відповідність фінансову документацію по проведенню розрахунків.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі в сумі 45 гривень 50 копійок.

         Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо апеляційну скаргу не було подано.  Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Чернівецької області через Сторожинецький районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.  

СУДДЯ: (підпис)

Копія вірна:

Голова Сторожинецького райсуду                                      О.О.Казюк