№2-о-100/10  

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України  

06 грудня 2010 року                                          м. Зміїв

  Зміївський районний суд Харківської області в складі:  

 головуючого судді Овдієнка В.В.

     народних засідателів: Болгарова В.В., Давидової З.П.

при секретарі Зубенко Л.С.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за заявою Комунального закладу охорони здоров’я Обласний протитуберкульозний диспансер №3 про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу ОСОБА_1,

  в с т а н о в и в:  

 05.11.2010 року Комунальний заклад охорони здоров’я Обласний протитуберкульозний диспансер №3 звернувся до суду з заявою про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, посилаючись на те, що перебуває на диспансерному обліку в їхньому закладі з 2001 року з діагнозом інфільтративний  туберкульоз легень.

Хворий лікувалася в їхньому закладі короткотерміновими курсами, виписувався із стаціонарного відділення за зловживання алкогольними напоями. На неодноразові виклики медпрацівників на лікування не з”являвся. А тому в 2003 році таке ставлення хворого до лікування привело  до того, що туберкульоз почав прогресувати. В 2003 році та в 2004 році під час лікування в стаціонарі постійно зловживав алкогольними напоями  та самовільно залишав тубдиспансер.

В 2004 році був направлений для продовження лікування  до санаторію «Шарівка». Але на лікування не поїхав. І фактично до 2008 року на лікування не з’являвся.

       Ще з 2004 року у хворого встановлено діагноз хронічний туберкульоз легень інфільтративний з деструкціє. А з кінця 2007 року у хворого  значно збільшилася кількість осередків та розміри полостей розпаду в легенях, з’явилася рідина, що свідчить про суттєве погіршення стану здоров’я хворого.

З 26.08.2008 року по 28.10.2008 року перебував на стаціонарному лікуванні в їхньому диспансері, але самовільно залишив лікування.  Під час лікування систематично порушував режим, зловживав спиртними напоями. Після цього до  диспансеру не з’являвся.  

Повторно  ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні лише  з 18.03.2009 року по 03.06.2009 року та з 23.06.2009 року по 31.10.2009 року.

З 31.10.2009 року по 30.04.2010 року  хворий перебував на примусовому лікуванні в ОПБ № 1 на підставі рішення Зміївського районного суду Харківської області № 2-0-41/09 від 06.03.2009 року.

З 05.05.2010 року по 05.10.2010 року перебував на стаціонарному лікуванні в їхньому закладі. Але до закінчення курсу лікування  самовільно покинув лікувальний заклад. Під час лікування систематично порушував режим медичного закладу, зловживав спиртними напоями.

Викликався ними для продовження лікування. Але на такі виклики просто ігнорує, самостійно також не лікується.  Хоча за його станом здоров'я  хворому необхідно постійне, тривале лікування, що підтверджується записами  в історії хвороби.

В результаті недбалого лікування, що відбувається з вини самого хворого, туберкульоз прогресує і перейшов у хронічну  форму з постійним бактеріовиділенням, що є дуже небезпечною формою захворювання як для  хворого так і для оточуючих людей.

В період коли ОСОБА_1 не лікується в стаціонарному відділенні, він створює загрозу для оточуючих в епідеміологічному  відношенні. Хворий неодноразово попереджувався про наслідки його недбалого ставлення до лікування, але будь-якої позитивної реакції з його боку не має. Він навіть не дотримується елементарних правил гігієни. Будь-яким чином вплинути на нього у нас не має можливості. А в період лікування в стаціонарному відділенні зловживає спиртними напоями, порушує режим медичного закладу, провокує на такі ж дії інших хворих або самовільно  залишає лікарню. Що свідчить про його ставлення до свого стану здоров'я, до лікування та взагалі про ставлення до оточуючих. Хворий не розуміє своєї небезпеки для суспільства.  

Крім того, під час огляду ОСОБА_1 24 жовтня 2008 року та 15 червня 2010 року лікарем наркологом було встановлено, що хворий систематично зловживає спиртними напоями, від спеціального лікування відмовляється, у нього сформувався синдром алкогольної залежності. Тобто, у хворого встановлено також і діагноз хронічний алкоголізм В зв’язку з чим, лікар – нарколог рекомендує для нього примусове лікування в Харківській Обласній психіатричній лікарні № 1 на протязі шести місяців.

             Оскільки ОСОБА_1 створює загрозу розповсюдження небезпечної хвороби та ще й хворий на хронічний алкоголізм, а  у Обласній психіатричній лікарні № 1 є закрите відділення для лікування хворих на туберкульоз та алкоголізм, то буде найдоцільнішим направити його на примусове лікування саме в цей медичний заклад і саме на шість місяців. Бо в  коротший термін лікування буде неефективним та недостатнім.

Головний лікар ОПТД №3 Гринішина О.О. в судове засідання не з’явилася, подала заяву в якій підтримала вимоги та просила розглянути справу за відсутністю представника Комунального закладу охорони здоров’я Обласний протитуберкульозний диспансер №3.    

Адвокат ОСОБА_3, яка на підтвердження своєї участі у справі надала копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, в судове засідання не з’явилася.

Належним чином повідомлена заінтересована особа ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився без повідомлення причин неприбуття, заперечень проти заяви не надавав, що дало підстави для розгляду справи за його відсутністю.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Відповідно до ст. 283 ЦПК України заява про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу хворого на заразну форму туберкульозу, який ухиляється від лікування, подається до суду за місцезнаходженням протитуберкульозного закладу, який здійснює медичний (диспансерний) нагляд за цим хворим, або до суду за місцем виявлення такого хворого.

Відповідно до ч. 1 ст. 285 ЦПК України, справа про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу або про продовження лікування суд розглядає не пізніше трьох днів після відкриття провадження у справі. Особі має бути надано право особистої участі в судовому засіданні, за винятком випадків, коли за даними протитуберкульозного закладу така особа становить загрозу розповсюдження хвороби.

За даними протитуберкульозного закладу ОСОБА_1 становить загрозу розповсюдження хвороби, але ухиляється від добровільного лікування. (а. с. 4-8).

Згідно висновку ВКК Обласного протитуберкульозного диспансеру № 3 від 15.10.2010 року за № 181 ОСОБА_1 має основний діагноз -  хронічна інфільтративна форма туберкульозу легень з деструкцією і  постійним бактеріовиділенням. Супроводжуючий діагноз  - хронічний алкоголізм Синдром алкогольної залежності. В зв’язку з чим він потребує  примусового лікування в  Обласній психіатричній лікарні № 1 в відділенні для хворих на туберкульоз, терміном на шість місяців. (а. с. 3).

За таких обставин, заява Комунального закладу охорони здоров’я Обласний протитуберкульозний диспансер №3 про обов’язкову госпіталізацію ОСОБА_1 терміном на шість місяців для примусового лікування заразної форми туберкульозу, є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 169, 209, 212-215, 283-286 ЦПК України, суд

  в и р і ш и в:  

 Заяву Комунального закладу охорони здоров’я Обласний протитуберкульозний диспансер №3 – задовольнити.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає в АДРЕСА_1, обов’язково госпіталізувати терміном на шість місяців в Обласну психіатричну лікарню №1 для примусового лікування від захворювання на заразну форму туберкульозу та хронічний алкоголізм.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення – в той же строк з дня отримання копії цього рішення.

  Головуючий:  

  Народні засідателі:        1.

                      2.