Справа № 2 – 4189/10

Ряд стат. звіту № 47

Код суду 0707

РІШЕННЯ  

Іменем УКРАЇНИ

 16 грудня 2010 року                                                                        м. Мукачево

Мукачівський  міськрайонний  суд  Закарпатської  області  

      в особі:      головуючого-судді                Морозова Н. Л.

      при секретарі                                  Стегура Н. Р.

      за участю:      позивача                     ОСОБА_1

                відповідача                     ОСОБА_2                

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мукачеві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення з відповідача в її користь аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який продовжує навчання,  

        в с т а н о в и в:     

 Позивач звернулася в суд з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_2 в її користь аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який продовжує навчання, в розмірі 1\3 частки від доходу відповідача, щомісячно до досягнення сином двадцяти трьох років.  

Позовні вимоги мотивує тим, що їх повнолітній син ОСОБА_3 проживає з нею і навчається на 1-му курсі денної форми навчання (платна основа) Ужгородського національного університету на медичному факультеті. Вона працює на посаді медичного статиста  в ОДЛ, її дохід за шість місяців поточного року склав 7 454,40 гривень. Плата навчання сина у Вузі згідно договору становить 12 660,00 гривень на рік. Їй важко одній оплачувати навчання їх сина, тому він потребує матеріальної допомоги, яку батько має можливість надавати до досягнення сином двадцяти трьох років. Відповідач працює і має стабільний заробіток.  

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та з підстав наведених у позовній заяві просила їх задоволити. Відповідач судове засідання з’явився, подав заперечення на позов, який визнав частково. Повідомив, що має іншу сім’ю, має на утриманні сина його теперішньої дружини, оплачує кредит за автомобіль, має на утриманні пристарілу хвору матір. На даний час працює заступником директора „Точприлад 1,5” його посадовий оклад складає 9,500,00 гривень на місяць. Вважає суму 1500,00 гривень у місяць достатньою для утримання сина з врахування оплати за його навчання.  

У процесі розгляду справи сторони дійшли згоди щодо розміру аліментів у ј частині від заробітку (доходу) відповідача, які належить стягнути в користь позивача на утримання їх повнолітнього сина ОСОБА_3, який продовжує навчання.

 Заслухавши пояснення сторін, вивчивши та перевіривши матеріали справи наявними  доказами суд, приходить до наступного висновку.

 В судовому засіданні встановлено, що відповідач по справі ОСОБА_2 є батьком повнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що стверджується копією свідоцтва про народження останнього (а. с.5).  

 З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 навчається на 1-му курсі денної форми навчання (платна основа) Ужгородського національного університету на медичному факультеті. Плата навчання ОСОБА_3 у Вузі згідно договору становить 12 660,00 гривень на рік. Позивач по справі - ОСОБА_1 з якою проживає повнолітній син ОСОБА_3 працює на посаді медичного статиста  в ОДЛ, її дохід за шість місяців поточного року склав 7 454,40 гривень.  Позивач сама оплатила навчання сина у Вузі за перший семестр, хоч це їх з сином ставить у скрутне становище. У справі мають місце платіжні документи про оплату навчання.

Відповідно до ст. 199 Сімейного кодексу України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Відповідач по справі, ОСОБА_2, працює заступником директора „Точприлад 1,5” його посадовий оклад складає 9500,00 гривень на місяць, тобто має стабільний дохід, який згідно довідки про доходи за один рік склав 119 628,55 гривень, що дає йому можливість надавати матеріальну допомогу у навчанні його сина. З матеріалів справи вбачається, відповідач має іншу сім’ю, оплачує кредит за автомобіль, має на утриманні пристарілу матір, однак, вважає за можливим сплачувати аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 в розмірі ј частки від його заробітку (доходу).

Згідно до ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у частці від заробітку(доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу беручи до уваги можливість надання утримання другого з батьків.

Наявних у справі доказів, достатньо для прийняття рішення у справі.

На підставі наведеного, суд доходить висновку про задоволення вимог позову.

 Керуючись ст.ст.10,60, 88, 208,209,212-218 ЦПК України, ст. ст.180, 182, 183, 199.200 СК України, суд  -                                                         

р і ш и в :  

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого в АДРЕСА_1, фактично проживаючого в АДРЕСА_2 у користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3., мешканки АДРЕСА_3, аліменти на повнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1., який продовжує навчання, в розмірі 1\4 частки заробітку (доходу)  щомісячно, починаючи з 26 листопада 2010 року до досягнення  ним двадцяти трьох років.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів – у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживаючого в АДРЕСА_2, у доход держави судовий збір (держмито) в розмірі 51,00 гривень.

 Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого в АДРЕСА_1, фактично проживаючого в АДРЕСА_2, судові витрати з ІТЗ судового процесу в розмірі 120,00 грн. на рахунок № 31217259700003, код.22050001 Банк ГУДКУ у  Закарпатській області, МФО № 812016.

 Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Закарпатської області через суд першої інстанції. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

 Головуюча                                              Н. Л. Морозова