Справа №22ц-11531, 2010р. Головуючий в 1-й інстанції
Войцеховська Я.В.
Категорія: 20 Доповідач – Прокопчук Л.П.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року грудня місяця “01” дня колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого – Лісової Г.Є.
Суддів: Базіль Л.В.,
Прокопчук Л.П.
при секретарі – Борисовій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 14 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, треті особи – ОСОБА_5, публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк» про стягнення коштів,
в с т а н о в и л а:
15 липня 2010 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з надалі уточненим позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_3 118650 грн., посилаючись на те, що бажаючи придбати автомобіль «Шевроле Нива» він передав відповідачу 15 тисяч доларів США, про що ОСОБА_3 написав розписку.
Оскільки автомобіль значився за ОСОБА_5, а останній придбав його у кредит з передачею в заставу банку «Ерсте Банк», то на нього, позивача, була посвідчена лише довіреність з правом розпорядження вказаною автомашиною.
Отримавши гроші, ОСОБА_3 зобов’язувався погасити кредитну заборгованість, однак не виконав взятих на себе зобов’язань, тому 5 липня 2010 року працівниками банку автомобіль був вилучений.
Просив суд стягнути на його користь з відповідача ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 118650 грн.
Рішенням Дніпровського районного суду м.Херсона від 14 вересня 2010 року позов ОСОБА_4 задоволено.
Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 118650 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1186,50 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, на невідповідність висновків суду обставинам справи та на неправильне застосування норм матеріального права, просив його скасувати, провадження у справі закрити.
В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав з підстав, викладених у ній.
Вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим, ОСОБА_4 та його представник, просили залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_4 придбав за нотаріально посвідченим дорученням автомобіль «Шевроле Нива», сплативши грошові кошти у розмірі 15 тисяч доларів США відповідачу ОСОБА_3, про що останній написав розписку.
Так як автомобіль був куплений ОСОБА_5 за кошти, отримані за кредитним договором з публічним акціонерним товариством «Ерсте-Банк» з передачею автомобіля в заставу, то за домовленістю, ОСОБА_3, відповідно до розписки, взяв на себе зобов’язання погасити кредитну заборгованість ОСОБА_5, однак взятих на себе зобов’язань не виконав, що й стало підставою для вилучення банком у позивача автомобіля, переданого йому ОСОБА_3 і ОСОБА_5 18 вересня 2009 року.
Оскільки за неукладеним договором позивач передав відповідачу ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 15 тисяч доларів США, чого відповідач не заперечує, то на думку колегії зобов’язаний повернути їх позивачу, т.я. позивач не отримав у власність автомобіль.
Таким чином, судом першої інстанції підставно стягнено з відповідача грошовий еквівалент переданих йому 15 тисяч доларів США на користь позивача ОСОБА_4
Проте, на думку колегії, його позов підлягає задоволенню не згідно з вимогами ст.ст. 526,610,629 ЦК України, на які посилається у своєму рішенні суд, а в силу того, що відповідач отримав їх без достатньої правової підстави і тому виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності (п.6 ст.3 ЦК України) та ст. 1212 ЦК України має повернути грошові кошти позивачу.
Колегія суддів вважає можливим застосувати саме вищевказану норму закону для задоволення позову, оскільки така підстава випливає із обставин, зазначених у позові ОСОБА_4
На це звертається уваги і в абз.4 пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду», де вказано, що, оскільки підставою позову є фактичні обставини, що наведені у заяві, то зазначення позивачем конкретної правової норми в обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.
З огляду на вказане колегія суддів вважає, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції безпідставно застосував до встановлених правовідносин ст.ст. 526,610,629 ЦК України, а відтак доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом норм матеріального права є такими, що заслуговують на увагу, а тому постановлене судом рішення підлягає зміні.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Мотивувальну частину рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 14 вересня 2010 року в частині посилання на ст.ст. 526,610,629 ЦК України змінити, та вважати, що позов ОСОБА_4 задоволено на підставі ст. 1212 ЦК України.
В решті це ж рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Г.Є.Лісова
Судді: Л.П.Прокопчук, Л.В. Базіль
Копія вірна: Л.П.Прокопчук