№2-о-98/10  

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України  

06 грудня 2010 року                                          м. Зміїв

  Зміївський районний суд Харківської області в складі:  

 головуючого судді Овдієнка В.В.

     народних засідателів: Болгарова В.В., Давидової З.П.

при секретарі Зубенко Л.С.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за заявою Комунального закладу охорони здоров’я Обласний протитуберкульозний диспансер №3 про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу ОСОБА_1,

  в с т а н о в и в:  

 05.11.2010 року Комунальний заклад охорони здоров’я Обласний протитуберкульозний диспансер №3 звернувся до суду з заявою про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, посилаючись на те, що вперше туберкульоз легень виявлено в липні 2008 році під час проходження профілактичного огляду, після флюорографічного обстеження. Після чого хворий проходив лікування в їхньому закладі  з 15 липня 2008 року по 14 серпня 2008 року з діагнозом  інфільтративний туберкульоз  верхніх долей легень, з деструкцією. Але самовільно перервав курс лікування і покинув лікувальний заклад.

        В подальшому на обстеження взагалі не з’являвся та не  реагував на їхні постійні виклики для продовження лікування.  Неодноразово  викликався медпрацівниками загальної лікувальної мережі та їхнього відділення  для продовження лікування в умовах стаціонару. Також хворий відвідувався за місцем  проживання. На момент відвідування він знаходився в стані тяжкого алкогольного сп’яніння. На їхні вимоги з’явитися до диспансеру для продовження лікування не реагував.

          26.04.2009 року був оглянутий лікарем фтизіатром в хірургічному відділенні Зміївської ЦРБ, де хворий перебував в зв’язку із захворюванням на панкреатит. Йому було повторно рекомендовано пройти курс лікування в ОПТД №3. Але він відмовився від лікування і після  того, як його виписали із хірургічного відділення, до їхнього закладу він не з’явився.

       Лише 09.03.2010 року хворий прибув до їхнього закладу. Після обстеження, у ОСОБА_1 було встановлено прогресування туберкульозного процесу та наявність бактеріовиділень.  Тому 11.03.2010 року його було госпіталізовано і до 25.05.2010 року він знаходився на лікуванні в їхнього закладі.

              В подальшому ОСОБА_1 взагалі перестав реагувати на їхні виклики та не бажає продовжувати лікування.

              15 квітня 2010 року ОСОБА_1 консультований лікарем наркологом, який встановив, що хворий систематично зловживає спиртними напоями, від спеціального лікування відмовляється, у нього сформувався синдром алкогольної залежності. Тобто, у хворого встановлено також і діагноз хронічний алкоголізм В зв’язку з чим, лікар – нарколог рекомендує для хворого примусове лікування на протязі  шести місяців в умовах  ХОПЛ№1.

              З хворим   неодноразово проводилися  бесіди про тяжкість та безпечність хвороби, а також йому доведено до відома,  що він є джерелом зараження туберкульозом для оточуючих та безпечним в  епідеміологічному  відношенні. Але хворий категорично відмовляється від лікування.

ОСОБА_1  під час перебування в їхньому закладі постійно зловживав спиртними напоями, порушував режим медичного закладу, не дотримувався вимог медичного персоналу, самовільно залишав лікувальний заклад. Отже, хворий бажання до лікування взагалі не проявляє.  Хоча за його станом здоров'я  йому необхідно постійне, тривале лікування, що підтверджується записами  в історії хвороби.

В результаті недбалого лікування, що відбувається з вини самого хворого, туберкульоз прогресує і перейшов у хронічну  форму з постійним бактеріовиділенням, що становить загрозу розповсюдження хвороби. А це свідчить про його ставлення до свого стану здоров'я, до лікування та взагалі про ставлення до оточуючих. Хворий не розуміє своєї небезпеки для суспільства.  

       Оскільки ОСОБА_1 створює загрозу розповсюдження небезпечної хвороби та ще й хворий на хронічний алкоголізм, а  у Обласній психіатричній лікарні № 1 є відділення для лікування хворих на туберкульоз та алкоголізм, то буде найдоцільнішим направити його на примусове лікування саме в цей медичний заклад і саме на шість місяців. Бо в коротший термін лікування буде неефективним та недостатнім.

Головний лікар ОПТД №3 Гринішина О.О. в судове засідання не з’явилася, подала заяву в якій підтримала вимоги та просила розглянути справу за відсутністю представника Комунального закладу охорони здоров’я Обласний протитуберкульозний диспансер №3.    

Адвокат ОСОБА_3, яка на підтвердження своєї участі у справі надала копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, в судове засідання не з’явилася.

Належним чином повідомлена заінтересована особа ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився без повідомлення причин неприбуття, заперечень проти заяви не надавав, що дало підстави для розгляду справи за його відсутністю.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Відповідно до ст. 283 ЦПК України заява про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу хворого на заразну форму туберкульозу, який ухиляється від лікування, подається до суду за місцезнаходженням протитуберкульозного закладу, який здійснює медичний (диспансерний) нагляд за цим хворим, або до суду за місцем виявлення такого хворого.

Відповідно до ч. 1 ст. 285 ЦПК України, справа про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу або про продовження лікування суд розглядає не пізніше трьох днів після відкриття провадження у справі. Особі має бути надано право особистої участі в судовому засіданні, за винятком випадків, коли за даними протитуберкульозного закладу така особа становить загрозу розповсюдження хвороби.

За даними протитуберкульозного закладу ОСОБА_1 становить загрозу розповсюдження хвороби, але ухиляється від добровільного лікування. (а. с. 4-12).

Згідно висновку ВКК Обласного протитуберкульозного диспансеру № 3 від 07.10.2010 року за № 172 ОСОБА_1 має основний діагноз – туберкульоз легень (інфільтративний) з деструкцією з постійним бактеріовиділенням.  Супроводжуючий діагноз  - хронічний алкоголізм, синдром алкогольної залежності. В зв’язку з чим він потребує  примусового лікування від хронічного алкоголізму та заразної форми туберкульозу в  Обласній психіатричній лікарні № 1, терміном на шість місяців (а. с. 3).

За таких обставин, заява Комунального закладу охорони здоров’я Обласний протитуберкульозний диспансер №3 про обов’язкову госпіталізацію ОСОБА_1 терміном на шість місяців для примусового лікування заразної форми туберкульозу, є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 169, 209, 212-215, 283-286 ЦПК України, суд

  в и р і ш и в:  

 Заяву Комунального закладу охорони здоров’я Обласний протитуберкульозний диспансер №3 – задовольнити.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, що проживає в АДРЕСА_1, обов’язково госпіталізувати терміном на шість місяців в Обласну психіатричну лікарню №1 для примусового лікування від захворювання на заразну форму туберкульозу та хронічний алкоголізм.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення – в той же строк з дня отримання копії цього рішення.

  Головуючий:  

  Народні засідателі:        1.

                      2.