ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.11.2007 Справа № 34/363-07
Дніпропетровський апеляційний господарський суду у складі колегії суддів:
головуючого судді –Тищик І.В. (доповідач)
суддів – Сизько І.А., Чоха Л.В.
при секретарі –Врона С.В.
за участю представників сторін:
позивач: Домашенко О.Є.
відповідач: Мірошниченко М.О.
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Дніпрошина", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.07р. у справі № 34/363-07
за позовом відкритого акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів”, м. Київ
до відкритого акціонерного товариства "Дніпрошина", м. Дніпропетровськ
про стягнення 92 335 грн. 40 коп.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2007 року у справі № 34/363-07 (суддя Примак С.А.) позов задоволено у повному обсязі та стягнуто на користь позивача суму заборгованості з урахування індексу інфляції та процентів річних.
Рішення господарського суду вмотивоване тим, що згідно з умовами договору поставки позивач зобов’язався передати у власність відповідача обладнання (пресформи), а відповідач –прийняти їх та оплатити. Внаслідок невиконання відповідачем умов даного договору в останнього виникла заборгованість у розмірі 82 888,16 грн. Доказів погашення боргу відповідач не надав, а відтак суд дійшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за поставлену продукцію з урахуванням індексу інфляції та процентів річних.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач - ВАТ "Дніпрошина", звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду скасувати в частині стягнення з відповідача 7375,04 грн. збитків від інфляції і 2072,20 грн. відсотків річних та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в даній частині. При цьому скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує на те, що матеріали справи не містять доказів надання відповідачу рахунків-фактур для оплати поставленої продукції, що є порушенням договірного зобов’язання в частині виставлення рахунків позивачем; наявні в матеріалах справи видаткові накладні не можуть бути належним доказом, в підтвердження направлення покупцю вимоги про оплату вартості товару; моментом пред’явлення такої вимоги слід вважати претензію позивача і від дати її подачі відраховувати як строк виконання грошового зобов’язання, так і прострочку його виконання.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:
Як убачається з матеріалів справи, 24.07.2006р. між ВАТ „Дніпрошина” (покупець) та ЗАТ "Київський завод гумових та латексних виробів" (постачальник) укладено договір поставки №1233/06/КП.
За умовами вказаного договору постачальник зобов’язався передати у власність покупця сім пресформ, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити продукцію. Пунктом 3 договору сторони узгодили порядок розрахунків за товар, відповідно до якого оплату належало здійснювати на підставі виставленого рахунку (пп.3.1), який виставляється після випробувань пресформ та підписання сторонами акту приймання-передачі продукції (пп.3.2); розрахунок за продукцію згідно акту приймання-передачі належало здійснити повністю або частково по узгодженню сторін (пп.3.3).
На виконання умов договору постачальником було відвантажено покупцеві продукцію на загальну суму 82 888 грн. 16 коп., що підтверджується видатковими накладними; отримання продукції здійснювалося покупцем самовивозом на підставі відповідної довіреності; рахунок-фактура являвся підставою відвантаження продукції.
З боку відповідача умови договору щодо оплати отриманих пресформ виконані не були, оплата отриманої продукції не проводилася.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з п. 3 договору оплата пресформ повинна була проводитись на підставі виставленого рахунку.
Матеріалами справи посвідчується той факт, що рахунок на оплату відвантаженої продукції в порядку передбаченому договором відповідачу не виставлявся; доказів його направлення покупцю позивачем не надано.
Оскільки сторони не визначили в договорі строк виконання відповідачем зобов’язання з оплати отриманої продукції, але визначили порядок її оплати, який виключає оплату товару після його прийняття або після прийняття товаророзпорядчих документів на нього, як то передбачено ч. 1 ст. 692 ЦК України, до спірних правовідносин належить застосовувати норми ч. 2 ст. 530 ЦК України.
11.04.2007р. позивачем була направлена на адресу відповідача претензія з вимогою погасити заборгованість у сумі 82888,16 грн., отже, семиденний строк виконання зобов’язання з оплати товару за договором №1233/06/КП розпочав свій перебіг з 12.04.07р. та сплив 18.04.07р.; з 19.04.07р. почалося прострочення виконання зобов’язання відповідачем.
Оскільки факт поставки товару встановлений та підтверджений наявними у справі доказами, оцінка яких судом відповідає положенням ст.ст.33,43 ГПК України, тому висновок господарського суду про задоволення позову щодо стягнення заборгованості за поставлений і неоплачений товар з ВАТ "Дніпрошина" в сумі 82888,16 грн. є обґрунтованим та таким, що відповідає матеріалам справи.
Однак, колегія суддів вважає неправомірним висновок господарського суду щодо задоволення вимог позивача про стягнення інфляційних втрат та відсотків річних з 28.07.06р., оскільки на вказану дату з боку відповідача було відсутнє прострочення виконання грошового зобов’язання.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до матеріалів справи позивач вправі вимагати від відповідача сплати інфляційних втрат та трьох відсотків річних починаючи з 19.04.07р.
Таким чином, вимоги про стягнення інфляційних втрат за період з серпня 2006р. по березень 2007р. задоволенню не підлягають; у квітні 2007р. за даними Державного комітету статистики України величина індексу інфляції складала 100,0 відсотків, тобто, інфляційних втрат у квітні 2007р. позивач не зазнав; за травень 2007р. вимоги про стягнення збитків від інфляції позивачем не заявлялися. За вказаних обставин підстав для задоволення позову в частині стягнення суми інфляційних втрат не убачається.
На момент звернення позивача з позовом прострочка виконання зобов’язання відповідачем становила 47 днів (з 19.04. по 04.06.07р.); відсотки річних за вказаний період складають 320,20 грн. і підлягають стягненню в зазначеній сумі.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що рішення господарського суду прийнято без всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, внаслідок чого оспорюване рішення належить змінити.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Дніпрошина" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.07 року у справі № 34/363-07 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:
„Позов задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Дніпрошина” (49600, м. Дніпропетровськ, вул. Кротова, 24, ідент. код 05768898, р/р №260040001307 у філії „Укрексімбанк” у м. Дніпропетровськ, МФО 305675) на користь Відкритого акціонерного товариства „Київський завод гумових та латексних виробів” (03022, м. Київ, вул. Амурська, 6, ідент. код. 00149593, р/р №26001301320406 у філії „Відділення Промінвестбанку м. Фастів, Київська область”, МФО 321422) 82888,16 грн. основного боргу, 320, 0 грн. три проценти річних, 832,08 грн. держмита та 118,0 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині в позові відмовити.”
Виконання постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.
Головуючий І.В. Тищик
Судді: І.А. Сизько
Л.В. Чоха