Справа №22ц-8095, 2010р. Головуючий в 1-й інстанції
Клімченко М.І.
Категорія: 37 Доповідач – Капітан І.А.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року грудня місяця “01” дня колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого – Капітан І.А.
Суддів: Ігнатенко П.Я., Колісниченка А.Г.
при секретарі – Жегуліній Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 04 жовтня 2010 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про виключення Ѕ часини майна із спадкової маси,
в с т а н о в и л а:
У березні 2010 року ОСОБА_3 звернулась в суд із зазначеним позовом.
Посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько відповідача – ОСОБА_4, з яким вона прожила однією сім’єю з 1990 року, за період проживання разом проводили ремонт в будинку, побудували два сараї, придбали транспортні засоби та інше майно, частину з якого ОСОБА_2, як спадкоємець першої черги, відмовляється виключити із спадкової маси, ОСОБА_3 просила суд встановити факт проживання однією сім’єю та ведення спільного господарства з ОСОБА_4 з лютого 1990 року по ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати спільним майном транспортні засоби та інше майно на загальну суму 270 700грн., виключити Ѕ частину майна із спадкової маси, а саме: трактор МТЗ-82.1, 2005 року випуску, вартістю 135 350грн. та визнати за нею право власності на даний трактор.
Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 04 жовтня 2010 року позов задоволено частково. Постановлено:
- встановити факт проживання однією сім’єю та ведення спільного господарства ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з лютого 1990 року по 08.06.2005 року;
- визнати спільним майном членів сімї – ОСОБА_4 та ОСОБА_3: автомобіль ВАЗ 2104, 1993 року випуску, держномер НОМЕР_1; причеп Турист, 1999 року випуску, держномер НОМЕР_2; причеп 2ПТС-4, 1986 року виготовлення, зав№НОМЕР_3, держномер НОМЕР_4;
- виключити Ѕ частину майна із спадкової маси після померлого ОСОБА_4, що складається з автомобіля ВАЗ 2104, 1993 року випуску, держномер НОМЕР_1;
- визнати за ОСОБА_3 право власності на автомобіль ВАЗ 2104, 1993 року випуску, держномер НОМЕР_1, вартістю 16 000грн.;
- визнати за ОСОБА_2 право власності на причеп Турист, 1999 року випуску, держномер НОМЕР_2; причеп 2ПТС-4, 1986 року виготовлення, зав№НОМЕР_3, держномер НОМЕР_4, загальною вартістю 15 200грн.;
- з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнути різницю в сумі 800грн.;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 676грн. судового збору, 60грн. витрат на ІТЗ та витрати на правову допомогу у розмірі 1 300грн.;
- в решті вимог відмовити за необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неналежну оцінку доказів, просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити.
В письмових запереченнях ОСОБА_3 просить відмовити ОСОБА_2 у задоволенні його апеляційної скарги.
В письмових запереченнях ОСОБА_2 просить відмовити ОСОБА_3 у задоволенні її апеляційної скарги.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_3 – частковому задоволенню
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт проживання ОСОБА_3 з ОСОБА_4 однією сім’єю та ведення ними спільного господарства з лютого 1990 року по 8 червня 2005 року знайшов своє підтвердження, за час спільного проживання ними було придбано автомобіль ВАЗ 2104, 1993 року випуску; причеп Турист, 1999 року випуску; причеп 2ПТС-4, 1986 року виготовлення, на загальну суму 31 200грн., і відповідно до чинного законодавства позивачка має право на Ѕ частину документально підтвердженого майна.
Проте такого висновку суд дійшов з порушенням норм процесуального та матеріального права, що відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення і ухвалення по справі нового рішення.
Відповідно до ст.74 Сімейного кодексу України, який набрав чинності 1 січня 2004 року, якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, або у будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Як свідчать матеріали справи, по АДРЕСА_1 разом із ОСОБА_4 з 2001 по 2005 роки проживала та була зареєстрована ОСОБА_3 /а.с.11/. За вказаною адресою також були зареєстровані ОСОБА_2, ОСОБА_5 /а.с.52/.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 проживала однією сім’єю та вела спільне господарство разом із ОСОБА_4 з лютого 1990 року по 8 червня 2005 року. Даний факт підтверджується відомостями про реєстрацію ОСОБА_3 та поясненнями свідків, які були допитані в судовому засіданні /а.с.9/. ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.10/.
Вимагаючи визнати перелічене в позовній заяві майно спільною сумісною власністю, ОСОБА_3 визнала, що до переліку цього майна вона не включила придбані за період спільного проживання із ОСОБА_4 житлові будинки, у тому числі, і будинок по АДРЕСА_2, який належить їй на праві власності /а.с.47/, а також інше майно, яке вона забрала собі.
Матеріали справи не містять відомостей, що відповідач ОСОБА_2 є особою, що прийняв спадщину після померлого ОСОБА_4, а також відомості щодо наявності інших спадкоємців, які мають відповідати за пред’явленим ОСОБА_3 позовом.
В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_3 не надала суду належних і достовірних доказів на підтвердження часу придбання майна та його вартості.
Крім того, звертаючись до суду із зазначеним позовом у березні 2010 року, ОСОБА_3 пропустила строк позовної давності, оскільки, після припинення спільного проживання із ОСОБА_4 у червні 2005 року вона з вимогою про визнання майна спільною сумісною власністю до суду не зверталась і заяву про поновлення строку із зазначенням причин його пропуску суду не надавала.
За таких обставин у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 слід відмовити за необґрунтованістю.
Керуючись ст.ст.303,307,309 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 04 жовтня 2010 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким ОСОБА_3 у задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді