ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.11.2007 Справа № 3/249-07
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лисенко О.М. (доповідача)
суддів: Виноградник О.М., Джихур О.В.
при секретарі судового засідання: Геворгян Е.М.
за участю представників сторін:
від позивача - Стрілець О.С., юрисконсульт, довіреність № 245 від 12.07.07;
від відповідача - Жарінова І.Ю., довіреність № 16-4016 від 20.02.07;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м. Нікополь Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.07р. у справі № 3/249-07
за позовом Одеської залізниці, м. Одеса
до відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м. Нікополь Дніпропетровської області
про стягнення 1571,40 грн.
ВСТАНОВИВ:
В судовому засіданні 07.11.2007 року, за згодою представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Одеська залізниця, м. Одеса звернулася з позовом до відкритого акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів”, м. Нікополь Дніпропетровської області про стягнення 1571,4 грн. збитків від неправильного завантаження вантажовідправником вагону № 66763731, які складаються із плати за користування вагонами – 462,0 грн., збору за зберігання –629,28 грн., збору за телеграму повідомлення –130,80 грн., збору за подавання та прибирання вагону на навантажувально-розвантажувальну колію –349,32 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2007 року по справі № 3/249-07 (суддя Юзіков С.Г.) позовні вимоги задоволені частково у сумі 349,32 грн. збору за подавання та забирання вагонів. В решті позову відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив з того, що неправильне навантаження вагону підтверджено актами загальної форми № 6433 та № 540 від 22.12.2006 року.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог у сумі 462,0 грн., суд послався на те, що позивачем не надані належні докази користування вагонами (контейнерами), а саме відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, які складаються на підставі “Пам”яток про користування вагонами (контейнерами)”, “Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а”, “Актів загальної форми ГУ-23”.
Оскільки відповідач не надав доказів фактичного зберігання, позивачу було відмовлено у стягненні 629,28 грн.
Відмовлено у позові і про стягнення збору за телеграму-повідомлення (згідно Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України тарифне керівництво № 1 розділ 2 параграф 9, таблиця 4, пункт 9), оскільки у поясненні позивач змінив пункт 9 на пункт 14, так як пункт 9 визначає ставку збору за оформлення облікових карток виконання договору (плану) перевезень, а пункт 14 за повідомлення залізниці на вимогу вантажовласників, пов’язане з уточненням одержувача, зміною договору (плану) перевезень і додатковим замовленням на перевезення, зміною адресата (переадресування вантажів, крім домашніх речей), тобто вказаний пункт Правил визначає розмір плати за повідомлення, вчинене за ініціативою вантажовласника.
Не погодившись із рішенням, відповідач подав до суду апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати, а в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на такі підстави.
Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України підставою відповідальності за порушення зобов”язання є вина особи. Вина відповідача у неправильному розміщені вантажу позивачем не доведена, а тому витрати позивача повинна нести залізниця.
Позивач вважає доводи скаржника безпідставними, просить залишити рішення без змін.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
У грудні 2006 року за залізничною накладною № 46478161 відповідач відправив зі станції Нікополь Придніпровської залізниці один вагон № 66763731 з вантажем - шлаки електропічні на адресу КМП СФ "Моноліт", а позивач зобов’язався доставити вказаний вагон на станцію призначення Іллічівськ Одеської залізниці і видати вантажоодержувачу, який вказаний у накладній.
У актах загальної форми № 6433 та № 540 від 22.12.2006 року, складених на станції Тимкове Одеської залізниці під час прямування вагону, вказано, що зазначений вагон було відчеплено через нерівномірне навантаження на візки, що загрожувало безпеці руху.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
У акті огляду стану навантаження вагону № 66763731 по ст. Долинська, складеному 25.12.2006 року в присутності повноважного представника відповідача –А.А.Києнко, вказано, що відповідач навантажив вантаж з порушенням пункту 4.3 глави 1 Правил розміщення і кріплення вантажів у вагонах і контейнерах та параграфу 2 глави 3 Технічних умов навантаження і кріплення вантажів у вагонах.
В даному акті також вказано, що на хребтовій балці над 7-м люком з правої сторони по ходу прямування поїзду у двох місцях маються сліди течі вантажу, а також між люком та хребтовою балкою з правої сторони мається зазор 5-7 мм. У вагоні на вільному від вантажу просторі (над 7 люком) залишків вантажу не має. На косинці запорного пристрою та на петлі 7-го люку з правої сторони маються свіжі сліди механічного впливу (подряпини).
Із наведеного Акту огляду вагону від 25.12.2006 року вбачається несправне перевезення (сліди течі вантажу, зазори у вагоні, подряпини на запорному пристрої) при якому, відповідно до пункту 1 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.02.2002 року № 334, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 року за № 567/6855, необхідне складання акту про технічний стан вагону. Оскільки залізницею встановлені сліди течі вантажу, то акт загальної форми не може бути прийнятий до уваги як належний доказ неправильного навантаження вантажу, так як не складався акт про технічний стан вагону, і не виключена можливість втрати вантажу при перевезенні.
Первинні документи (накопичувальні картки відомості користування вагонами тощо), які б підтверджували розмір збитків, позивачем не надані.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог, так як позивачем не доведений факт неправильного навантаження вагону, у зв”язку з чим рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2007 року по справі № 3/249-07 підлягає скасуванню.
Державне мито за перегляд справи по апеляційній скарзі покладається на позивача.
На підставі викладеного та, керуючись статтями 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2007 року по справі № 3/249-07 скасувати.
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Стягнути з Одеської залізниці, м. Одеса на користь відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м. Нікополь Дніпропетровської області 51,0 грн. державного мита за перегляд справи по апеляційній скарзі, видати наказ.
Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя О.М.Лисенко
Суддя О.М.Виноградник
Суддя О.В.Джихур