Справа № 2а-1408-2010 рік
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2010 року м. Вінниця
Суддя Замостянського районного суду м. Вінниці Луценко Л.В., розглянувши в порядку скороченого провадження в приміщенні Замостянського районного суду м. Вінниці, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Замостянському районі м. Вінниці про визнання відмови в перерахунку пенсії протиправною та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії, як інваліду 3-ої групи, ліквідатору аварії ЧАЕС , -
В С Т А Н О В И В :
Позивач 29.11.2010 року звернулася до суду із даним адміністративним позовом, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що він ліквідатор аварії на ЧАЕС 1-ої категорії, інвалід 2-ої групи, що підтверджується посвідченням Б № НОМЕР_1, виданим 04 травня 2000 року. На підставі цього позивачу призначена пенсія.
22.05.2008 року Конституційний Суд України своїм рішенням № 10-рп визнав неконституційним положення Закону України „ Про державний бюджет України та про внесення змін до деяких актів України„ якими були суттєво обмежені розміри пенсій особам, постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС.
Відповідач, у зв'язку з цим, повинен був виконати перерахунок пенсії позивача з урахуванням вимог ст. ст. 50, 54, 67 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - в редакції Закону № 796 - XII від 28.12.91 року), який був і залишається чинним до рішення Конституційного Суду 22.05.2008 р.
Позивач звернувся з заявою до відповідача з вимогою перерахувати йому пенсію у відповідності з вимогами вказаного Закону, на що йому було відмовлено, що підтверджується листом від 09.11.2010 року.
Свою відмову відповідач мотивує тим, що нарахування пенсії здійснювалося на підставі чинних на сьогодні постанов Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.08 року та № 198 від 11.03.2009 року і наголошує, що підстав для перерахунку - немає.
В зв’язку із викладеними обставинами позивач просить визнати відмову Управління Пенсійного Фонду України в Замостянському районі м. Вінниці у перерахунку йому пенсії у відповідності вимог ст. 50, 54, 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 768-XII від 28.02.91 року, не правомірною.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці провести перерахунок державної пенсії та її щомісячну виплату згідно із 50, ч. 4 статті 54, 67 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю та її щомісячну виплату згідно із ст. 50, 54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком встановлених на момент виплати в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який встановлюється Законом України про Державний бюджет України, з 29.10.2010 р., та виплатити їй різницю між нарахованою та отриманою раніше сумою пенсії, зобов’язати з дня набрання чинності рішення суду нарахувати та виплачувати щомісячну виплату згідно із ст. 50, 54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » у повному розмірі в подальшому.
Заперечення на адміністративний позов надійшли до суду 10.12.2010 року.
Відповідно до вимог ч.4 ст. 183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Суддя, вивчивши письмові докази по справі, вважає позов таким, що підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступного.
22.05.2008 року Конституційний Суд України своїм рішенням № 10-рп визнав неконституційним положення Закону України„ Про державний бюджет України та про внесення змін до деяких актів України„ якими були суттєво обмежені розміри пенсій особам, постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС.
Відповідач, у зв'язку з цим, повинен був виконати перерахунок пенсії позивача з урахуванням вимог ст. ст. 50, 54, 67 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - в редакції Закону № 796 - XII від 28.12.91 року), який був і залишається чинним до рішення Конституційного Суду 22.05.2008 р.
Статтею 49 Закону N 796-ХП передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частини 4 статті 54 цього Закону N 796-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 8-ми мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі статтею 50 Закону N 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам 2 групи - у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Як передбачено статтею 53 Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Разом з тим, порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджено чинною постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року N 523, положення якої стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту статей 50, 54 Закону N 796-ХП.
А в пункті 2 постанови № 1 Кабінет Міністрів України встановив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, всупереч положенням зазначених статей Закону, причому ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями наведеними вище, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність, встановлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
З огляду на це, суд вважає, що положення частини 3 статті 28 Закону N 1058-ІV, не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком), для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною 1 цієї статті.
Таким чином, постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2002 року та № 654 від 16.07.2008 року, в частині встановлення обмежень щодо розмірів виплати пенсій та додаткової пенсії, не відповідає розмірам, встановленим іншими законами України.
Також, необхідно врахувати те, що відповідно до ст. 19 Закону України « Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" - мінімальний розмір пенсії за віком визначається виключно законами України , а не постановами Кабінету Міністрів України.
Оскільки, будь-яким іншим законом, крім Закону України „ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування„ мінімальний розмір пенсії не встановлений і на сьогодні відсутня інша правова підстава для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим Законом, то відповідач зобов'язаний виконати перерахунок пенсії позивачу з врахуванням мінімальної пенсії за віком зазначених в ст. 50, 54 Закону України № 796 - XII від 28.12.91 року, на умовах та на підставі ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
Пленум Верховного суду України в п. 5 постанови № 9 від 1.11.1996 р. „ Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" – роз’яснює судам, що під час розгляду справи необхідно піддавати оцінці нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу, в т.ч. акти Президента України, постанови та розпорядження КМУ на відповідність їх, як Конституції України, так і Закону. Якщо при цьому буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці відносини.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відтак суд приходить до, висновку що позивач має право на перерахунок його пенсії з 22.05.2008 року.
Також вважаю, що обчислення пенсій, виходячи з розміру, встановленого постановою Кабінету Міністрів України, є порушенням засад пріоритету законів над підзаконними актами, а тому при розрахунку, як державної пенсії, так і додаткової пенсії, передбачених ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Положення частини третьої ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на думку суду, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються ст. ст. ст. ст. 50, 54, 67 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи",, рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп-2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Держаний бюджет України), ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” від 23.02.2006 року.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, прходжу висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають частковому задоволенню.
Позовні вимоги в частині зобов`язання зобов’язати з дня набрання чинності рішення суду нарахувати та виплачувати щомісячну виплату згідно із ст. 50, 54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » у повному розмірі в подальшому, є безпідставними, так як такий спосіб захисту порушеного права, як зобов`язання вчиняти певні юридичні дії у майбутньому не передбачений чинним законодавством.
Оскільки відповідач є суб’єктом владних повноважень, а відповідно до п. 34 ст. 4 Декрету КМУ від 21.01.1993 року № 7-93 Пенсійний Фонд України, його підприємства, установи та організації звільнені від сплати державного мита, то відповідно до ст.94 КАС України, суд присуджує всі здійснені позивачкою судові витрати, з Державного бюджету України.
На підставі ст. 19 Конституції України, ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», рішення Конституційного Суду України від 22.05.08 р. № 10-рп, ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування “, керуючись ст. ст. 2, 7, 14, 158-163, 256 КАС України, –
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Замостянському районі м. Вінниці про визнання відмови в перерахунку пенсії протиправною та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії, як інваліду 3-ої групи, ліквідатору аварії ЧАЕС, задовольнити частково.
Визнати відмову Управління Пенсійного Фонду України в Замостянському районі м. Вінниці у перерахунку ОСОБА_1 пенсії у відповідності вимог ст. 50, 54, 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 768-XII від 28.02.91 року, не правомірною.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці провести перерахунок державної пенсії та її щомісячну виплату ОСОБА_1 згідно із ч. 4 статті 54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю та її щомісячну виплату згідно із ст. 50, 54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком встановлених на момент виплати в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який встановлюється Законом України про Державний бюджет України, з 29.10.2010 р. по набуття постановою законної сили, та виплатити їй різницю між нарахованою та отриманою раніше сумою пенсії з врахуванням вже проведених виплат.
Повернути позивачу сплачене ним державне мито з Державного бюджету України.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.
Копію постанови направити сторонам для відома.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Замостянський районний суд м. Вінниці, шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.
Суддя: