Справа № 2а-1334-2010 рік

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

08 грудня 2010 року                                                                             м. Вінниця

Суддя Замостянського районного суду м. Вінниці Луценко Л.В., розглянувши в порядку скороченого провадження в приміщенні Замостянського районного суду м. Вінниці, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Замостянсьму районі м. Вінниці про визнання протиправними дії, щодо невиплати 30 % державної соціальної допомоги, як «дитині війни» та здійснення перерахунку та виплати, зобов’язання здійснювати нарахування та виплату в подальшому,   -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка 22.11.2010 року звернулася до суду із даним адміністративним позовом, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що вона є дитиною війни і згідно статті 6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни ” з 01.01.2006 року їй повинна виплачуватися щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Зазначає, що чинність ст. 6 закону, на підставі якої вона має зазначене вище право, зупинялася іншими законами, а потім відновлювалась, то відповідач, починаючи із 22.05.2008 року по даний час зобов’язаний виплачувати щомісячну соціальну допомогу дітям війни відповідно до вимог ст. 6 Закону України “ Про соціальний захист дітей            війни ”.

В зв’язку із викладеними обставинами позивач просив визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Замостянсьму районі м. Вінниці щодо невиплати в повному обсязі щомісячної соціальної допомоги дитині війни, починаючи з 22.05.2010 року відповідно до Закону України “ Про соціальний захист дітей війни ” незаконними, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити щомісячну соціальну допомогу дитині війни з 22.05.2010 року, в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни ”, зобов’язати відповідача нараховувати та виплачувати щомісячну соціальну допомогу дитині війни з 22.05.2010 року, в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни ”.  

Заперечення на адміністративний позов надійшли до суду 29.11.2010 року.  

Відповідно до вимог ч.4 ст. 183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.  

Суддя, вивчивши письмові докази по справі, вважає позов таким, що підлягає до задоволення, виходячи із наступного.  

Відповідно до ст. 1 цього Закону дитина війни - це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років; позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни і має право на пільги, передбачені Законом України “Про соціальний захист дітей війни ”.

Статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни ” передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Оскільки при розгляді справи було встановлено, що відповідач нараховував та виплачував позивачці щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни всупереч вимогам ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни ”, а тому відповідача має бути зобов’язано провести перерахунок та виплату позивачу щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни “ за період із 22.05.2010 року в межах шестимісячного строку звернення до суду за захистом свого права.

Разом із тим відсутні підстави для зобов’язання відповідача провести перерахунок та виплату державної соціальної допомоги дітям війни на майбутнє.  

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.  

Оскільки відповідач є суб’єктом владних повноважень, а відповідно до п. 34 ст. 4 Декрету КМУ від 21.01.1993 року № 7-93 Пенсійний Фонд України, його підприємства, установи та організації звільнені від сплати державного мита, то  відповідно до ст.94 КАС України, суд  присуджує всі здійснені позивачкою судові витрати, з Державного бюджету України.  

  На підставі ст. 19 Конституції України, ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни “, рішення Конституційного Суду України від 22.05.08 р. № 10-рп, ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування “, керуючись ст. ст. 2, 7, 14, 158-163, 256 КАС України, –  

П О С Т А Н О В И В  :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Замостянсьму районі м. Вінниці про визнання протиправними дії, щодо невиплати 30 % державної соціальної допомоги, як «дитині війни» та здійснення перерахунку та виплати задовольнити частково.  

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Замостянсьму районі м. Вінниці щодо невиплати ОСОБА_1, щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни “.  

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Замостянсьму районі м. Вінниці провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни в розмірі 30 % державної соціальної допомоги, встановленому ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни “ за період із 22.05.2010 року з врахуванням вже проведених виплат по день набуття постановою законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

          Повернути позивачу сплачене ним державне мито з Державного бюджету України.  

Постанова підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.  

Копію постанови направити сторонам для відома.  

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Замостянський районний суд м. Вінниці, шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.  

    Суддя: