Справа № 2-2593-2010 рік
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2010 року Замостянський районний суд м. Вінниці в складі : головуючого – судді Луценко Л.В.,
при секретарі Мамошук І.В.,
за участю адвоката ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди завданої ушкодження здоров’я, -
В С Т А Н О В И В :
02 липня 2010 року , ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди завданої ушкодження здоров’я.
Позовні вимоги позивачки мотивовані тим, що позивачка проживає в гуртожитку по АДРЕСА_1. Відповідач по справі проживає в суміжній кімнаті. Ванна кімната перебуває в їхньому спільному користуванні.
На протязі тривалого часу з відповідачем у позивачки виникають неприязні стосунки, які іноді переростають в конфлікти.
07 березня 2010 року між позивачкою та відповідачем виникла сварка в ході якої
ОСОБА_3 наніс позивачці тілесні ушкодження.
У зв'язку із цим, 07 березня 2010 року позивачка вимушена була звернутися до Замостянського РВ УМВС України у Вінницькій області із відповідною заявою про притягнення відповідача до кримінальної відповідальності.
В ході перевірки фактів за заявою позивачки, її було направлено на проходження судово-медичного обстеження. Відповідно до акту СМО №463 було встановлено нанесення позивачці легких тілесних ушкоджень.
Після побиття в позивачки погіршився стан здоров'я, вона періодично проходила курс амбулаторного лікування.
Так, у зв'язку із нанесенням їй тілесних ушкоджень, в період з 07 березня 2010 року по 05 травня 2010 року вона знаходилася на амбулаторному лікуванні в другій міській клінічній лікарні з діагнозом забій грудної клітини та проходила різного роду лікування.
В результаті проходження лікування позивачкою було витрачено 65 грн. на придбання ліків, що підтверджується товарними чеками.
Крім цього, в результаті спричиненої бійки відповідач пошкодив окуляри позивачки, у зв'язку із чим вона вимушена була їх замінити на нові.
В результаті незаконних дій відповідача, позивачки зазнала моральних та фізичних страждань, що проявилися у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми.
У зв'язку із спричиненими ОСОБА_3 тілесними ушкодженнями, позивачка тривалий час втратила душевний спокій, їй спричинено негативні емоції та переживання.
Також, на протязі усього часу лікування вона була позбавлена можливості спілкуватися з рідними та друзями, так як її переслідували постійні головні болі, болі в правій грудній клітині, правій руці. Після перенесених травм вона стала більш дратівливою та менш врівноваженою, розсіюється увага та зосередженість.
У зв'язку з переліченим обставинами, у позивачки було порушено нормальний, до цього звичний спосіб життя, що в подальшому викликало у неї депресивний стан. Тому вона вважає, що їй відповідачем спричинено моральну шкоду, яку вона оцінює в розмірі 10 000 грн.
У судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги та просила суд задовольнити їх та стягнути з відповідача на її користь завдану матеріальну шкоду в розмір 365 грн., моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.
Відповідач. позов не визнав та просив суд відмовити в його задоволенні, оскільки він є надуманим та безпідставним.
Суд, вислухавши пояснення учасників судового процесу, свідків
ОСОБА_4, ОСОБА_5, дослідивши матеріали цивільної справи, відмовні матеріали, матеріали перевірки військової прокуратури, прийшов до висновку, що позовні вимоги позивачки не підлягають задоволенню з наступних причин :
Так, судом було достовірно встановлено, що позивачка проживає в гуртожитку по АДРЕСА_1. Відповідач по справі проживає в суміжній кімнаті, ванна кімната перебуває в їхньому спільному користуванні.
На протязі тривалого часу з відповідачем у позивачки виникають неприязні стосунки, які іноді переростають в конфлікти.
Як стверджує позивачка, 07 березня 2010 року між нею та відповідачем виникла сварка, в ході якої ОСОБА_3 наніс позивачці тілесні ушкодження.
У зв'язку із цим, 07 березня 2010 року позивачка вимушена була звернутися до Замостянського РВ УМВС України у Вінницькій області із відповідною заявою про притягнення відповідача до кримінальної відповідальності.
В ході перевірки фактів за заявою позивачки, її було направлено на проходження судово-медичного обстеження. Відповідно до акту СМО №463 було встановлено нанесення позивачці легких тілесних ушкоджень.
В ході розгляду справи судом було витребувано відмовні матеріали з Замостянського РВ ВМУ ГУМВС України у Вінницькій області № 950 та матеріали перевірки військової прокуратури по зверненню громадянки ОСОБА_2 № 12/10, оскільки відповідач по справі являється військовослужбовцем.
З вищезазначених матеріалів вбачається, що в ході проведення перевірок викладені у зверненні позивачкою обставини свого підтвердження не знайшли.
Оскільки, опитані при вирішенні звернення громадяни ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 спричинення позивачці тілесних ушкоджень ОСОБА_3 не підтвердили.
У зв'язку із цим, підстав для порушення стосовно прапорщика ОСОБА_3 кримінальної справи та притягнення останнього до кримінальної відповідальності не вбачається.
Разом із тим, встановлено, що звернення позивачки неодноразово розглядалися працівниками Замостянського РВ ВМУ ГУМВС України у Вінницькій області, у зв'язку із чим, 9 березня 2010 року та 30 квітня 2010 року, було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі п. 2 ст. 6 КПК України, тобто за відсутністю в діях ОСОБА_3 складу злочину.
Також, працівниками Замостянського РВ ВМУ ГУ МВС України у Вінницькій області встановлено, що між вищевказаними громадянами на побутовому ґрунті існують довготривалі неприязні відносини, які час від часу переростають в конфлікти.
Так, 07.03.2010 р. гр. ОСОБА_3 виконував роботу по ремонту спільної з громадянкою ОСОБА_2 ванної кімнати гуртожитку, для безпеки ОСОБА_3, вимкнув світло в ванній кімнаті, щоб заштукатурити стіну поруч із патроном освітлювальної лампи та ввімкнув освітлювальну лампу в коридорі, яка належить гр. ОСОБА_2.
Через деякий час, із своєї кімнати вийшла гр. ОСОБА_2 та помітивши, що горить її лампа зробила зауваження гр. ОСОБА_3 та вимкнула світло.
Свідки вищевказаної події зазначили, що після того, як ОСОБА_2 вимкнула світло в коридорі та намагалась вийти до центрального коридору гуртожитку, з власної необережності зачепившись за поріг, втратила рівновагу та впала на підлогу.
Також, в даних матеріалах є відомості, з яких вбачається, що мешканці, які проживають в сусідніх квартирах, зазначають, що громадянка ОСОБА_2 зарекомендувала себе як така, що постійно конфліктує та створює компрометуючі обставини, які іноді переростають в конфлікти з мешканцями гуртожитку.
Оскільки, в судовому засіданні встановлено, що вина відповідача у заподіянні позивачці тілесних ушкоджень відсутня , а позивачкою в судовому засіданні не доведено своїх позовних вимог, суд вважає, що зазначені нею позовні вимоги є безпідставними та надуманими.
Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення, для вирішення спору. Відповідальність заподіювача шкоди без вини, може мати місце, лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.
Але, в матеріалах справи такі докази відсутні, хоча у відповідності до ст. 60 ЦПК України їх надання є обов'язком позивача.
Відповідно до п. 1, 3 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. А також доказуванню підлягають обставини, які мають значення, для ухвалення рішення у справі щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
За змістом ст.ст. 23, 1167 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім "ї чи близьких родичів. Моральна шкода завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її заподіяла за наявності її вини.
Таким чином, вимоги про стягнення моральної шкоди також є недоведеними, тому не підлягають до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.
З урахуванням вищевикладеного та враховуючи, те що перелік судових рішень, ухвалених в порядку кримінального (адміністративного) судочинства, є вичерпним й розширювальному тлумаченню не підлягає, тому наявність постанов суду про звільнення відповідачів від відповідальності у кримінальній справі зобов'язувала позивачів відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог, а суд - на основі всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи з'ясовує характер і розмір матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином кожному з потерпілих, наявність причинного зв'язку між вчиненим і шкодою, що настала, роль і ступінь участі кожного з винних в її заподіянні, а також у рішенні дати належну оцінку зазначеним обставинам.
Суд вважає, що в задоволенні позовних вимог позивачки необхідно відмовити, оскільки в процесі розгляду справи встановлено, що відповідачем не було завдано їй ніякої шкоди, а твердження та вимоги позивачки базуються на припущеннях, в зв’язку із конфліктними стосунками з відповідачем.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11 60, 212 – 217 ЦПК України, ст.ст. 23, 1166, 1167, 1179 ЦК України, суд, –
Вирішив :
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди завданої ушкодження здоров’я, відмовити..
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення..
Суддя :