Справа №  2 –  2082,  2010 р.  

  РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

                       29 листопада 2010 року. Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в  складі : головуючого – судді Чернюк В.Д.,

при секретарі Рубан Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миргороді цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок і господарські споруди ,-        

в с т а н о в и в :    

 В жовтні 2010 року позивачка звернулася в суд з цим позовом до відповідачки ОСОБА_2, посилаючись на те, що  в грудні 1999 року вона купила у відповідачки житловий будинок з господарськими будівлями, оформивши цю угоду на біржі, хоча така угода мала б бути нотаріально посвідчена. На даний час позивачка не може реалізувати своїх прав щодо цієї нерухомості через неналежне оформлення відповідного договору.

 В судовому  засіданні позивачка ОСОБА_1 заявлений позов підтримала, просила визнати за нею через суд право власності на придбаний будинок, пояснивши, що в грудні 1990 року на біржі вона уклала з продавцем ОСОБА_2 договір купівлі – продажу будинку АДРЕСА_1 та господарських будівель, розташованих по АДРЕСА_1, яким користується по цей час. На даний момент позивачка не може реалізувати своє право власності на цю нерухомість, оскільки правовстановлюючий документ не визнається органами нотаріату. Це спонукало її звернутися в суд з цим позовом.

 Відповідачка ОСОБА_2, будучи належним чином повідомленою про день, час, місце розгляду справи, в судове засідання не з’явилася, про причини неявки суд не сповістила, заперечень щодо заявленого позову не подала, що фактично вказує на визнання нею цього позову / а.с. 28, 29 /. В справі мається достатньо матеріалів про права та взаємини сторін. Протокольною ухвалою суду відповідно до положень ст. ст. 77, 225 ч. 1 ЦПК України  ухвалено справу розглянути у відсутність відповідачки в порядку її заочного  вирішення, проти чого позивачка не заперечувала.

Заслухавши пояснення позивачки, дослідивши письмові докази по справі та проаналізувавши їх в сукупності, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних обгрунтувань.

 Судом встановлено, що між позивачкою та ОСОБА_2, як колишнім власником нерухомого майна, склалися правовідносини по купівлі – продажу житла, як окремий вид цивільно – правових зобов’язань. Ці правовідносини на час їх виникнення регулювалися  нормами ЦК України  1963 року.

 За цими зобов’язаннями продавець фактично передала позивачці належний їй житловий будинок, як головну річ, а та заплатила їй за це гроші. Наявність такої письмової угоди між ними підтверджується копією відповідного договору, а факт одержання грошей не заперечується відповідачкою. Зазначений договір зареєстровано в органах бюро технічної інвентаризації / а.с. 5 /.  

В подальшому позивачка, реалізуючи своє право власності на придбане майно, вселилася в куплений будинок, уклала відповідні договори на одержання комунальних послуг / а.с. 13, 14 /

Як вбачається з копії Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, в грудні 2009 року  ОСОБА_1 приватизувала земельну ділянку по АДРЕСА_1, на якій розташовано житловий будинок / а.с. 12 /.

Постановою приватного нотаріуса Миргородського районного нотаріального округу Карбан Є.О. від  07 жовтня 2010 року позивачці відмовлено у вчиненні нотаріальної дії по відчуженню житлового будинку через невідповідність правовстановлюючого документу  ст. ст. 227, 47 ЦК України 1963 року / а.с. 15 /.

 Згідно до ст. 153 ЦК України 1963 року договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. При розгляді справи з’ясовано, що така згода, в тому числі і відносно істотних умов, між сторонами відповідного договору була досягнута, хоча договір і не був нотаріально посвідчений.

 Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позивачка набула повне право власності на житло внаслідок укладення угоди не забороненої законом, на даний час володіє і користується цим житлом. Це право на час розгляду справи в суді відповідачкою, як колишнім продавцем, чи іншими особами, не оспорюється.

 Отже, заявлений позов слід задовольнити.

 Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 62, 64, 88, 208, 214, 215, 224, 225, 226 ЦПК України, ст. ст. 151, 153, 154, 224 ЦК України 1963 року, суд ,-        

в и р і ш и в :            

 Позов  ОСОБА_1 задовольнити.

 Визнати за ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1,   право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та господарські будівлі, розташовані по АДРЕСА_1.

Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області через Миргородський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення позивачкою.

Суддя Миргородського  

  міськрайонного суду                                                Чернюк В.Д.