Справа № 2а- 2680 -2010
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2010 р.. Артемівський міськрайонний суд Донецької області у особі судді Харченко О.П.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у м. Артемівську про визнання дій неправомірними та стягнення невиплаченої соціальної надбавки до пенсії як дитині війни за період з 22.05.2008 р.по 01.12.2010р .-
В С Т А Н О В И В:
08.11 .2010 року позивач зверну в ся до суду з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України у м. Артемівську , в якому просить про стягнення невиплаченої соціальної надбавки до пенсії як дитині війни за період з з 22.05.2008 р.по 01.12.2010р відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» в сумі 5466 грн. . В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що є «дитиною війни» в розумінні ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» і має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема, посилаючись на ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», позивачка вважає, що він має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком ,але відповідач грубо порушив його законні права,поновлені Рішеннями Конституційного суду України, позбавив права отримувати щомісячну доплату до пенсії в належному розмірі у вказаний період , що свідчить про нехтування правами громадян з боку відповідача і просив суд визнати такі дії по відмові виплатити належні йому суми неправомірними. Також просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 2000грн.
01.12.2010 року до суду надійшли письмові заперечення, в яких відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, зазначаючи, , що відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Зокрема, відповідач вказав, що ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансування виплат по даному Закону проводиться з державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, разом з тим п.12 ст.71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та п.41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік» було зупинено на 2007, 2008 роки дію ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни». Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано неконституційними, зокрема положення п.12 ст.71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 у справі №1-28/2008 , визнано неконституційними, зокрема положення п.4 1 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік» , разом з цим, законом не визначено величину мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус «дитини війни», у зв’язку з цим вимоги позивача за період 2007 рік відповідач вважає безпідставними. Крім того, Рішення КСУ не мають зворотної дії в часі, а тому зазначені положення Закону, якими зупинено дію ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", втратили чинність з моменту прийняття вказаного Рішення, а тому вимоги позивача за період з 1.01.2008 по 22.05.2008 є безпідставними. За цей період відповідачем позивачу здійснювалось нарахування та виплата надбавки у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на підставі абз.4 п.20 ст.14 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». З 22 травня 2008 року відповідач здійснює нарахування та виплату позивачу 10% надбавки на підставі Постанови КМУ №530 від 28.05.2008 у таких розмірах з 22.05.2008 - 48,1 гривні, з 1.07.2008 - 48,2 гривні та з 1.10.2008 і по теперішній час – 49,8 гривень. За вказаних вище обставин, відповідач вважає свої дії правомірними, а вимоги позивача необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню. Також відповідач посилається, що ст.99 КАС України встановлено шестимісячний строк звернення до суду і відповідач наполягає на його застосуванні.
В судове засідання позивач не з‘яви в ся, надав суду заяву, зазначивши, що наполягає на своїх вимогах ,просить поновити строк для звернення до суду ,бо пропусти в його з поважних причин та просить розглянути справу у його відсутність.
Представник відповідача, який був належним чином повідомлений про час розгляду справи , в судове засідання не з‘явився, надав суду заяву, зазначивши, що позов не визнає за вказаними у запереченні мотивами та просить розглянути справу у його відсутність .
Відповідно до положень ч.4 ст.122 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню , з таких підстав.
Відповідно до ст.104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Статтею 105 КАС України визначено, які вимоги може містити адміністративний позов, тобто, особа не може звертатися до адміністративного суду з будь-якими вимогами, не визначеними зазначеними нормами .
Згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років
Судом встановлено і не оспорюється сторонами ,що ОСОБА_1 згідно паспорту НОМЕР_1(а.с.3) , народився вАДРЕСА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто станом на 2 вересня 1945 року йому виповнилось 7 років . Статус позивача як дитини війни підтверджується посвідченням (а.с.6).
Позивач є громадян ином України, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м.Артемівську Донецької області , отримує пенсію за віком (а.с.6), тому на нього у відповідності із Законом «Про соціальний захист дітей війни» розповсюджується правовий статус дітей війни.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Частина 3 ст.46 Конституції України пенсії передбачає, що інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого Законом.
Згідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, що набрав чинності 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 положення ст.71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнані такими, що не відповідають Конституції.
Таким чином, за період з 01 січня 2007 року положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком були чинними лише з 09 липня 2007 року (день ухвалення рішення Конституційним Судом України) до 31 грудня 2007 року.
Відповідно до ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та абзацу першого ч.1 ст.28 Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» у 2007 році діяли наступні розміри мінімальної пенсії за віком: з 1 квітня - 410,06 грн., з 1 жовтня – 415,11грн.
Тобто, за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року позивач мав право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема ст.6 цього Закону викладена в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».
Відповідно до ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10% мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Зазначені зміни в законодавстві були підставою для пенсійного фонду провадити виплату підвищення «дітям війни» саме у вищезазначеному розмірі у період з 01.01.2008 року до 22.05.2008 року. Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Зазначені положення, які визнані неконституційними, втрачають чинності з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними. Таким чином, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року була поновлена дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року, за якою «діти війни» мають право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Саме в такій редакції наведена норма закону перейшла як діюча на 2009 рік та на 2010 рік..
Відповідно до ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" від 26 грудня 2008 року №835-VI було надане право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата підвищення до пенсії «дітям війни» у 2009 році повинно здійснюватися відповідно до норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
З наведених підстав, а також за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру підвищення до пенсії позивачці застосуванню підлягають ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а не наведена відповідачем постанова КМУ №530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального зах исту окремих категорій громадян», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
При визначенні мінімальної пенсії за віком слід виходити з положень абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст.54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», ст.1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009 року №1646-VІ, згідно яким мінімальна пенсія за віком з 01.04.2007 року – 481,00 грн., з 01.07.2008 року – 482,00 грн., з 01.10.2008 року – 498,00 грн., з січня по жовтень 2009 року – 498,00 грн., з 01.11.2009 року – 573,00 грн.
Як вбачається з довідки УПФУ у м. Артемівську фактично щомісячна надбавка «дітям війни» позивачці в 2007 році не виплачувалася, а з січня 2008 року виплачувалася в розмірі 47,00 грн., з квітня 2008 року - 48,10 грн., з липня 2008 року - 48,20 грн., з жовтня 2008 року - 49,80 грн., протягом 2009 року в розмірі 49,80 грн., тобто в меншому розмірі, ніж визначено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Позовні вимоги позивач а про сплату несплаченої суму підвищення до пенсії за період з 01.01.2010р. по 01.12.2010 року підлягають задоволенню, оскільки відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ( у редакції від 18 листопада 2004 року, чинній у 2010 році, дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком).
Частиною 5 ст. 1 Закону України “Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати” № 1646-VІ від 20.10.2009 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 листопада 2009 року встановлений у розмірі 573 грн., з 1 січня 2010 року – 695 гр., з 1 квітня 2010 року – 706 гр., з 1 липня 2010 року – 709 гр. з 01 жовтня 2010 року -723 грн.,з 01 грудня 2010 р. -734 грн.
На підставі наведеного та в межах пред’явленого позову, суд вважає необхідним визнати ,що позивачеві не доплачено допомогу у розмірі, передбаченому законом відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виходячи з розрахунку:
За період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року:
(481 грн. х 30% /31 день х 10 днів - 481 грн. х 10%/31 день х 10 днів + 481 грн. х 30% - 481 грн. х 10% + 482 грн. х 3 місяці х 30% - 482 х 3 місяці х 10 % + 498 грн. х 3 місяці х 30% - 498 грн. х 3 місяці х 10%) = 715 грн. 23 коп.
За період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року :
498 грн. х 30 % - 49 грн. 80 коп.) х 10 місяців) + (122 грн. 10 коп.(573 грн. х 30 % - 49 грн. 80 коп.) х 2 місяці) = 1240 грн. 20 коп.
За період з 01.01.2010 року 01.12.2010 року включно :
Січень –березень 2010 р.:(695 грн. х 30% -49 грн.80 коп.)х 3 міс.= 476 грн.10 копійок
Квітень-червень 2010р. : (706 грн. х 30% - 49.80 гр.) х 3 міс.= 486 грн.
Липень-вересень 2010р. : (709 грн. х 30% - 49.80 грн.) х 3 міс. = 488 грн. 70 коп.
Жовтень-листопад 2010 р. :(723 грн.х30%-49.80 грн.)х2 міс.= 334 грн.20 коп.
Грудень 2010 р.: (734 грн..х30%-49.80 грн.): 31 дн. х1 дн./=05грн.49 коп.
Усього в сумі 1790 грн. 49 коп.
Всього за період з 22.05.2008 року по 01.12.2010 року включно не донараховано та не виплачено позивачеві 715 грн.23 коп. +1240 грн.20 коп. + 1790 грн.49 коп.= 3745 грн.92 коп .
Позивач звертав ся до відповідача з заявою про виплату не донарахованої суми соціальної допомоги. Листом № 9025 від 15.09.2010 року йому було відмовлено відповідачем у виплаті недорахованих сум.
Сторони не заперечують,що станом на день розгляду справи у суді недонараховані суми позивач еві не виплачені .За таких обставин суд вважає дії відповідача по відмові у донарахуванні та виплаті недоплаченої суми на день розгляду справи у суді з боку відповідача неправомірними.
Разом з тим, стосовно заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача надбавки до пенсії, як дитині війни за вказаний позивач еві період у розмірі 5466 г рн. слід відмовити на сумму 1720 грн.08 коп., оскільки вони не ґрунтуються на законі ,бо позивачем зроблено неправильний розрахунок . Суд також зазначає, що у задоволенні вимог по стягненню моральної шкоди у розмірі 2000 грн . також слід також відмовити, оскільки такі вимоги є необґрунтованими.
Згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка.
Стаття 9 Конституції України встановила ,що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного
законодавства України.
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України „Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду" від 23.02.2006 р., рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Згідно ст. 17 Закону України „Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань. Суд вважає необхідним зазначити, що посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань судом не приймається до уваги, оскільки реалізація особою права, яке пов’язане з отриманням бюджетних коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції від 09.07.2007) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Правовідносини, що виникають у процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов’язана з іншим принципом – відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов’язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це державна соціальна підтримка дітей війни, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки
Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.
Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб’єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Враховуючи те, що позивачка є дитиною війни, він наділен ий державою певним правовим статусом, який включає в себе право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії.
Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни, тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов’язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.
Частиною 3 ст.46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Іншими словами, пенсії та інші види соціальних виплат що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.
Статтею 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" визначено, що прожитковий мінімум застосовується зокрема для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому частиною 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Враховуючи викладене, в контексті положень статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції від 22.05.2008) та частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", суд вважає за можливе застосувати для визначення розміру щомісячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".
Виплата позивачу підвищення пенсії повинна відбуватися за рахунок коштів Державного бюджету України, оскільки статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.
Відповідач в своїх запереченнях наполягає на застосуванні шестимісячного строку звернення до суду, передбаченому ст. 99 КАС України.
Згідно ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В той же час, відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України законодавцем щодо застосування шестимісячного строку внесено застереження такого змісту «… якщо не встановлено інше». «Інше» передбачено ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до якої суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Судом також прийнято до уваги, що позивач просить визнати пропуск строку для звернення до суду поважним та поновити даний строк за наступними причинами: похилий непрацездатний вік та хворобливий стан здоров»я викликаний не лише хворобами , але і самою старістю та безпомічністю та протиправні дії держави щодо нього , як дитини війни ,яка на порушення прав людини раптово, без завчасного повідомлення обмежила його право на звернення до суду , раптово внісши законодавчі зміни щодо порядку та терміну захисту порушеного права.
У відповідності до ч.1 ст.102 Кодексу адміністративного судочинства України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Враховуючи похилий вік позивач а , стан його здоров‘я як непрацездатної людини, юридичну необізнаність та раптову постійну зміну чинного законодавства без завчасного повідомлення держави про такі зміни всупереч позиції Європейського суду у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), суд вважає причини пропуску строку звернення до суду поважними та вважає за можливе його поновити.
За таких обставин суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивач а є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають частковому задоволенню з урахуванням тієї обставини, що розрахунок соціальної допомоги у позові позивачем зроблено частково невірно у завищеному розмірі ,тому у задоволенні позовних вимог в цій частині ,як і задоволенні вимог по відшкодуванню моральної шкоди слід відмовити.
Керуючись ст.ст.9, 19, 22, 46 Конституції України, ст.ст. 9, 69-71, 89, 94, 97,99- 102, 122,163 КАС України, ст.ст. 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,Законом України « Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» №475/97-ВР від 17.07.1997 року , Законом України « Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини « № 3477-1У ,Рішенням Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Поновити ОСОБА_1 пропущений строк для захисту його порушеного права.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у м.Артемівську про стягнення невиплаченої соціальної надбавки до пенсії як дитині війни за період з 22.05.2008 р.по 01.12.2010 р ,- задовольнити частково .
Визнати дії Управління Пенсійного Фонду України в м.Артемівську Донецької області по відмові у перерахунку та виплаті недоплаченої соціальної соціальної надбавки до пенсії як дитині війни ОСОБА_1 за період з 22.05.2008 р.по 01.12.2010 р . неправомірними.
Стягнути з Управління Пенсійного Фонду України в м.Артемівську Донецької області на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни за періоди:з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 року у сумі 715(сімсот п»ятнадцять) грн.23 коп. з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р.у сумі 1240(одна тисяча двісті сорок ) грн. 20 коп. ,з 01.01.2010р. по 01.12.2010 року включно у сумі 1790грн. 49 коп.,а всього у загальній сумі 3745 ( три тисячі сімсот сорок п»ять ) грн. 92 коп . згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням виплачених сум.
В задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії постанови через Артемівський міськрайонний суд до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Суддя: О.П.Харченко