4-с-27/10
УХВАЛА
в порядку ст.211 ЦПК України
13.12.2010 року Світловодський міськрайсуд Кіровоградської області
в складі: головуючого судді Широкоряд Р.В.
при секретарі Рудській В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Світловодську справу за скаргою
ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, на дії державного виконавця відділу ДВС Світловодського міськрайонного управління юстиції, Кокодій М.М.,
В С Т А Н О В И В :
13.12.2010 року, Світловодським міськрайонним судом Кіровоградської області постановлено ухвалу в справі за скаргою ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, на дії державного виконавця відділу ДВС Світловодського міськрайонного управління юстиції, Кокодій М.М.
Суть справи:
Скаржник звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця в порядку ст.383 ЦПК України.
Просив суд постановити ухвалу, якою визнати дії та бездіяльність державного виконавця відділу ДВС Світловодського міськрайонного управління юстиції, Кокодій Миколи Миколайовича - неправомірними. Зобов’язати відділ ДВС Світловодського міськрайонного управління юстиції виконати ухвалу суду від 16.11.2010 року в справі 2-3841/10 про забезпечення позову.
Скаргу мотивував тим, що державний виконавець Кокодій М.М., відмовився виконувати ухвалу Світловодського міськрайонного суду від 16.11.2010 року, якою було вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно.
Ухвалою суду скаргу задоволено. Визнано дії та бездіяльність державного виконавця відділу ДВС Світловодського міськрайонного управління юстиції, Кокодій Миколи Миколайовича - неправомірними. Зобов’язано відділ ДВС Світловодського міськрайонного управління юстиції виконати ухвалу суду від 16.11.2010 року в справі 2-3841/10 про забезпечення позову.
Згідно із ст.211 ЦПК України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону і встановивши причини та умови що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів, щодо усунення цих причин та умов.
Судом встановлено, що державний виконавець незаконно та безпідставно своєю постановою відмовив у відкритті виконавчого провадження та допустив умисне невиконання ухвали суду про забезпечення позову.
Так, відповідно до ч.3 ст.151 ЦПК України, позов забезпечується з метою збереження спірного майна та недопущення його відчуження, що може в майбутньому унеможливити виконати рішення суду.
Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших о сіб, які беруть участь у справі .
Відповідно до ч.7 ст.153 ЦПК України, у разі постановлення ухвали без повідомлення особи, щодо якої просять вжити заходи забезпечення позову , копія ухвали надсилається особі, щодо якої вжито заходи забезпечення.
З наведеного вбачається, що законодавством України встановлено вищезазначений порядок забезпечення позову, саме для того, щоб до вирішення справи по суті спірне майно було збережено, а рішення суду виконано. Тому до виконання ухвали суду про забезпечення позову інша сторона не повідомляється. Зазначені обставини є безумовними та будь якому тлумаченню не потребують.
В ухвалі суду чітко зазначено, що ухвала суду про забезпечення позову направляється відповідачеві лише після її виконання. При цьому це є прерогативою суду а не державної виконавчої служби.
Посилання державного виконавця про необхідність повідомляти відповідача про наміри накласти арешт на спірне майно можна розцінювати як бажання державного виконавця з формальних причин не виконувати рішення суду, або сприяння відповідачеві в прийнятті мір для відчуження, схову, спірного майна, чи інших дій, що можуть в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Крім того, зазначаючи в постанові про відмову у відкритті виконавчого провадження, про відсутність чіткого переліку ювелірних виробів, державний виконавець вийшов за межі своїх повноважень, тим самим фактично взяв на себе повноваження суду, що є неприпустимим.
Так державний виконавець не зобов’язаний знати що є предметом розгляду справи по суті, яка знаходиться на розгляді в суді, які спірні відносини суд розглядає, чи є необхідність в конкретній справі визначатись із чітким переліком спірного майна, чи то є лише загальна кількість без визначення її найменування.
Суду, враховуючи клопотання сторони було достатнім саме в такий спосіб забезпечити позов.
Так, сторони в справі, виходячи із змісту позовної заяви, є власниками ювелірного магазину. До матеріалів справи додано офіційний звіт та відомості про залишок ювелірних виробів, зазначений у грамах.
Позивач на свій розсуд розпоряджається своїми правами та не ставить питання про розподіл майна подружжя(ювелірних виробів) по їх найменуванню, а бажає їх розділити в рівній кількості по вазі.
По друге, позивач може і не знати або не володіти інформацією про кількість та чіткий перелік ювелірних виробів. Зазначене також стосується і комп’ютера.
За любих обставин, в компетенцію державного виконавця зазначені обставини не входять та не дають йому права давати оцінку та вказівки суду.
Посилання державного виконавця на неможливість виконання ухвали суду з приводу накладення арешту на квартиру, що розташована в м.Кременчуці і тому не підлягає виконання ВДВС Світловодського МРУЮ, також не відповідають дійсності і є формальними причинами для умисного невиконання ухвали суду..
Так, відділ ДВС має доступ до єдиного державного реєстру обтяжень нерухомого майна. Тому за даних обставин, державний виконавець накладає арешт на нерухоме майно шляхом внесення в зазначений реєстр обтяження на будь яке нерухоме майно на всій території України.
В ухвалі суду про забезпечення позову зазначено вид забезпечення позову, а саме заборону проведення відчуження спірного майна.
Відповідно до ст.14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Ухвала суду про забезпечення позову, не є рішенням по справі, яким вирішено спір, тому як на думку суду, є виконавчим документом в розумінні такого, який лише підлягає виконанню державною виконавчою службою.
Під час виконання зазначеної ухвали суду, відсутні сторони виконавчого провадження як стягувач та боржник.
З вищенаведеного, суд вважає, що державний виконавець неправомірно відкриває виконавче провадження лише за заявою стягувача в даному випадку позивача, керуючись п.1.ч.1 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження».
Суд вважає, що виконавче провадження даної категорії виконавчих документів, як то ухвала про забезпечення позову необхідно відкривати керуючись п.3.ч.1 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження», а саме без будь яких заяв.
Державний виконавець був зобов’язаний лише на виконання вимог ухвали суду накласти арешт на майно.
Всі питання з приводу арештованого майна, його кількості, вартості, належності тощо, є питанням суду і які повинні вирішуватись судом під час розгляду справи.
Таким чином, суд вважає, що державний виконавець проігнорував та не виконав ухвалу суду, що призвело до її невиконання протягом місяця.
Суду невідомо, з яких саме причин державний виконавець порушив закон, а тому окрім направлення для реагування окремої ухвали до вищестоящої організації, ухвалу також необхідно направити до Світловодської міжрайонної прокуратури для організації перевірки на предмет наявності в діях чи бездіяльності державного виконавця складу злочину.
На підставі викладеного, керуючись ст.211 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Для вжиття заходів реагування до державного виконавця Кокодій Миколи Миколайовича направити ухвалу до Кіровоградського обласного управління юстиції та відділу державної виконавчої служби Кіровоградського обласного управління юстиції.
Для організації перевірки на предмет наявності в діях чи бездіяльності державного виконавця Кокодій М.М., складу злочину, передбаченого 382 КК України, копію ухвали направити до Світловодської міжрайонної прокуратури.
Про вжиті заходи у місячний термін після отримання ухвали, повідомити Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п’яти днів з дня її отримання.
Суддя: Р.В.Широкоряд