4-с-27/10
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.12.2010 року Світловодський міськрайсуд Кіровоградської області
в складі: головуючого судді Широкоряд Р.В.
при секретарі Рудській В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Світловодську справу за скаргою ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, на дії державного виконавця відділу ДВС Світловодського міськрайонного управління юстиції, Кокодій М.М.,
ВСТАНОВИВ:
Скаржник звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця в порядку ст.383 ЦПК України.
Просить суд постановити ухвалу, якою визнати дії та бездіяльність державного виконавця відділу ДВС Світловодського міськрайонного управління юстиції, Кокодій Миколи Миколайовича - неправомірними.
Зобов’язати відділ ДВС Світловодського міськрайонного управління юстиції виконати ухвалу суду від 16.11.2010 року в справі 2-3841/10 про забезпечення позову.
Скаргу мотивує тим, що державний виконавець Кокодій М.М., відмовляється виконувати ухвалу Світловодського міськрайонного суду від 16.11.2010 року, якою було вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно.
В судовому засіданні ОСОБА_1, свою скаргу підтримав.
Державний виконавець Кокодій М.М., в судовому засіданні скаргу не визнав, суду пояснив, що ухвала суду про накладення арешту на майно №2-3841 від 16.11.2010 року не відповідає вимогам ст.19 ЗУ «Про виконавче провадження».
Так суд в ухвалі не зазначив:
Найменування боржника, його місце проживання та строк пред’явлення виконавчого документу до виконання, так як державний виконавець починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником постанова про відкриття виконавчого провадження;
Дорогоцінні метали передаються на зберігання до територіальних управлінь Національного банку України, порядок передачі на зберігання встановлений положенням Національного банку України, та відповідно до якого, для передачі дорогоцінних металів на зберігання необхідно зазначити чіткий їх перелік та найменування;
В ухвалі суду не зазначено марку, серію комп’ютера, на який необхідно накласти арешт.
Також частина майна, на яке необхідно накласти арешт знаходиться в м.Кременчуці.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних обставин.
Ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16.11.2010 року, було задоволено заяву позивача, ОСОБА_2 про забезпечення позову.
В ухвалі зокрема зазначено :
Накласти арешт на майно а саме;
1. Однокімнатну квартиру по вул. Манагарова 1 "а" в м. Кременчуці.
2. Приміщення магазину "Діамант" по вул.Леніна 104 в м. Світловодську.
3. Золоті та срібні ювелірні вироби з золота вагою - 1792,59 г, з срібла 3678,18г, що знаходяться в магазині "Діамант".
4. Кінотеатр "Соні" що знаходиться в АДРЕСА_1.
5. Комп'ютер, що знаходиться в АДРЕСА_1 в м. Світловодськ.
Шляхом заборони проведення відчуження зазначеного майна, органами що мають на це право.
Ухвала виконується негайно.
Копію ухвали суду після її виконання негайно направити ОСОБА_4
Особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову без її повідомлення, протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали може подати до суду заяву про їх скасування, яка розглядається судом протягом двох днів.
Підставою для відмови в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження державний виконавець визначив:
1. Не зазначення найменування боржника, його місце проживання;
2. Не зазначення чіткого переліку ювелірних виробів;
3. Не зазначення марки, серії комп’ютера, на який необхідно накласти арешт;
4. Знаходження частини майна, на яке необхідно накласти арешт в іншій місцевості.
Відповідно до ч.3 ст.151 ЦПК України, позов забезпечується з метою збереження спірного майна та недопущення його відчуження, що може в майбутньому унеможливити виконати рішення суду.
Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших о сіб, які беруть участь у справі .
Відповідно до ч.7 ст.153 ЦПК України, у разі постановлення ухвали без повідомлення особи, щодо якої просять вжити заходи забезпечення позову , копія ухвали надсилається особі, щодо якої вжито заходи забезпечення.
З наведеного вбачається, що законодавством України встановлено вищезазначений порядок забезпечення позову, саме для того, щоб до вирішення справи по суті спірне майно було збережено, а рішення суду виконано. Тому до виконання ухвали суду про забезпечення позову інша сторона і не повідомляється.
В ухвалі суду чітко зазначено, що ухвала суду про забезпечення позову направляється відповідачеві лише після її виконання. При цьому це є прерогативою суду а не державної виконавчої служби.
Посилання державного виконавця про необхідність повідомляти відповідача про наміри накласти арешт на спірне майно можна розцінювати як бажання з формальних причин не виконувати рішення суду, або сприяння відповідачу в прийнятті мір для відчуження, схову, спірного майна, чи інших дій, що можуть в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Зазначаючи в постанові про відмову у відкритті виконавчого провадження, про відсутність чіткого переліку ювелірних виробів, державний виконавець вийшов за межі своїх повноважень, тим самим фактично взяв на себе повноваження суду, що є неприпустимим.
Так державний виконавець не зобов’язаний знати що є предметом розгляду справи, що знаходиться на розгляді в суді, які спірні відносини суд розглядає, чи є необхідність в конкретній справі визначатись із чітким переліком спірного майна, чи то є лише загальна кількість без визначення її найменування.
Суду, враховуючи клопотання сторони було достатнім саме в такий спосіб забезпечити позов.
Так, сторони в справі, виходячи із змісту позовної заяви, є власниками ювелірного магазину. До матеріалів справи додано офіційний звіт та відомості про залишок ювелірних виробів, зазначений у грамах.
Позивач на свій розсуд розпоряджається своїми правами та не ставить питання про розподіл майна подружжя(ювелірних виробів) по їх найменуванню, а бажає їх розділити в рівній кількості по вазі.
По друге, позивач може і не знати або не володіти інформацією про кількість та чіткий перелік ювелірних виробів.
Зазначене також стосується і комп’ютера.
Посилання державного виконавця на неможливість виконання ухвали суду з приводу накладення арешту на квартиру, що розташована в м.Кременчуці і тому не підлягає виконання ВДВС Світловодського МРУЮ, також не відповідають дійсності.
Так, відділ ДВС має доступ до єдиного державного реєстру обтяжень нерухомого майна. Тому за даних обставин, державний виконавець накладає арешт на нерухоме майно шляхом внесення в зазначений реєстр обтяження на будь яке нерухоме майно на всій території України.
В ухвалі суду про забезпечення позову зазначено вид забезпечення позову, а саме заборону проведення відчуження спірного майна.
Відповідно до ст.14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Ухвала суду про забезпечення позову, не є рішенням по справі, яким вирішено спір, тому як на думку суду, є виконавчим документом в розумінні такого, який лише підлягає виконанню державною виконавчою службою.
Під час виконання зазначеної ухвали суду, відсутні сторони виконавчого провадження як стягувач та боржник.
З вищенаведеного, суд вважає, що державний виконавець неправомірно відкриває виконавче провадження лише за заявою стягувача в даному випадку позивача, керуючись п.1.ч.1 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження».
Суд вважає, що виконавче провадження даної категорії виконавчих документів, як то ухвала про забезпечення позову необхідно відкривати керуючись керуючись п.3.ч.1 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження», без будь яких заяв.
Державний виконавець був зобов’язаний лише на виконання вимог ухвали суду накласти арешт на майно.
Всі питання з приводу арештованого майна, його кількості, вартості, належності тощо, є питанням суду і які повинні вирішуватись судом під час розгляду справи.
Таким чином, суд вважає, що державний виконавець проігнорував ухвалу суду, що призвело до її невиконання протягом місяця.
А тому необхідно визнати дії та бездіяльність державного виконавця відділу ДВС Світловодського міськрайонного управління юстиції, Кокодій Миколи Миколайовича - неправомірними.
Зобов’язати відділ ДВС Світловодського міськрайонного управління юстиції виконати ухвалу суду від 16.11.2010 року в справі 2-3841/10 про забезпечення позову.
У зв’язку з порушенням державним виконавцем закону під час виконання своїх службових обов’язків, суд вважає за необхідне постановити окрему ухвалу для вжиття заходів, щодо усунення причин та умов виявлених порушень.
Керуючись ст.ст.19,24,25,26,28,401 ,55,58,85 ЗУ «Про виконавче провадження», ст.ст.211,383-388 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Скаргу задовольнити.
Визнати дії та бездіяльність державного виконавця відділу ДВС Світловодського міськрайонного управління юстиції, Кокодій Миколи Миколайовича - неправомірними.
Зобов’язати відділ ДВС Світловодського міськрайонного управління юстиції виконати ухвалу суду від 16.11.2010 року в справі 2-3841/10 про забезпечення позову.
Постановити по справі окрему ухвалу на державного виконавця відділу ДВС Світловодського міськрайонного управління юстиції, Кокодій Миколи Миколайовича
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п’яти днів з дня її отримання.
Суддя : Р.В.Широкоряд.