Справа № 2-464/2010 р.

 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

      02 грудня 2010 року                                    м. Новомиргород

      Новомиргородський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого – судді ЩЕНЮЧЕНКА С.В.,

при секретареві ФЕДОРЕНКО О.В.,  

за участю відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного Акціонерного Товариства “Дельта Банк” (далі – заявник, позивач, ПАТ “Дельта Банк”) до ОСОБА_1, ОСОБА_2 (далі – відповідач, ОСОБА_1, ОСОБА_2В.) про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

 У листопаді 2010 р. у Новомиргородський районний суд надійшла позовна заява ПАТ “Дельта Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заявник вказав, що 29.02.2008 р. між сторонами було укладено кредитний договір № 003-10061-290208.

Всупереч згаданому договору ОСОБА_1 не виконує свої зобов’язання: своєчасно не сплачує проценти за користування кредитом та не здійснює повернення кредиту щомісячними платежами.

Тому станом на 15.10.2010 р. за позичальником рахується заборгованість у розмірі 5.946,29 грн., яка складається із: тіла кредиту – 4.1255,93 грн.; простроченого тіла кредиту – 3 грн.; заборгованості за відсотками – 504,36 грн.; заборгованості за комісіями – 1.316 грн.

Оскільки у добровільному порядку нарахована сума боргу відповідачем не сплачена, посилаючись на ст. ст. 509, 526, 533, 554, 610, 1046, 1048, 1050, 1054 ЦК України, просить суд стягнути із ОСОБА_1 вище зазначену заборгованість за кредитом, а також судові витрати у справі.

За ухвалою суду від 22.11.2010 р. було задоволене клопотання відповідача ОСОБА_1 та залучено до участі у справі в якості співвідповідача його колишню дружину ОСОБА_2

Оповіщений у встановленому порядку про час і місце розгляду справи представник позивача тричі у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

25.11.2010 р. представник позивача подав заяву з проханням розглянути справу в його відсутність, позовні вимоги підтримує повністю.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність вище зазначеної особи на підставі наявних доказів, оскільки у справі мається достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 визнав позов частково та пояснив, що використав кредит на потреби колишньої сім’ї, проте неспроможний своєчасно сплачувати борг через фінансову скруту.

Відповідач ОСОБА_2 не визнала позов повністю і пояснила, що колишній чоловік без її відома одержував численні кредити. Але він використав кошти для власних потреб, бо її навчання насправді оплатили батьки.

Заслухавши згадані пояснення та безпосередньо дослідивши докази в справі: оглянувши письмові докази та інші матеріали справи, суд вважає за необхідне задовольнити позов частково із таких міркувань.

29.02.2008 р. між сторонами було укладено кредитний договір № 003-10061-290208.

Всупереч згаданому договору ОСОБА_1 не виконує свої зобов’язання: своєчасно не сплачує проценти за користування кредитом та не здійснює повернення кредиту щомісячними платежами.

Тому станом на 15.10.2010 р. за позичальником рахується заборгованість у розмірі 5.946,29 грн., яка складається із: тіла кредиту – 4.1255,93 грн.; простроченого тіла кредиту – 3 грн.; заборгованості за відсотками – 504,36 грн.; заборгованості за комісіями – 1.316 грн.

В добровільному порядку нарахована сума боргу відповідачем не сплачена.  

Відповідно до вимог згаданої угоди, а також ч. 2 ст. 1050 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором кредитор має право вимагати дострокового погашення кредиту у повному обсязі зі сплатою всіх сум, належних до сплати на дату пред’явлення вимоги, включаючи проценти за кредит (в тому числі прострочені відсотки), пеню.

Крім пояснень сторін, вказані обставини підтверджуються: кредитним договором між сторонами, довідками про сплату позики та відсотків протягом досліджуваного періоду, іншими матеріалами справи.  

Згідно до ст. ст. 40, 47  Закону України “Про банки і банківську діяльність”, ст. ст. 509, 526, 530, 536, 543, 548, 572, 590, 625, 651-652, 1046, 1048-1050 ЦК України вказане порушення тягне цивільну відповідальність. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, повинен сплатити за час прострочення 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір процентів.  

Суд відкидає заперечення відповідача ОСОБА_1, бо наслідки неналежного виконання зобов’язання боржником були передбачені зазначеним договором.

В той же час за правилами ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач ОСОБА_1 стверджував, що використав позичені кошти для потреб колишньої сім’ї.

Проте у судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 заперечила ці обставини, бо насправді шлюбні стосунки були припинені між ними із січня 2008 р., тобто до укладення кредитного договору.

Оскільки твердження вище згаданого співвідповідача обґрунтовуються рішеннями суду від 16.04.2009 р. про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, довідками про неотримання нею аліментів та іншими письмовими доказами, суд вважає їх правдивими.

Таким чином, у позові до ОСОБА_2 слід відмовити за його безпідставністю.

Ураховуючи наведене, на підставі кредитного договору від 29.02.2008 р. за № 003-10061-290208, договорів поруки від 22.08.2008 р. за №№ 349-350, ст. ст. 40, 47 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, ст. ст. 509, 526, 530, 536, 543, 548, 572, 590, 625, 651-652, 1046, 1048-1050 ЦК України, позов до ОСОБА_1 підлягає задоволенню в обумовленому судом обсязі.

За правилами ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, ст. ст. 79-80, 88 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача ОСОБА_1 витрати в справі, пов’язані зі сплатою судового збору у сумі 59,46 грн. та 120 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 3, 8, 10, 208-215, 223, 292, 294, 296 ЦПК України, суд

 В И Р І Ш И В :

      Позов ПАТ “Дельта Банк” до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.  

Стягнути із відповідача ОСОБА_1 на користь Публічного Акціонерного Товариства “Дельта Банк” 5.946 (п’ять тисяч дев’ятсот сорок шість) гривень 29 коп. у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

У задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути із відповідача ОСОБА_1 на користь Публічного Акціонерного Товариства “Дельта Банк” судові витрати по сплаті судового збору у сумі 59,46 грн., на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді у розмірі 120 грн., а всього на загальну суму 179 (сто сімдесят дев’ять) гривень 46 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.  Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому  засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду Кіровоградської області через Новомиргородський районний суд.  

  Головуючий:

суддя                                              С.ЩЕНЮЧЕНКО