Справа № 2а-4969/2010 р.
ПОСТАНОВА
Іменем України
03 грудня 2010 року м. Донецьк
Суддя Калінінського районного суду м. Донецька Ткаченко Л.В., розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії по інвалідності,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду із адміністративною позовною заявою, в якій просить визнати противоправними дії УПФУ в Калінінському районі м. Донецька про відмову в переведенні його з пенсії згідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на пенсію відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих в наслідок Чорнобильської катастрофи», а також відмови в здійснені перерахунку пенсії відповідно до останнього Закону України. Просив зобов’язати УПФ України в Калінінському районі м. Донецька відповідно до ст.ст. 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих в наслідок Чорнобильської катастрофи» провести перерахунок її державної пенсії з розрахунку не менш 8 мінімальних пенсій за віком – прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, додаткової пенсії – 75 % мінімальної пенсії за віком – прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 01 серпня 2010 року з проведенням доплати недоотриманих сум.
Позивач мотивував заявлені вимоги тим, що він є інвалідом 2 групи 1 категорії, що є підставою для отримання пільг у тому числі і пенсії. Оскільки пенсія основна та додаткова виплачувалася йому в меншому розмірі, ніж передбачено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та не повинна бути нижче 8-ми пенсій за віком та додаткова пенсія для інвалідів 2-ої групи у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, він звернувся до відповідача із заявою про її перерахунок, але йому у задоволенні цієї заяви було відмовлено Тому просив визнати дії УПФУ в Калінінському районі м. Донецька про відмову в перерахунку пенсії відповідно до діючого законодавства України противоправними та зобов’язати УПФ України в Калінінському районі м. Донецька відповідно до ст.ст. 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих в наслідок Чорнобильської катастрофи» провести перерахунок його державної пенсії з розрахунку не менше 8 мінімальних пенсій за віком – прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, додаткової пенсії - 75 % мінімальної пенсії за віком – прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність з 01.08.2010 року з про ведення доплати недоотриманих сум.
Ухвалою судді від 17.11.2010 року по справі відкрито скорочене провадження, яка разом з копією адміністративного позову та доданими до нього документами вручена представнику відповідача 22.11.2010 року. Оскільки представником відповідача до суду у встановлений законом десятиденний строк з дня отримання копії ухвали та позовної заяви не надані заперечення проти позову і посилання на докази, якими вони обгрунтовуються, не надана заява про визнання позову, суд вважає можливим розглянути справу згідно доказів, які знаходяться в матеріалах справи.
На підставі вивчених документів, які є у справі, суд вважає, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що позивач віднесений до першої категорії як особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, з 23 лютого 1995 року йому встановлена 3 група інвалідності із зазначенням причини – захворювання, пов’язане з дією іонізуючого випромінювання.
Позивачка звернувся до УПФУ в Калінінському районі м. Донецька Донецької області з заявою про перерахунок пенсії у відповідності до ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Листом начальника УПФУ в Калінінському районі м. Донецька Донецької області позивачеві було відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії з огляду на відсутність підстав такого призначення та правомірність здійснення управлінням розрахунку, посилаючись при цьому на Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до вимог якого позивачка отримує пенсію, та на Закон України «Про Державний бюджет України на 2005 рік».
Згідно ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З 01 січня 2004 р. набрав чинності Закон України ?ро загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року № 1058-4, преамбула якого визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Абзацом другим преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов’язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Ч. 3 ст. 4 цього Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаться виключно законами про пенсійне забезпечення.
Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене ст. 8 Закону України ?ро загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
Розділ 8 вищевказаного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Приписами зазначеної статті встановлено, що з 01 січня 2007 року максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством), призначених (перерахованих) у 2006-2007 роках відповідно до цього Закону не може перевищувати 12 мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України ?ро загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” на місяць згідно із Законом № 489-5 від 19 грудня 2006 року. Такий саме граничний розмір визначений даною статтею для пенсій, призначених у 2006-2007 році відповідно до Закону України № 3235-15 від 20.12.2005 року.
Проаналізувавши норми даної статті, суд приходить до висновкуё що ними визначений загальний граничний (максимальний) розмір пенсій, призначених (перерахованих) за нормами спеціального закону, у 2006-2007 роках, а також граничний розмір пенсій, призначених за спеціальним законом у 2006 році.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціального захисту потерпілого населення, визначені Законом України № 231-У від 05.10.2006 року, який набрав чинності з 31.10.2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки згідно ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у відповідних розмірах. Виплата зазначеної пенсії відповідно до ст. 53 цього Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Нормами статті 54 Закону України ?ро статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи” визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до першої категорії, та ці зазначені норми Закону розповсюджуються на позивача, як віднесеного до першої категорії.
Частина перша та друга цієї статті передбачає призначення пенсії за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу у зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством, але у всіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у наведених роках не може перевищувати 3,0 тис. грн.
Частиною 3 статті 54 вказаного Закону (із змінами, внесеними згідно із Законом № 3108-4 від 17.11.2005 року) передбачено, що обчислення та призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання (у спірних відносинах має місце захворювання) внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження проводиться на загальних підставах відповідно до Закону України ?ро загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, у якому призначення пенсій по інвалідності визначено розділом 4 (статті 30-35 Закону).
Частина четверта статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по ІІІ групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за віком. Положення зазначеної норми співпадають з приписами пункту 4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з настанням інвалідності або втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений постановою КМУ від 30 жовтня 1997 року № 523 (із змінами та доповненнями).
Зазначеною нормою визначений для даної категорії нижчий розмір державних пенсій. Таким чином, якщо нормами статті 49 спеціального закону передбачений максимальний розмір, то частиною 4 ст. 54 даного Закону встановлений нижчий розмір державної пенсії для інвалідів, віднесених виключно до першої категорії, та у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень дає Закон України «Про прожитковий мінімум” від 15 липня 1999 року № 966-14. Законом України ?ро державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 5 жовтня 2000 року № 2017-Ш, згідно ст. 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України ?ро загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону № 2505-4 від 25 березня 2005 і діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Статтею 58 Закону України ?ро Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” затверджений на 2008 рік, прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.
Відповідно до ст. 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» № 835 від 26.12.2008 року, прожитковий мінімум на одну особу , що втратила працездатність установлено у розмірах, що діяли на грудень 2008 року – у 498 гривен.
Також, п. 28 розділу ІІ Закону України ?ро Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” були внесені зміни, у тому числі, до ст. 50 Закону України ?ро статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, та встановлено розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю. Частини третя та четверта ст. 45 цього Закону замінені чотирма частинами такого змісту:
У всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:
для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році:
по I групі інвалідності - 220 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
по III групі інвалідності - 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 - 1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження:
по I групі інвалідності - 160 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
по II групі інвалідності - 150 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
по III групі інвалідності - 140 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською
катастрофою:
по I групі інвалідності - 130 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
по II групі інвалідності - 120 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
по III групі інвалідності - 110 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
дітям-інвалідам - 70 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу І, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу ІІ, пункту 3 розділу ІІІ Закону України ?ро Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2007 року № 107-VI і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу І, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу ІІ Закону України ?ро Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), у тому числі, положення п. 28 розділу ІІ Закону України ?ро Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
До того ж, у вищезазначеному Рішенні Конституційного Суду України зазначено, що при прийнятті оспорюваного Закону всупереч правовим позиціям, викладеним у Рішенні від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) законодавець вийшов за межі правового регулювання бюджетних відносин: зупинив дію окремих положень законів (стаття 67 розділу І) і вніс до ряду законодавчих актів зміни і доповнення та визнав деякі з них не чинними (розділ ІІ).
Таким чином, відповідно до ст. 14 Закону України ?ро статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а також до Постанови КМУ №674 від 02.12.1992 р. про порядок віднесення деяких категорій громадян до відповідних категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до яких віднесена позивачка, яка є інвалідом 3 групи, як особа, постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, нижчий розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із положень ст.ст. 50, 54, 67 Закону України ?ро статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що діяли у попередній редакції (тобто до внесення до нього змін Законом України ?ро Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”), виходячи з розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Суд приходить до висновку, що відповідач не доказав правомірність своїх дій, при відмові позивачу у проведенні перерахунку її пенсії (основної та додаткової) відповідно до ст.ст. 50, 54, 67 Закону України ?ро статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що діяли у попередній редакції (тобто до внесення до нього змін Законом України ?ро Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”), виходячи з розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що, зокрема, зазначено у рішенні № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року по справі № 1-21/2005), пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд, з огляду на ч астину 2 статті 8 КАС України, якою принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, зазначає, що по спорам даної категорії, де судами було встановлено порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено у рішеннях суду у справах ?роніна проти України”, ?ечко проти України”.
Також, згідно ч.1 ст. 2 Закону України ?ро виконання рішень і застосування практики Європейського суду” від 23.02.2006 р., рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Згідно ст. 17 Закону України ?ро виконання рішень і застосування практики Європейського суду” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що дії відповідача щодо виплати пенсій позивачу (державної та додаткової пенсій) у розмірах, менших від визначених ст.ст. 50, 54, 67 Закону України ?ро статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” є протиправними.
Суд вважає за необхідне поновити порушені права позивача шляхом зобов’язання УПФУ в Калінінському районі м. Донецька Донецької області здійснити перерахунок пенсії позивача з 01.08.2010 року.
На підставі викладеного та керуючись Законом України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України «Про державний бюджет України на 2008р», Законом України «Про державний бюджет України на 2009 р.», Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії по інвалідності - задовольнити.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії по інвалідності ОСОБА_1 відповідно до ст.ст. 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії по інвалідності відповідно до ст.ст. 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» з 01 серпня 2010 року державної пенсії із розрахунку восьми мінімальних пенсій за віком яка дорівнює прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб, додаткової пенсії із розрахунку 75 % мінімальних пенсій за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для осіб які втратили працездатність с проведенням доплати недоотриманих сум.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького Апеляційного адміністративного суду через Калінінський районний суд м. Донецька шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
СУДДЯ: