Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-4771/10 р. Головуючий у першій
інстанції Завгородня Л.М.
Категорія 27 Доповідач в апеляційній
інстанції Птіціна В.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Єфімової В.О.,
суддів - Птіціної В.І., Водяхіної Л.М.,
за участю секретаря - Тахірової О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 12 квітня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики , -
В С Т А Н О В И Л А :
03.03.2009 р. ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просила стягнути з відповідача суму боргу за договором позики у розмірі 7700 грн.
Вимоги мотивовано тим, що відповідач у встановлений строк не виконала свого зобов’язання по поверненню їй суми боргу за договором позики, у зв'язку з чим, вона змушена звернутися до суду за захистом свого порушеного права.
Рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 12 квітня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено у повному обсязі. Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача 7700 грн. Вирішено питання про судові витрати.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, як таке, що постановлено з порушенням норм процесуального права, оскільки у суді першої інстанції не були допитані свідки, які можуть підтвердити факт повернення ОСОБА_3 боргу за договором позики.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до ст.197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши доповідь судді – доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає відхиленню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами було укладено договір позики, належних доказів стосовно повернення коштів за цим договором ОСОБА_3 не представила, а тому ці кошти підлягають стягненню з неї у судовому порядку на користь ОСОБА_4
З таким висновком погоджується колегія суддів, оскільки він ґрунтується на нормах чинного законодавства України та відповідає фактичним обставинам справи.
Судом першої інстанції встановлено та сторонами не заперечується, що 15.10.2005р. ОСОБА_4 передала ОСОБА_3 1000 доларів США у борг, строком повернення до 01.04.2006 року. Цей факт підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою (а.с. 29).
Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до вимог ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Врахувавши викладені обставини справи, вимоги закону, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються належним та допустимим доказом - розпискою, а тому сума боргу за договором позики підлягає стягнення з відповідача на користь позивача.
Крім того, відповідно до абзацу другого ч.1 ст. 218 ЦК України, заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитись письмовими доказами, засобами аудио-, відео засобу та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
Таким чином посилання в апеляційній скарзі на показання свідків у силу вимог ст. 59 ЦПК України є недопустимими доказами та не можуть бути визнанні колегією суддів обґрунтованими, оскільки факт повернення коштів за договором позики повинен бути підтверджений письмовими або іншими доказами, крім показань свідків.
Враховуючи викладене, вимоги ст. 60 ЦПК України, згідно якої кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що факт повернення ОСОБА_3 коштів за договором позики не підтверджується належними доказами.
За таких обставин слід визнати, що суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, відповідно до вимог ч.1 ст. 308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду – залишенню без змін.
Керуючись викладеним, ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, п.1 ч.1 ст.314 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 12 квітня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: /підпис/ В.О.Єфімова
Судді: /підпис/ В.І.Птіціна
/підпис/ Л.М. Водяхіна
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
м. Севастополя В.І.Птіціна