Копія
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-4759/2010р. Головуючий в першій
інстанції Кравченко В.Є.
Категорія 27 Доповідач апеляційної
інстанції Клочко В.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 грудня 2010 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Клочка В.П.,
суддів - Зотова В.С., Водяхіної Л.М.,
за участю секретаря – Одажиу Л.І.,
представника позивача - ОСОБА_4,
представника відповідача - ОСОБА_5,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення суми боргу , за апеляційною скаргою представника ОСОБА_7 – ОСОБА_5 на рішення місцевого суду Нахімовського району м. Севастополя від 21 жовтня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А :
В березні 2010 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення суми боргу в розмірі 21 317,26 грн., мотивуючи вимоги тим, що відповідачем за розпискою від 20.06.2005р. в позивача було позичено грошові кошти в сумі еквівалентній 1 500 доларам США, а за розпискою від 22.10.2005р. – грошові кошти еквівалентні 2 000 доларів США. За умовами боргових розписок кошти підлягають поверненню позивачу за першою його вимогою, проте на таку в листопаді 2008 року відповідач від повернення коштів позивачу в добровільному порядку відмовився.
Рішенням місцевого суду Нахімовського району м. Севастополя позов задоволено. З ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 стягнуто 21 317,26 грн. як борг за розписками від 20.06.2005р. та від 22.10.2005р. Вирішено питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_7 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального права та просить ухвалити нове рішення в справі про відмову в задоволені позову.
Судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Як встановлено судом першої інстанції, вбачається з матеріалів справи, 20.06.2005р. ОСОБА_7 взяв у борг в ОСОБА_6 грошові кошти в національній валюті еквівалентні 1 500 доларам США, які зобов’язався повернути за першою вимогою ОСОБА_6, про що видав написану власноруч відповідну розписку (а.с. 17). 22.10.2006р. ОСОБА_7 також взяв у борг у ОСОБА_6 2 000 доларів США, які також зобов’язався повернути за першою вимогою ОСОБА_6, про що також видав відповідну розписку, написану власноруч (а.с. 18).
Таким чином, між сторонами в справі 20.06.2005р. та 22.10.2005р. було укладено договори позик.
05 листопада 2008 року ОСОБА_6 висунув до ОСОБА_7 вимогу щодо виконання грошового зобов’язання за наведеними розписками (а.с. 43-45), проте останній таку вимогу не виконав.
Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму згідно до ст.625 ЦК України, яка передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та в разі прострочення ним виконання грошового зобов’язання він зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановлених індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Враховуючи наведене та те, що зобов’язання має виконуватися належним чином та одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається позичальник ОСОБА_7 має виконати перед ОСОБА_6 вимоги по поверненню позик з врахуванням індексу інфляцій та 3% річних, про що суд першої інстанції вірно дійшов висновку.
Апелянт зазначає, що право кредитора на пред’явлення вимог до боржника виникло 21.06.2005р. та 23.10.2005р., а тому грошове зобов’язання не підлягає виконанню через сплив позовної давності.
Відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України, за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Згідно до ч.1, ч.2 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.
Оскільки договорами строк виконання зобов’язання не встановлено, а передбачене виконання зобов’язань за першою вимогою кредитора та таку останнім пред’явлено позичальнику 02.11.2008р. (а.с. 43) та враховуючи пільговий строк для виконання зобов’язань боржником, що встановлений в 30 днів, то перебіг позовної давності починається з 02.12.2008р., а тому доводи апеляційної скарги про сплив позовної давності неспроможні та такі, до яких апелянт дійшов помилково.
Підстав для скасування рішення суду першої інстанції судова колегія не вбачає, оскільки останнє ухвалене відповідно до вимог закону, а тому колегія приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ст.313, п.1 ч.1 ст.314, ст.315, ст.317 ЦПК України, судова колегія,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 – ОСОБА_5 відхилити.
Рішення місцевого суду Нахімовського району м. Севастополя від 21 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: /підпис/ В.П. Клочко
Судді: /підпис/ В.С. Зотов
/підпис/ Л.М. Водяхіна
Копія вірна:
Суддя Апеляційного суду
міста Севастополя В.П. Клочко