Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-4666/2010р. Головуючий у першій
інстанції ОСОБА_2
Категорія 44 Доповідач у апеляційній
інстанції ОСОБА_3
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 грудня 2010 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Володіної Л.В.,
суддів - Алєєвої Н.Г., Птіціної В.І.,
за участю секретаря – Блоха Д.Д.,
за участю - позивача ОСОБА_4 та її
представника – ОСОБА_5,
- прокурора Гукасян Х.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_4, які діють також в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_7, ОСОБА_8 на рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 26 жовтня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_4, які діють також в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи з боку позивачів – Служба у справах дітей Нахімовської районної державної адміністрації м.Севастополя, Державне комунальне підприємство „Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 2” до ОСОБА_9 про визнання такою, що втратила право користування житловим приміщенням, за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_6, ОСОБА_4 про вселення та виселення, -
В С Т А Н О В И Л А:
У липні 2004 року ОСОБА_6, ОСОБА_4, які діють також в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_7, ОСОБА_8, звернулися до суду з позовом до ОСОБА_9, та вточнивши позовні вимоги просили визнати останню такою, що втратила право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1.
Вимоги мотивовані тим, що відповідачка є колишньою дружиною позивача ОСОБА_6, шлюб з якою розірваний 22.12.1999 року. 18.07.2000 року ОСОБА_9 взята під варту, а потім засуджена до позбавлення волі, з цього часу, тобто більш ніж 6 місяців, в квартирі не проживає, члени її сім’ї в квартирі також не проживають. Позивач ОСОБА_6 05.01.2000 року вступив у шлюб з ОСОБА_4, вони проживають в квартирі з дітьми ОСОБА_7, ОСОБА_8
У січні 2005 року ОСОБА_9 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_4, у якому просила вселити її в спірну квартиру, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що на підставі вироку суду вона була позбавлено волі. Звільнившись з місць позбавлення волі у 2004 року та повернувшись до м.Севастополя, при спробі вселитися у квартиру їй було відмовлено. ОСОБА_9 вважає, що діями ОСОБА_6, ОСОБА_4 порушені її житлові права. Також ОСОБА_9 просила виселити ОСОБА_4 та двох малолітніх дітей - ОСОБА_7, ОСОБА_8, з тих підстав, що вони були зареєстровані в квартирі незаконно, оскільки ОСОБА_9 не давала своєї згоди на їх реєстрацію.
Ухвалою Нахімовського районного суду м.Севастополя від 20.02.2008 року вказані позови об’єднані в одно провадження.
У квітні 2004 року в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_7, ОСОБА_8 у справу вступив Прокурор м.Севастополя.
До участі у справі, як треті особи з боку позивачів, залучені Служба по справам неповнолітніх Нахімовської районної державної адміністрації м.Севастополя та Державне комунальне підприємство „Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 2”.
Рішенням Нахімовського районного суду м.Севастополя від 26 жовтня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_6, ОСОБА_4 відмовлено, позов ОСОБА_9 задоволений частково. Судом вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі позивачі ОСОБА_6, ОСОБА_4, які діють також в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_7, ОСОБА_8, ставять питання про скасування рішення суду у повному обсязі, як ухваленого з порушенням норм матеріального та процесуального права, постановлення нового рішення про задоволення їх позову, та про відмову у задоволенні позову ОСОБА_9
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивачки ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5, прокурора Гукасян Х.А., які підтримали апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову в позові ОСОБА_6, ОСОБА_4 та часткове задоволення позову ОСОБА_9, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_9 не втратила право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1, а ОСОБА_4 підлягає виселенню з квартири без надання іншої жилої площі, оскільки вона була зареєстрована за вказаною адресою без згоди ОСОБА_9
З такими висновками суду першої інстанції не може погодитися колегія суддів, оскільки суд, вирішуючи спір, неправильно застосував норми матеріального права.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що наймачем двокімнатної квартири АДРЕСА_2 була ОСОБА_10, яка 13.01.2000 року померла, та зареєстрований її син ОСОБА_6 – позивач по справі (т.1 а.с.7,12).
У 1991 році ОСОБА_6 уклав шлюб з ОСОБА_9, у встановленому законом порядку вселив її та її сина ОСОБА_11 у квартиру (т.1 а.с.15).
Рішенням Нахімовського районного суду м.Севастополя від 22.12.1999 року шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 розірваний (т.2 а.с.40). Свідоцтво про розірвання шлюбу отримано 04.01.2000 року (т.1 а.с.13).
05 січня 2000 року ОСОБА_6 зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 (т.1 а.с.11).
У зв’язку з порушенням кримінальної справи ОСОБА_9 з 18.07.2000 року перебувала під вартою, вироком Апеляційного суду м.Севастополя від 25.07.2003 року засуджена до 4-х років позбавлення волі за скоєння злочинів, передбачених ст.ст.27 ч.3, 185 ч.3, 185 ч.2 КК України. 16.07.2004 року ОСОБА_9 звільнилася з місць позбавлення волі за відбуттям строку покарання (т.4 а.с.5).
З довідок ДКП РЕП № 2 вбачається, що ОСОБА_11 – син відповідачки ОСОБА_9 з 12.06.1999 року в квартирі не проживає, виїхав до с.Зачернечьє Волинської області (т.1 а.с.15,17). Рішенням місцевого суду Нахімовського району м.Севастополя від 13 травня 2003 року ОСОБА_11 визнаний таким, що втратив право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_3 (т.2, а.с.26-28). Дане рішення набрало законної сили.
Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадку позбавлення волі на певний строк чи довічне позбавлення волі - протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання, якщо в цьому будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім'ї (п.7 ч.3 ст.71 ЖК України).
З урахуванням викладених обставин висновки суду першої інстанції про те, що протягом знаходження ОСОБА_9 під вартою, всього часу відбування нею покарання, а також на протязі 6 місяців з дня закінчення строку перебування під вартою або відбуття покарання за нею збереглося право користування жилим приміщенням в квартирі, а також про те, що позов про визнання останньою такою, що втратила право користування жилим приміщенням поданий передчасно, колегія суддів вважає такими, що не засновані на законі.
Оскільки на час взяття ОСОБА_9 під варту та протягом усього часу перебування її під вартою і відбування покарання, тобто з 18.07.2000 року по 16.07.2004 року, в квартирі АДРЕСА_3 не залишилися проживати члени її сім’ї, колегія суддів відповідно до п.7 ч.3 ст.71 ЖК України дійшла висновку про те, що ОСОБА_9 втратила право користування жилим приміщенням в квартирі.
При таких обставинах підстав для задоволення позову ОСОБА_9 про вселення в квартиру та виселення ОСОБА_4 з квартири немає.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що у відповідності до вимог п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення первинного позову, та про відмову у зустрічному позові у повному обсязі.
Керуючись ст.71 ЖК України, ст.ст.303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_4, які діють також в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_7, ОСОБА_8, задовольнити.
Рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 26 жовтня 2010 року скасувати.
Постановити нове рішення.
Позов ОСОБА_6, ОСОБА_4, які діють також в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи з боку позивачів – Служба у справах дітей Нахімовської районної державної адміністрації м.Севастополя, Державне комунальне підприємство „Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 2” до ОСОБА_9 про визнання такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити.
Визнати ОСОБА_9 такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_4
У позові ОСОБА_9 до ОСОБА_6, ОСОБА_4 про вселення та виселення відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя: /підпис/ Л.В. Володіна
Судді: /підпис/ Н.Г. Алєєва
/підпис/ В.І. Птіціна
З оригіналом згідно
Суддя Апеляційного суду
міста Севастополя Л.В. Володіна