Копія
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-4531/2010р. Головуючий в першій
інстанції Завгородня Л.М.
Категорія 24 Доповідач апеляційної
інстанції Клочко В.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 грудня 2010 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Сімоненко В.М.,
суддів - Клочка В.П., Колбіної Т.П.,
за участю секретаря – Одажиу Л.І.,
позивача – ОСОБА_4,
представників відповідачів – Безрукової В.О., Шевченко Д.В.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до РЕП-19, „Севтеплоенерго” про стягнення оплати за ненадані послуги, розірвання договору про надання послуг, відшкодування моральної шкоди , за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення місцевого суду Гагарінського району м. Севастополя від 14 вересня 2010 року ,
В С Т А Н О В И Л А :
В березні 2004 року ОСОБА_4 звернулася до суду та, вточнивши вимоги, просила розірвати договір про надання послуг з РЕП-19, стягнути з останнього на її користь 1 570,74 грн., як суму за ненадані послуги та 1 750 грн. моральної шкоди, а з „Севтеплоенерго” стягнути на її користь 2 538,74 грн., як суму за ненадані їй послуги, 588,90 грн. матеріального збитку та 1 750 грн. моральної шкоди.
Вимоги позову мотивовано тим, що ОСОБА_4 проживає в АДРЕСА_1. Між нею та РЕП-19 укладено договір по утриманню будинку та прибудинкової території за цією адресою, проте останнім умови за договором не виконуються, заходи по утриманню системи опалення, ремонт під’їздів будинку та їх прибирання не проводяться. Також, позивач вказує на неналежні послуги „Севтеплоенерго” з теплопостачання квартири, в опалювальні сезони позивач має приймати додаткові заходи по опаленню квартири шляхом використання електроенергії, що тягне за собою додаткові витрати. Крім того, ОСОБА_4 вказує, що її вимоги строком позовної давності не обмежуються.
Справа розглядалася неодноразово та рішенням місцевого суду Гагарінського району м. Севастополя від 14.09.2010р. в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення в справі та просить ухвалити нове рішення в справі, яким задовольнити її вимоги.
Судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з таких підстав.
Ухвалюючи рішення в справі, суд першої інстанції виходив з того, що позов необґрунтований, позивачем не доведені обставини, на які вона посилалася та по яким просила задовольнити вимоги та позов пред’явлено з пропуском строку позовної давності, в зв’язку з чим вимоги ОСОБА_4 задоволенню не підлягають.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується судова колегія, оскільки вони відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.
Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно до ч.1 ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється в три роки.
Відповідно до ч.3,4 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Як встановлено судом першої інстанції, вбачається з матеріалів справи, будинок №3 по вул.Косарева в м. Севастополі знаходиться на балансі РЕП-19, ОСОБА_4 зареєстрована та мешкає в квартирі №61 цього будинку, є основним наймачем квартири, на її ім'я відкрито особистий рахунок.
З уточнених позовних вимог ОСОБА_4 слідує, що позивач просить стягнути з відповідачів на її користь сплачені нею кошти за недоотримані послуги від РЕП-19 та ДКП „Севтеплоенерго” за період з 1992 року по лютий 2004 року (т.3 а.с. 148-152).
Проте, враховуючи, що з даними вимогами ОСОБА_4 звернулася до суду в березні 2004 року (т.3 а.с. 2) та про сплив позовної давності заявлено іншою стороною (т.4 а.с. 180-181), судова колегія приходить до висновку про обґрунтованість рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог ОСОБА_4 за період з 1992 року по березень 2001 року з підстав пропуску строку позовної давності.
Доводи ОСОБА_4, що її вимоги витікають з порушення її немайнових прав, а тому загальна позовна давність на них не розповсюджується, судова колегія вважає неспроможними, такими, до яких ОСОБА_4 дійшла помилково та суперечливими її вимогам.
Згідно до ст.18 ЗУ „Про житлово-комунальні послуги”, в разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складання та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця та скріплюється їхніми підписами. Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії.
Як вбачається з матеріалів справи, нарахування по сплаті послуг відповідачами проводилося, а в разі надання послуг не в повному об’ємі (не прибирання під'їзду, неякісне опалення квартири через зашлакованість стояків) відповідачами в період з березня 2001 року по 2005 рік включно ОСОБА_4 проводилися певні перерахунки по сплаті цих послуг та приймалися заходи по усуненню причин надання послуг не в повному об’ємі, тобто вимоги на сплату за ненадані або неякісні послуги ОСОБА_4 відповідачами не пред’являлися (т.3 а.с. 58, 113, 118,122,159,169,176).
Крім того, рішенням суду від 23.04.2008р., яке частково залишено без змін ухвалою Апеляційного суду від 24.07.2008р., з ОСОБА_4 на користь РЕП-19 стягнуто заборгованість по сплаті за житло та комунальні послуги за період з 2004 року по 2006 рік (т.4 а.с. 118-120, 151-153).
Тобто, ОСОБА_4 впродовж тривалого часу надумує різні причини та з будь-яких причин ухиляється від законних вимог по внесенню сплати за житлово-комунальні послуги.
Таким чином, доводи ОСОБА_4 про неотримання послуг відповідачів та зайву сплату по ним судова колегія не може приймати як обґрунтовану та вважає висновок суду першої інстанції в цій частині також законним.
Що стосується вимог про розірвання договору з РЕП-19, то колегія також приходить до висновку про їх незаконність, оскільки, як слідує з договору (т.3 а.с.41), він укладався 10.09.1996р. з ОСОБА_7 строк на п’ять років. Таким чином, строк дії договору минув та його фактично не існує.
Належних доказів в обґрунтування вимог про стягнення матеріального збитку, який понесла ОСОБА_4 в результаті опалення квартири власними приладами, останньою суду не надано. Крім того, з обставин справи слідує, що її квартира відключена від системи ГВП та встановлено автономне опалення.
Підстав для відшкодування моральної шкоди також не вбачається, оскільки доказів її завдання також не має, навпаки ОСОБА_4, як зазначалося, тривалий час порушувала умови по обслуговуванню населення.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстава для скасування рішення не вбачається, а тому судова колегія приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ст.313, п.1 ч.1 ст.314, ст.315, ст.317 ЦПК України, судова колегія,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення місцевого суду Гагарінського району м. Севастополя від 14 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: /підпис/ В.М. Сімоненко
Судді: /підпис/ В.П. Клочко
/підпис/ Т.П. Колбіна
Копія вірна:
Суддя Апеляційного суду
міста Севастополя В.П. Клочко