Справа № 2а-1902/10/0408
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
( Вступна та резолютивна частини)
09 грудня 2010 року Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу у складі:
головуючого - судді Свистунової О.В.
при секретарі Нікорчук Н.М.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представників відповідача Тарасенко М.В., Бойчишиної Л.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дзержинської районної у місті ради, третя особа: Міністерство праці та соціальної політики України про визнання дій неправомірними та покладення зобов»язання щодо перерахування та виплати недоплачених сум соціальної допомоги, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дзержинської районної у місті ради, третя особа: Міністерство праці та соціальної політики України про визнання дій неправомірними та покладення зобов»язання щодо перерахування та виплати недоплачених сум соціальної допомоги в інтересах своєї малолітньої дитини, дочки -ОСОБА_5 .
На підставі викладеного, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_5 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дзержинської районної у місті ради, третя особа: Міністерство праці та соціальної політики України про визнання дій неправомірними та покладення зобов»язання щодо перерахування та виплати недоплачених сум соціальної допомоги передбачених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ - задовольнити частково.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дзержинської районної у місті ради щодо відмови у здійсненні перерахунку щомісячних виплат на постраждалу малолітню дитину шкільного віку - ОСОБА_5 , що передбачені ст. 30 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ – неправомірними.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дзержинської районної у місті ради провести перерахунок та виплату малолітній дитині - ОСОБА_5 допомогу відповідно до вимог ст. 30 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, у розмірі 50 % від мінімальної заробітної плати визначеної законодавством щомісячно, починаючи з 01 вересня 2009 року по 02 червня 2010 року.
Стягнути з бюджету м. Кривого Рогу на користь позивача судовий збір у розмірі - 37 грн.00 коп.
Звільнити позивача - ОСОБА_1 від сплати судового збору відповідно до п. 18 ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито».
В решті позову ОСОБА_1 - відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: О.В.Свистунова
Повний текст постанови буде виготовлено протягом п»яти днів з дня проголошення його вступної та резолютивної частин.
Суддя: О.В.Свистунова
Справа № 2а-1902/10/0408
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 грудня 2010 року Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу у складі:
головуючого - судді Свистунової О.В.
при секретарі Нікорчук Н.М.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представників відповідача Тарасенко М.В., Бойчишиної Л.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дзержинської районної у місті ради, третя особа: Міністерство праці та соціальної політики України про визнання дій неправомірними та покладення зобов»язання щодо перерахування та виплати недоплачених сум соціальної допомоги, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дзержинської районної у місті ради, третя особа: Міністерство праці та соціальної політики України про визнання дій неправомірними та покладення зобов’язання щодо перерахування та виплати недоплачених сум соціальної допомоги передбачених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, за ст.30 Закону за період з 01.09.2009 року по теперішній час, в інтересах своєї малолітньої дитини, дочки - ОСОБА_5 . Свої позовні вимоги від 02.06.2010 року мотивує тим, що компенсації та доплати виплачувались не в розмірах, встановлених Законом, а згідно Постанови КМУ №836 від 26.07.1996 року, що призвело до порушення прав його дитини. У зв»язку з чим просить: визнати дії відповідача неправомірними; зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дзержинської районної у місті ради провести відповідні донарахування на дитину, згідно до п.6 ст. 30 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, у розмірі 50 % від мінімальної заробітної плати визначеної законодавством щомісячно, починаючи з 01 вересня 2009 року по теперішній час; з обов’язати відповідача і надалі проводити відповідні виплати згідно чинного законодавства та звільнити від сплати судових витрат.
Ухвалою суду від 09 грудня 2010 року були прийняті доповнення до вимог ОСОБА_1, якими була визначена недорахована відповідачем сума за період з 01.09.2009 року по даний час – 3 365 грн. 16 коп., яку позивач також просить нарахувати та сплатити на користь його дитини.
Крім того, ухвалою суду від 25 листопада 2010 року було прийнято відмову від частини вимог позивача щодо зобов»язання відповідача виплатити компенсацію за ненадану санаторну путівку у 2009 році, провадження в цій частині вимог – закрито.
09 грудня 2010 року в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник – ОСОБА_2, кожний окремо, підтримали заявлені вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі.
Представники відповідача: Тарасенко М.В., Бойчишина Л.А. в судовому засіданні заперечували проти задоволення вимог позивача у повному обсязі. Крім того, зауважили, що ОСОБА_1 є неналежним позивачем у справі, оскільки, саме мати дитини – ОСОБА_7 та особа, що отримує компенсацію на малолітню ОСОБА_5, тому вважають, що саме мати має право на звернення до суду із зазначеними вимогами.
Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, але надіслав заперечення проти позову, справу просить розглядати без його участі.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши в судовому засіданні докази, суд вважає, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Статтею 154 СК України передбачене право батьків на звернення до суду, органів державної
влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій
за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина,
дочки як їх законні представники без спеціальних на те
повноважень. Батьки мають право звернутися за захистом прав та
інтересів дітей і тоді, коли відповідно до закону вони самі мають
право звернутися за таким захистом. Батьки діють як законні представники дитини без особливих на це повноважень та обмежень.
Позивач у справі є батьком малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено свідоцтвом про народження дитини ( серії НОМЕР_1 від 25.03.2003 року виданий Відділом РАГС Дзержинського районного УЮ м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (а.с.4) і даний факт не заперечувався сторонами в судовому засіданні. Даних щодо позбавлення його батьківських прав у відношенні малолітньої дитини чи інших обмежень суду не надано. Тому, враховуючи вищезазначене, суд вважає безпідставними заперечення представників відповідача, в частині їх тверджень щодо неналежності позивача у справі саме батька дитини. Тобто, вимоги позивача, як законного представника, заявлено саме в інтересах дитини, яка на час звернення до суду є малолітньою.
Згідно з вимогами ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії.
До суду за захистом порушеного права, позивач вперше звернувся 02.06.2010 року, в порядку цивільного судочинства , у зв»язку зі змінами до Цивільно процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України від 18.02.2010 року № 1691- / І, які набрали чинності 10 березня 2010 року і якими було встановлено, що спори з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них мають розглядатись саме в порядку цивільного судочинства. Згідно до вимог ст.. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Однак, під час перебування зазначеної справи на розгляді у суді відбулись зміни у законодавстві, а саме, в ідповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09 вересня 2010 року № 19-рп/2010 по справі № 1-40/2010 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України положень Закону України " Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов"язаних із соціальними виплатами" від 18 лютого 2010 року № 1691- / І, яким були внесені зміни до ст.15 ЦПК України та виключений п.3 ч.1 ст.18 КАС України – визнано такими, що не відповідають Конституції України та втрачають свою силу з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно зі ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Крім того, визнання неконституційними положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов»язаних із соціальними виплатами» від 18.02.2010 року № 1691-VI унеможливлює розгляд таких справ, що перебувають у провадженні місцевих судів в порядку цивільно-процесуального законодавства, а зміна процесуального законодавства в частині підсудності справ не є безумовною підставою для закриття провадження по таких справах. Тому, за відсутністю на даний час законодавчого врегулювання даного питання підлягає застосуванню аналогія закону, який регулював подібні правовідносини під час введення в дію КАС України у вересні 2005 року. Тому справи, що знаходяться в провадженні місцевих судів і провадження в яких відкрито за нормами ЦПК України, після 09.09.2010 року розглядаються і вирішуються за правилами КАС України із зазначенням права на апеляційне оскарження рішень ухвалених за цими справами до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.
Так, статтею 22 Конституції України закріплено, що Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних
законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і
свобод.
Враховуючи саме гарантовані Конституцією України права та враховуючи ті підстави, що зміни у законодавстві не можуть погіршувати права громадянина, суд вважає, що позивачем термін звернення до суду не пропущений та повинен застосовуватись до всього періоду визначеного позовом, а саме його перебіг повинен рахуватись з 01 вересня 2009 року.
Також, судом було встановлено, що ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 2) і даний факт підтверджено дублікатом Посвідчення серії НОМЕР_3 від 27.10.1997 року (а.с.5). Позивач має малолітню дочку - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено свідоцтвом про народження дитини ( серії НОМЕР_1 від 25.03.2003 року виданий Відділом РАГС Дзержинського районного УЮ м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (а.с.4) де в графі батьки: ОСОБА_1 зазначений, як батько, а ОСОБА_7 зазначена, як мати. Малолітня ОСОБА_5 також є потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи, про що свідчит ь копія посвідчення серії НОМЕР_2 виданий 25.03.2003 року (а.с.6).
Відповідно до ст.30 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” дитина позивача має право на відповідні доплати, які отримувала згідно постанови КМ України № 836 від 26.07.1996 року в конкретних розмірах, а зокрема за ст.30 - 16,5 грн.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” на час виникнення правовідносин були передбачені слідуючи виплати :
- п.6 ч.1 ст.30 Закону – щомісячна виплата 50% мінімальної заробітної плати незалежно від інших соціальних виплат на кожну дитину шкільного віку, яка евакуйована із зони відчуження або народилась після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері, має підстави належати до категорії 1 або 2, або матері, яка на час настання вагітності або під час вагітності має підстави належати до категорії 1 або 2, а також на кожну дитину, яка проживала в зоні безумовного (обов’язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення.
Зазначеною вище постановою №836 всупереч Закону №796-ХІІ, який визначив кратність одноразової компенсації в залежності від розміру мінімальної заробітної плати, яка визначається Законом, встановлено конкретні розміри компенсацій і доплат, зокрема :
- для доплати на виплат на кожну дитину шкільного віку, яка евакуйована із зони відчуження або народилась після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері, має підстави належати до категорії 1 або 2, або матері, яка на час настання вагітності або під час вагітності має підстави належати до категорії 1 або 2, а також на кожну дитину, яка проживала в зоні безумовного (обов’язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення– 1650 тис.крб. (16,5 грн. за гр.реф.).
Відповідно до ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визначено вказані виплати в кратному розмірі від мінімальної заробітної плати в Україні. Даним Законом (статті 62 та 67) Кабінету Міністрів надано право проводити лише роз’яснення порядку застосування цього Закону, якими є постанови КМ №987 від 20.06.2000 року та №936 від 20.09.2005 року, та підвищувати розміри доплат, пенсій і компенсацій, передбачених цим Законом, відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, але не зменшення їх та встановлення їх у твердій сумі, яка не відповідає Закону.
Частиною 2 ст.9 КАС України визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України закону України, міжнародному договору, згода на обов”язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
За таких обставин, коли підзаконний нормативний акт суперечить Закону, обмежуючи права громадян, визначені останнім, застосування зазначеної постанови неможливе.
Розмір мінімальної заробітної плати в Україні становив: з 01.04.2010 року – 884 грн., з 01.07.2010 року – 888 грн., з 01.10.2010 року – 907 грн.
Статтею 62 Даного закону визначено, що роз”яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному КМУ, рішення якого є обов”язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб’єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.
Відповідно до Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, затвердженого постановою КМ України від 20.06.2000 р. № 987 та п.2 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМ України від 20.09.2005 р. №936, розпорядниками коштів нижчого рівня визначено управління праці та соціального захисту населення, тобто в даному випадку - Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської районної у місті ради, тому, відповідач має провести донарахування та виплатити належні позивачу, а в даному випадку його дочці - кошти.
Крім того, с уд зауважує, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів, котра базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України, судом не приймається до уваги.
Так, у справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Суди не повинні приймати до уваги обставини, коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше. І тому до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.
Вимоги позивача про зобов`язання відповідача виплатити недонараховану суму у конкретному розмірі - не підлягають задоволенню, оскільки, суд не може перебирати на себе функцію органу та визначати розмір компенсацій до виплати, а відповідно і проводити розрахунки щодо не донарахованої суми.
Суд , також вважає, що не підлягають задоволенню вимоги позивача про покладення зобов"язання на відповідача здійснювати у подальшому виплати що встановлені ст.. 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , оскільки, порядок та підстави нарахування зазначеного виду компенсацій можуть бути змінені законодавством, тому суд не може застосувати такий спосіб захисту прав на майбутнє, як визначення обов"язку суб"єкта владних повноважень здійснювати виплати у конкретному розмірі.
Від сплати судового збору позивача звільнено згідно Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб"єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного (або відповідного місцевого) бюджету України. Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем присуджуються йому відповідно до частини задоволених вимог, отже суд вважає, що на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору 37 грн.00 коп.
На підставі ст.19 Конституції України, ст.ст.30 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та керуючись ст.ст. 8-11,18,71,160-162,183-2,276 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ :
Позов ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_5 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дзержинської районної у місті ради, третя особа: Міністерство праці та соціальної політики України про визнання дій неправомірними та покладення зобов»язання щодо перерахування та виплати недоплачених сум соціальної допомоги передбачених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ - задовольнити частково.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дзержинської районної у місті ради щодо відмови у здійсненні перерахунку щомісячних виплат на постраждалу малолітню дитину шкільного віку - ОСОБА_5 , що передбачені ст. 30 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ – неправомірними.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дзержинської районної у місті ради провести перерахунок та виплату малолітній дитині - ОСОБА_5 допомогу відповідно до вимог ст. 30 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, у розмірі 50 % від мінімальної заробітної плати визначеної законодавством щомісячно, починаючи з 01 вересня 2009 року по 02 червня 2010 року.
Стягнути з бюджету м. Кривого Рогу на користь позивача судовий збір у розмірі - 37 грн.00 коп.
Звільнити позивача - ОСОБА_1 від сплати судового збору відповідно до п. 18 ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито».
В решті позову ОСОБА_1 - відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: О.В.Свистунова
Повний текст постанови виготовлено 13 грудня 2010 року.
Суддя: О.В.Свистунова