У Х В А Л А

                                                       ІМ`ЯМ           УКРАЇНИ

16 грудня 2010 року                                                                                                        м. Ужгород

                                  Апеляційний суд Закарпатської області в складі   :

                                            головуючої Дорчинець С.Г.

                                            суддів Мишинчук Н.С., Марчука О.П.,

з участю прокурора Завальського Я.О,  засудженого ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією  прокурора, який брав участь в розгляді судом першої інстанції на вирок  Хустського районного суду Закарпатської області від  04 жовтня 2010 року  Справа № 11-724/10                                                                                              номер рядка статистичного звіту 17

Головуючий у 1-й інстанції Кемінь В.Д.      

Доповідач Мишинчук Н.С.  .

        Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з освітою середньою-спеціальною, одружений, працюючий  електрозварювальником Хустського ЛВУМГ, несудимий,

засуджений за ч.2 ст. 286 КК України на  три роки позбавлення волі  без позбавлення права керування транспортними засобами.

        На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначнеого покарання, якщо  він протягом випробувального строку терміном  в один рік не вчинить нового зллочину та виконає покладені обов`язки: помідомляґтиме кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, періодично з`являтиметься для реєстрації в цей орган.

        Стягнуто з ОСОБА_1 в користь поетрпілого ОСОБА_3 чотири тисячі гривень моральної шкоди.

        Запобіжним заходом до вступу вироку в законну силу залишено підписку про невиїзд.

        За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що  29 жовтня 2008 року о 13 год. 10 хв.  керуючи автомобілем „Опель Комбо”, держзнак НОМЕР_1,  по вул. Колгоспній в м. Хусті  виконуючи  поворот ліворуч, виїзжаючи з другорядної дороги  на головну Об`їзну в порушення правил п. 10.1, п. 16.11 Правил дорожнього руху України ,  а саме не переконавшись у відсутності небезпеки для інших учасників руху та не врахувавши, що по головній дорозі до перехрестя  з боку с. Іза у напряску с. Бороняво  рухався автомобіль „ВАЗ 11183”, держзнак  НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3  , виїхав на  зустрічну смугу  головної дороги, чим допустив зіткнення з даним автомобілем.  Внаслідок цього  транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень, а  потерпілий ОСОБА_3  -  тілесні ушкодження у виді закритого перелому  5, 6 ребер  справа, травматичної лівобічної пахової кили, забійної рани носа, посттравматичного рубця чола  та носа з косметичним дефектом обличчя, що вважається невиправним та відноситься до тяжких тілесних ушкоджень.

         В апеляції  прокурор просить вирок скасувати, у зв`язку з  м`якістю призначеного покарання, вважаючи його таким, що  не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого. Просить  постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_1  на п`ять років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України на  три роки іспитового строку та з позбавленням прав керування  транспортними засобами на три роки.

      Заслухавши доповідь судді апеляційного  суду, виступ прокурора про підтримання апеляції,  пояснення засудженого  в заперечення апеляції та прохання про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, апеляційний суд вважає, що апеляція до задоволеня не підлягає з таких підстав.

          Правильність кваліфікації, доведеність вини та фактичні обставини справи учасниками процесу не оспорюються, тому  апеляційний суд в порядку ст. 365 КПК України перевіряє  висновок суду  в частині призначення покарання  ОСОБА_1.

           Вирок суду відповідає вимогам ст.ст. 323, 324 КПК України.  

           Суд першої інстанції призначив покарання  ОСОБА_1  з урахуванням вимог ст. 65 КК України ,  з урахуваням  ступеня тяжкості вчиненого злочину, його особи, позитивних характеристик, його щире розкаяння та активне сприяння розкриттю злочину, а також те, що злочин вчинив уперше.

           Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено, а тому суд обгрунтовано призначив покарання в межах  мінімального строку позбавлення волі , передбаченого санкцією статті,  як достатньої міри кари та звільнив ОСОБА_1  від відбування призначеного покарання з випробуванням, як більш доцільної форми  його виправлення.  З таким  висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.  

            Апеляційний суд не вбачає підстав для скасування  вироку та постановлення нового. Доводи апеляції про необхідність призначення ОСОБА_1 додаткового покарання у виді позбавлення прав керування транспортними засобами, апеляційний суд вважає необгрунтованими та не знаходить підстав для його призначення.            

            Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України , апеляційний суд

                                                                 у х в а л и в     :

апеляцію прокурора залишити без задоволення,  а вирок Хустського районного суду Закарпатської області від  4 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_1 –  без зміни.

СУДДІ :