КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. МАКІЇВКИ

                                         ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                                                        Справа № 2-18/10

                                         Р І Ш Е Н Н Я

                                   І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2010 року                                                                м. Макіївка

Кіровський районний суд м. Макіївки Донецької області

у складі:         головуючої - судді                     Негоди О.М.

при секретарі                         Тихонюк О.М.

за участю:         представника позивача                     ОСОБА_1

представників відповідачів:

           КП “Макіївтепломережа”           Ануфрієва Г.П.

         ТОВ “Ремжилбуд”             Мельникова І.А.

                            Корнєєва А.Г.

         КП “ЖЕК № 14”                 Куроєд Ж.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні місцевого суду в м. Макіївка цивільну справу за позовом ОСОБА_6  до комунального підприємства „Металург”, комунального підприємства „Макіївтепломережа”, товариства з обмеженою відповідальністю «Ремжитлобуд» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, зобов’язання виконати певні дії, стягнення судових витрат та за зустрічним позовом комунального підприємства „Макіївтепломережа” до ОСОБА_6 і ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за відпущену теплову енергію та судових витрат,

                            В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_6 звернулась в суд із уточненим під час судового розгляду позовом до комунального підприємства “Металург”, комунального підприємства “Макіївтепломережа” про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, зобов’язання виконати певні дії та стягнути понесені судові витрати, мотивуючи свої вимоги порушенням відповідачами її прав споживача комунальних послуг.

15 квітня 2009 року за клопотанням представника позивачки ОСОБА_1 до участи у справі у якості співвідповідача було залучено товариство з обмеженою відповідальністю «Ремжитлобуд» (далі - ТОВ «Ремжитлобуд»).

У зв’язку з ліквідацією комунального підприємства “Металург” (далі – КП „Металург”) до участі у справі під час судового розгляду були залучені правонаступники: комунальне підприємство «Север» (далі - КП «Север»), потім - комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна контора № 14” (далі – КП “ЖЕК № 14”).

На попередньому судовому засіданні позов ОСОБА_6 та зустрічний позов комунального підприємства „Макіївтепломережа” об’єднані в одне провадження.

У судовому засіданні представник ОСОБА_6 ОСОБА_1, що діє за довіреністю фізичної особи від 2 жовтня 2008 року, підтримав уточнені позовні вимоги і, посилаючись на підстави та факти, викладені в позовній заяві, зазначив, що ОСОБА_6 з 1950 року є наймачем неприватизованого житлового приміщення – квартири № АДРЕСА_2, і споживачем комунальних послуг за вказаною адресою. Вона сумлінно сплачує квартирну плату та фактично надані комунальні послуги. Відповідачі свої зобов'язання по наданню комунальних послуг не виконують: з 2000 року до весни 2008 року КП «Макіївтепломережа» не надавало послуг з централізованого теплопостачання, у зв’язку з чим мешканці будинку зі скаргами звертались до керівництва міськвиконкому, районної та обласної держадміністрації, КП «Макіївтепломережа» та в інші інстанції. Після того, як 14.02.2008 року в міській газеті було надруковано колективну скаргу мешканців будинку на відсутність води та тепла, в березні 2008 року в проморожену мережу теплопостачання будинку було подано гарячу воду, у зв’язку з чим у квартирі позивачки лопнули труби, водою були залиті поли, пошкоджені меблі та речі. ОСОБА_6 є особою похилого віку, практично сліпою, що не може себе самостійно обслуговувати, з зими 2007-2008 року вона мешкає разом з родиною дочки – ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1, а її онука - відповідачка ОСОБА_7 в квартирі тільки прописана. В момент аварії в квартирі ніхто не проживав, тому наслідки аварії були виявлені із значним запізненням і відповідний акт своєчасно складено не було. 1 серпня 2008 року позивачка направила до КП “Металург” та ТОВ ”Ремжилбуд” заяву з вимогами про комісійне обстеження квартири, складання акту про залиття помешкання, підготовки кошторису на проведення капітального ремонту, але житлово-комунальні підприємства відмовились виконати її вимоги. Позивачка самостійно не може визначити об’єм робот та суму необхідних витрат на проведення капітального ремонту, тому вважає, що на проведення такого ремонту та на відшкодування пошкодженого майна достатньо суми 5000 грн. Не дивлячись на фактичну відсутність послуг з теплопостачання, КП «Макіївтепломережа» безпідставно вимагає сплатити заборгованість в розмірі 1736,38 грн., при цьому в тариф на вказані комунальні послуги відповідачем незаконно включений додаток на додану вартість, хоча ОСОБА_6 не є суб’єктом оподаткування. Ненаданням послуг з теплопостачання на суму 1736,38 грн. за період з 1 листопада 2000 року по 1 листопада 2008 року  КП «Макіївтепломережа»  тим самим спричинило ОСОБА_6 матеріальну шкоду у розмірі зазначеної суми. Крім того, комунальні підприємства в порушення приписів постанов Кабінету Міністрів України № 947 від 27.11.1995 року та № 1957 від 25 грудня 2002 року, якими затверджено та продовжено дію “Програми поетапного оснащення житлового фонду засобами обліку та регулювання води, теплової енергії на 1996-2002 року”, не встановили прилади обліку теплової енергії в будинку та квартирі позивачки. ОСОБА_6, яка н е отримує високоякісні комунальні послуги з обслуговування житлового будинку та теплопостачання, змушена була з 2000 року взимку покидати своє житло та перебиратися до дочки, в якої є своє особисте життя і свої проблеми. Все це приводить до моральних та фізичних уболівань, від яких у ОСОБА_6 підвищується артеріальний тиск та почали тремтіти руки. Для захисту порушених прав споживача ОСОБА_6 він, як її представник, поштою направляв у різні інстанції відповідні заяви та запити, на що затрачено 100 грн., за ксерокопії документів - 200 грн., за фотографії недоліків – 33,70 грн., за довіреність, видану позивачкою представникам на представництво її інтересів в різних установах та судах по різним судовим справам – 250 грн., за сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду даної справи – 30 грн., а всього - суму 513,70 грн.

    На підставі наведеного представник позивачки просить суд: визнати незаконними дії КП “Макіївтепломережа” по нарахуванню за період з 1 листопада 2000 року по 1 листопада 2008 року суми 1736,38 грн. за теплопостачання та стягнути з даного відповідача на користь ОСОБА_6 у відшкодування за вказаний період матеріальної шкоди суму 1736,38 грн., моральної шкоди - 10 000 грн.; заборонити КП “Макіївтепломережа” включати в тариф на послуги теплопостачання податок на надану вартість та стягувати з неї вказаний податок; зобов’язати КП “Макіївтепломережа”, ТОВ ”Ремжилбуд” та КП “Металург” встановити в будинку та в квартирі ОСОБА_6 прилади обліку теплоносія; заборонити КП “Макіївтепломережа” відключати внутрішньобудинкові мережі квартири та дому від центральних мереж опалення без рішення суду; визнати незаконними дії КП “Металург” та ТОВ ”Ремжилбуд” по несвоєчасному ремонту квартири після її залиття у строк до 5.10.2008 року та стягнути з даних відповідачів солідарно на користь ОСОБА_6 у відшкодування матеріальної шкоди суму 5000 грн. і моральної шкоди - 10 000 грн.; зобов’язати КП “Металург” і ТОВ ”Ремжилбуд” скласти достовірні акти обстеження технічного стану будинку та квартири ОСОБА_6, акт про залиття квартири, дефектну відомість, кошторис на проведення ремонту, провести в будинку та в квартирі ОСОБА_6 капітальний ремонт; стягнути у солідарному порядку з КП «Макіївтепломережа», КП “Металург” та ТОВ ”Ремжилбуд” на користь ОСОБА_6 понесені витрати в сумі 513,70 грн.

    Відповідач – комунальне підприємство “ЖЕК № 14” позов ОСОБА_6 не визнало. У судовому засіданні представник КП “ЖЕК № 14” – юрисконсульт ОСОБА_5, що діє на підставі довіреності юридичної особи, заперечуючи проти позовних вимог, пояснила, що після ліквідації комунального підприємства “Металург” рішеннями Макіївської міської ради його правонаступниками були призначені: у лютому 2009 року - комунальне підприємство «Север», а після припинення наприкінці 2009 року діяльності вказаної юридичної особи - комунальне підприємство «ЖЕК № 14”. Серед документів, переданих до КП “ЖЕК № 14”, відсутні будь-які документальні підтвердження залиття у 2008 році квартири позивачки. Представник відповідача вважає, що позивачкою та її представником, крім голослівних заяв, не надано ніяких об’єктивних доказів щодо спричинення ОСОБА_6 моральної та матеріальної шкоди: дата залиття квартири позивачу не відома; в заяві не вказано, яке при цьому було пошкоджено майно і яка його вартість, в судовому засіданні представник позивача дані обставини не уточнив; не був своєчасно визначений об’єм необхідних ремонтних робіт і не складений кошторис, а на даний час сліди залиття в квартирі відсутні. Контроль та відповідальність за стан внутрішньоквартирної мережі теплопостачання несе наймач та члени його родини. В квартирі позивачкою самочинно знесена стіна між двома приміщеннями та приєднана частина загального коридору, для чого в капітальній стіні пробито дверний проріз. Вказані самочинні перебудови сприяли появі тріщин у стінах будинку, із-за яких позивач вимагає проведення капітального ремонту будинку. Свої обов’язки по утриманню та ремонту житлового фонду КП „Металург” виконувало в повному обсязі, що підтверджено актами про виконані роботи. Крім того, на думку відповідача, факт заподіяння моральної шкоди та заявлена сума у її відшкодування не доведені. На підставі викладеного представник КП “ЖЕК № 14” просить суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 повністю відмовити.

        Відповідач - товариство з обмеженою відповідальність “Ремжилбуд” позовні вимоги ОСОБА_6 не визнало у повному обсязі. У судовому засіданні юрисконсульт Корнєєв А.Г., що діє за довіреністю юридичної особи, та директор ТОВ ”Ремжилбуд” Мельников І.А., заперечуючи проти позову, стверджували, що будинок, в якому розташована квартира ОСОБА_6, відноситься до комунального житлового фонду Макіївської міської ради, на баланс ТОВ ”Ремжилбуд” був переданий лише 29 грудня 2008 року, ніяких відомостей щодо залиття у березні 2008 року квартири позивачки дане комунальне підприємство не має. Оскільки ТОВ «Ремжитлобуд» не є правонаступником КП „Металург”, то матеріальну відповідальність за ненадання якісних житлово-комунальних послуг у спірний період не несе. У зв’язку з тим, що у позивачки відсутні будь-які документи на право користування спірною квартирою, і житлове приміщення вона займає без законних на то підстав, ТОВ ”Ремжилбуд” звернувся до суду з відповідним позовом. Крім того, в спірній квартирі з зими 2007-2008р. фактично ніхто не проживає, договір з ТОВ «Ремжитлобуд» на надання житлово-комунальних послуг позивачка та члени її родини не укладають. Представниками держадміністрації, КП «Север», ТОВ ”Ремжилбуд” щорічно проводились обстеження технічного стану будинку та квартири ОСОБА_6, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами. Під час обстеження сліди залиття квартири не виявлені, встановлення в будинку приладів обліку теплоносія, що відноситься до категорії капітальних витрат, визнано недоцільним, оскільки даний будинок 1949 року забудови, одноповерховий, барачного типу, з загальним туалетом та умивальником, в будинку мешкають тільки 3 сім’ї. Крім того, трубопровід центрального опалення розташований під підлогою квартири ОСОБА_6, тому встановлення лічильника технічно неможливо. Питання про проведення капітального ремонту в будинку та квартирах вирішує власник житла – Макіївська міська рада, яка в 2010 році виділила гроші тільки на ремонт внутрішньобудинкової мережі центрального опалення в розмірі 7000 грн. Виконання вказаних робіт власником житла було доручено спеціалізованій підрядній організації. Представники ТОВ «Ремжитлобуд» також вважають, що позивачкою не тільки завищена сума у відшкодування моральної шкоди, але і на підтвердження даних вимог зовсім не надано доказів. На підставі наведеного просять суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовити.

        Відповідач - комунальне підприємство «Макіївтепломережа» позов не визнало, пославшись на його безпідставність. У судовому засіданні представник відповідача - юрисконсульт  Ануфрієв Г.П., що діє за довіреністю юридичної особи, заперечуючи проти позову, зазначив, що КП «Макіївтепломережа»  виробляє теплову енергію та транспортує її до будинків. За технічний стан внутрішньобудинкової мережі теплопостачання відповідає виконавець житлово-комунальних послуг - житлово-комунальна організація, яка обслуговує відповідний будинок. За стан внутрішньоквартирної мережі відповідальність несе споживач теплоносія, тобто наймач, або власник житла. Відношення між виробником теплової енергії та житлово-комунальною організацією оформлені письмовим договором, за умовами якого точкою розподілу відповідальності сторін по договору є обріз будинку, обладнаний засобами регулювання. До обрізу будинку виробником теплоносій подавався відповідно температурному графіку якісного регулювання на котельній, який затверджений адміністрацією КП „Макіївтепломережа. З заявками на вимірювання температури повітря в квартирі позивачка не зверталась. Доказів наявності вини КП «Макіївтепломережа»  щодо відсутності опалення в квартирі ОСОБА_6 за період з 2000 по 2008 роки вона не надала. Акти, що були складені за участю представників КП «Макіївтепломережа» та житлово-комунальних організацій, підтверджують, що відключення спірного будинку від мережі теплопостачання проводилось з інших причин. Позивачкою та її представниками не надано ніяких доказів щодо стану здоров’я ОСОБА_6 і його погіршення, про наявність причинного зв’язку між наданням КП „Макіївтепломережа”  послуг з теплопостачання і погіршенням стану її здоров'я. Представник відповідача вважає, що діями КП «Макіївтепломережа» ні матеріальна, ні моральна шкода позивачці спричинені не були. Крім того, частина позовних вимог про стягнення шкоди ОСОБА_6 заявлені за межами трирічного строку позовної давності і доказів поважності пропуску даного строку суду не надано. Представник позивача стверджує, що, комунальне підприємство не має ніякого відношення до формування тарифів на комунальні послуги, включення до них податку на додану вартість, або звільнення окремих осіб від оподаткування. Вказаний податок включений до тарифів на підставі ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість”. Пунктом 5 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630, у випадку аварійної ситуації та в інших випадках передбачено право КП «Макіївтепломережа»  на відключення будинку від мережі центрального опалення, або на зниження розміру теплоносія, тому вимоги позивача про наявність на кожну аварійну ситуацію судового рішення на відключення будинку, є незаконними. Вирішенням питання щодо обладнання інженерних вводів будинку засобами обліку теплової енергії займається власник або балансоутримувач житлового фонду при наявності технічної можливості щодо встановлення теплолічильника. Оскільки будинок, в якому розташована спірна квартира, є одноповерховим, барачного типу і трубопровід центрального опалення розташований під підлогою спірної квартири, встановлення лічильника технічно неможливо На підставі наведеного представник КП «Макіївтепломережа»  просить суд відмовити ОСОБА_6 в задоволенні вимог у повному обсязі.

Крім того, КП „Макіївтепломережа” звернулось до суду із уточненим під час судового розгляду справи зустрічним позовом до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про стягнення заборгованості по оплаті наданих послуг з централізованого опалення, мотивуючи вимоги тим , що відповідачі порушують взяті на себе зобов`язання і не вносять на рахунок підприємства поточні платежі.

У судовому засіданні представник КП «Макіївтепломережа» - юрисконсульт Ануфрієв Г.П. підтримав заявлені позовні вимоги, в обґрунтування яких послався на факти та обставини, викладені в позовній заяві, та зазначив, що наймачу ОСОБА_6 та члену її родини – онуці ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2, відповідно до встановленого порядку суб`єктом господарювання – КП „Макіївтепломережа” надавалися послуги з теплопостачання. Відповідачі тривалий час не виконують обов’язки по внесенню поточних щомісячних платежів з оплати наданої комунальної послуги, у зв’язку з чим за період з 1 листопада 2000 року по 1 листопада 2008 року з урахування пільги - 75% знижки на оплату комунальних послуг, яка надається ОСОБА_6 як ветерану війни - учаснику бойових дій, вони мають заборгованість в розмірі 1736,38 грн. Нарахування оплати за опалення відповідачем виконувалось відповідно з Правилами надання населенню послуг по водо-, теплопостачанню та водовідведенню (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 1997 року № 1497) та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630), за тарифами, що були встановлені рішенням міського виконкому на відповідний період та відповідно температурного графіку якісного регулювання теплоносія на котельній, який затверджений КП «Макіївтепломережа». У спірний період всі випадки пониження температурного режиму, викликані об’єктивними причинами, комунальним підприємством на підставі складених актів враховані і нарахована до сплати сума за відповідні періоди зменшена. До теперішнього часу заборгованість відповідачами не сплачена.  

Посилаючись на наведені обставини, представник КП „Макіївтепломережа” просить суд стягнути у солідарному порядку з відповідачів наявну заборгованість із поточних платежів у сумі 1736,38 грн. та понесені позивачем витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн.

Представник відповідачів ОСОБА_1 заперечував проти задоволення зустрічного позову в повному обсязі, пославшись на те, що у вказаний період відповідачі послуги з централізованого теплопостачання  не отримували.

Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд в межах заявлених позовних вимог (ст.11 ЦПК  України) установив наступне.

Будинок № АДРЕСА_2, з відомчого житлового фонду акціонерного товариства закритого типу „Макбуд” (у зв’язку з банкрутством останнього) на підставі рішення Макіївської міської ради від 20 квітня 2001 року № 16/16 „Про згоду на прийом в комунальну власність міста інфраструктури АТЗТ „Макбуд” та ВАТ „Макіївжилбуд” був прийнятий в комунальну власність Макіївської територіальної громади і перебував на балансі комунального підприємства "Металург" з 1 лютого 2004 року.

Рішенням Макіївської міської ради від 30.09.2008 року № 39/23 діяльність юридичної особи - КП “Металург” припинена шляхом приєднання до КП «Север», яке визначено правонаступником. Рішенням Макіївської міської ради від 20.11.2009 року № 58/7 діяльність юридичної особи – КП «Север» припинена шляхом приєднання до КП “ЖЕК № 14”, яке визначено правонаступником КП «Север» (т.1, а.с.230, т.2, а.с.103-110).

Відповідно до Уставу комунального підприємства "Север" м. Макіївки та Уставу комунального підприємства “ЖЕК № 14 метою діяльності даних підприємств є проведення претензійно-позовної роботи по стягненню заборгованості з населення за спожиті житлово-комунальні послуги, погашення заборгованості перед кредиторами, здійснення виплат заборгованості по заробітній платі реорганізованих комунальних підприємств. Для виконання свого головного завдання вказані правонаступники забезпечували, у тому числі, виконання функцій наймодавця стосовно житлових приміщень, які перебувають у комунальній власності міста; надавали населенню міста на підставі договорів платні послуги по ремонту квартир, міст загального користування; виконували ремонтно-будівельні роботи житлового фонду (т.1, а.с. 223-230, т.2, а.с.127-142).

29 грудня 2008 року між власником комунального житлового фонду - Макіївською міською радою та балансоутримувачем - ТОВ ”Ремжилбуд”, ціллю діяльності якого є забезпечення, збереження, належна експлуатація житлового фонду та об’єктів комунального призначення (стаття 5 Уставу), було укладено договір № 254, згідно з яким власник передав, а балансоутримувач прийняв на себе зобов’язання щодо забезпечення належної експлуатації, утримання і схоронності житлового фонду, в тому числі і спірного будинку (т.1, а.с.194-196).

Як убачається з акту обстеження від 20 вересня 2009 року та документів інвентаризаційної справи, технічні дані характеристики будинку такі: 1949 року забудови, одноповерховий, збірно-щитовий, обкладений силікатною цеглою, барачного типу, має загальний коридор, опалення: грубне та водяне, приєднаний до мережі енергопостачання, холодного водопостачання та каналізації: загальні туалет та умивальник. У користуванні ОСОБА_6 знаходяться квартири № 5 та № 7, об’єднані в одну квартиру під № 7. Спірна квартира складається з жилої кімнати розміром 18,2 м2, жилої кімнати розміром 18,14 м2 (об’єднаної в одну шляхом знесення стіни між двома кімнатами), самовільно зайнятої частини загального коридору будинку розміром 6,65 м2, переобладнаної під житлове приміщення – спальню, та кухні розміром 7,87 м2 з вугільною піччю (т.2, а.с.6-10).

Згідно копії особового рахунку № 922, виданого ТОВ “Ремжитлобуд”, наймач житлового приміщення ОСОБА_6 та повнолітній член її родини – ОСОБА_7 користуються двокімнатною квартирою № АДРЕСА_2, загальною площею – 43,22 м2 (т.1, а.с.140).

Представник відповідачів ОСОБА_1 у судовому засіданні визнав, що ОСОБА_6 під третю кімнату розміром 6,65 м2 самочинно переобладнала частину загального коридору будинку та приєднала її до квартири. Квартирна плата за користування самовільно зайнятою площею та плата за опалювання вказаної кімнати комунальними підприємствами їм не нараховується.

Загальними підставами відповідальності, передбаченими положеннями статті 1166 ЦК України, за завдану  майнову шкоду, зокрема, в результаті бездіяльності заподіювача, є сукупність таких обов ' язкових умов : а) наявність  шкоди; б) протиправність дій заподіювача шкоди; в) причинний зв’язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою; г) вина в заподіянні шкоди.

На підтвердження матеріальної шкоди, спричиненої ОСОБА_6 залиттям квартирі водою, представник позивачки надав свої письмові звернення до різних інстанцій та газетну замітку про відсутність води та тепла в її квартирі.

Відповідно до положень статей 57 та 59 ЦПК  України, доказами є будь-які фактичні  дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Процедура оформлення та зміст акту стосовно залиття квартири передбачені Правилами утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 927/11207 (далі – Правила утримання жилих будинків), згідно п.2.3.6 яких, у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт. Додатком 4 до Правил утримання жилих будинків встановлено форму згаданого акта.              

Факт залиття квартири та його наслідків відповідно до зазначених Правил фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та при будинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації(підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної сторони є обов'язковою.

В  акті повинно бути відображено: дату складання акта (число, місяць, рік); прізвище, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; її адреса, характер залиття та чітко його причини; висновок про те, що необхідно зробити, хто заподіяв шкоду та інші необхідні відомості. Акт обов'язково має бути підписаний всіма членами комісії. Відмова від підпису складеного акту присутніми особами від потерпілої сторони та з боку винної не впливає на його чинність (у такому випадку в акті має бути зазначено, що згадані особи (прізвище, ім’я, по батькові) підписувати складений акт відмовилися з таких-то причин).

З наданих суду документів убачається, що вперше питання про залиття спірної квартири підняв ОСОБА_1, який у судовому засіданні визнав, що довіреність на представництво інтересів ОСОБА_6 йому була видана 2 жовтня 2008 року, але до отримання законних повноважень представника фізичної особи він, починаючи з 1 серпня 2008 року, направляв від імені ОСОБА_6 в різні інстанції заяви та скарги, які писав та підписував власноручно. Дата залиття квартири позивачці та йому не відома, оскільки ОСОБА_6   з зими 2007-2008 року мешкає за іншою адресою, а її онука - відповідачка ОСОБА_7 в квартирі тільки прописана. В момент аварії в квартирі ніхто не проживав. Він припускає, що після публікації 14 лютого 2008 року в міській газеті колективної скарги мешканців будинку на відсутність води та тепла, в березні 2008 року в проморожену мережу теплопостачання будинку було подано гарячу воду, у зв’язку з чим у квартирі позивачки через пошкоджені труби водою були залиті поли і пошкоджено меблі та речі.

Із тексту вказаних заяв, датованих 1 серпня 2008 року, вбачається, що ОСОБА_6 вказані заяви не підписані, дата залиття квартири не визначена (т.1, а.с. 42, 45, 49, 50, 127). Сама ОСОБА_6  до комунальних підприємств з відповідними заявами не зверталась.

Перше обстеження квартири ОСОБА_6 було проведено 20 серпня 2008 року. Актом, складеним комісією у складі: представника Кіровської райадміністрації, головного інженера КП „Металург”, представників ТОВ «Ремжитлобуд», за участю ОСОБА_6 зафіксовано, що із-за залиття водою з мережі центрального опалення в житловій кімнаті на підлозі піднялась краска; об’єм ремонтних робіт не було конкретизовано – окраска підлоги та ремонт мережі центрального опалення в квартирі. Інші наслідки залиття житлових приміщень під час обстеження спірної квартири в акті не відображені (т.2, а.с.59). Вказані ремонтні роботи, а також роботи з ремонту цоколя будинку працівниками КП „Металург” були закінчені в повному обсязі 23 жовтня 2008 року, що підтверджується актами виконаних робіт, підписаними представниками комунального підприємства та сусідкою ОСОБА_9– мешканкою квартири № 8, якій ОСОБА_6 передала ключі від своєї квартири (т.2, а.с.60-67, 70).  

Наведені обставини визнані сторонами у судовому засіданні, тому відповідно до вимог частини 1 статті 61 ЦПК України вони не підлягають доказуванню.

Під час судового розгляду справи за дорученням суду 20 жовтня 2009 року компетентними представниками ТОВ «Ремжитлобуд» за участю представника позивачки ОСОБА_1 та члена її родини – зятя ОСОБА_10 було проведено повторне обстеження спірної квартири, під час якого було встановлено, що підлога в кімнатах відремонтована та покрашена, в кухні-коридорі - прошпакльована та застелені лінолеумом; замінені на нові та окрашені труби внутріквартирної мережі центрального опалення: „обратка” та підводи до радіаторів. Присутній при огляді ОСОБА_10 членам комісії пояснив, що останній поточний ремонт мешканцями квартири, під час якого були замінені шпалери, був проведений у 2001 році. Комісія встановила, що в спальній кімнаті понад плінтусом, під стелею, в кутах кімнати, в кухні над пічним вогнищем є незначне відставання шпалер від стін. Причиною є наклеювання шпалер на погано очищені від крейди стіни (т.1, а.с.271).

Допитані тим же складом суду в судовому засіданні свідки: начальник житлової ділянки ТОВ «Ремжитлобуд» ОСОБА_11 та інженер технічного відділу ОСОБА_12 підтвердили відомості, зафіксовані в акті від 20 жовтня 2009 року, та доповнили, що під час проведення обстеження квартири члени комісії перевірили всі факти, викладені ОСОБА_1 щодо залиття квартири гарячою водою та встановили, що шпалери мають незначне відставання у зв’язку з порушенням технології очищення стін від крейди перед їх наклейкою, віконні рами щільно не закриваються із-за нашарування краски, підлога вже відремонтована та покрашена, замінені труба „обратки” та підводів до радіаторів, на яких ушкодження та сліди патьоків були відсутні, сліди цвілі та грибку не виявлені. Акт було підписано всіма учасниками обстеження житлового приміщення. Крім того, свідки стверджували, що квартира має нежилий вигляд: в залі меблі скупчені до центру кімнати, в спальні стоїть тільки ліжко, особисті речі, постільні приналежності, посуд, їжа відсутні, прибирання не проводиться. Зі слів ОСОБА_10 свідкам стало відомо, що в квартирі мешканці декілька років не проживають.

У суду не має підстав сумніватися в правдивості наведених свідками обставин та фактів.

Суд відмічає, що в позовній заяві ОСОБА_6 відсутній перелік пошкодженого майна, а в судовому засіданні представник позивача в цій частині позовні вимоги доповнити не зміг.

Від проведення судової будівельно-технічної та товарознавчої експертизи для встановлення видів, об’єму і вартості ремонтних робіт, необхідних для усунення наслідків залиття квартири, встановлення причин пошкодження майна позивачки сторони у судовому засіданні відмовились, хоча були попереджені судом про правові наслідки відмові від проведення такої експертизи.

Інших доказів позивачкою на підтвердження заявленої суми матеріальної шкоди 5000 грн. суду не надано.

Частиною 2 статті 1166 ЦК України передбачено, що особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду, завдано не з її вини.

ОСОБА_6  відповідно до Закону України „Про житлово-комунальні послуги” незалежно від того, чи є квартира приватною власністю, чи комунальною, є споживачем житлово-комунальних послуг.

Згідно п.9 ч.3 ст.20 зазначеного Закону споживач зобов’язаний своєчасно проводити підготовку жилого будинку, помешкання (в якому він проживає або яке належить йому на праві власності) та його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період.

Як пояснив представник позивача ОСОБА_1, квартиру було залито водою з труб внутрішньобудинкової мережі теплопостачання.

З матеріалів справи убачається, що в спірній квартирі після аварії були замінені труби внутрішньоквартирної мережі центрального опалення: “обратка” та підводи до радіаторів. Дані обставини сторони визнають.

Відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" внутрішньобудинкові системи - це мережі, арматура на них, прилади та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання житлово-комунальних послуг, які знаходяться в межах будинку, споруди.

Виходячи зі змісту п.13 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджених Постановою Кабміну України 12 липня 2005р. № 560, внутрішньобудинкові системи вважаються від зовнішньої стіни будинку до внутрішньої стіни квартири, а внутрішньоквартирні - від зовнішньої стіни квартири до санітарно-технічного обладнання.

Відповідно до цього Порядку до формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій враховуються витрати на технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем, в тому числі і теплопостачання.

До цих витрат, також включаються витрати на ліквідацію аварій на внутрушньоквартирних мережах, а витрати на обслуговування внутрішньоквартирних мереж, в т.ч. і з теплопостачання, не включаються.

З цього слідує, що в обов’язки житлово-комунального підприємства у не входить поточне технічне обслуговування внутрішньоквартирних мереж, якщо це не передбачено договором.

Підтвердження наявності договірних відносин з цього приводу між КП „Металург” і ОСОБА_6 представник позивачки не надав.

Мешканці спірної квартири не зверталися до КП „Металург” з приводу несправності, ремонту, підготовки до експлуатації в осінньо-зимовий період системи теплопостачання та її неналежного технічного стану в межах квартири, проти чого представник позивачки не заперечує.

Технічний стан системи теплопостачання в квартирі перед експлуатацією в осінньо-зимовий період 2007-2008 року ОСОБА_6 не проконтролювала, що вбачається з матеріалів справи.

З цього слідує, що ОСОБА_6 порушила вимоги п.18 Правил користування приміщенням жилих будинків і прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабміну України від 8 жовтня 1992р. № 572, яким передбачено, що при появі неполадок в квартирі їх власники, наймачі, орендарі зобов'язані приймати заходи до їх усунення власними силами або силами підприємств по обслуговуванню житла.

Виходячи з викладеного, є всі підстави вважати, що залиття квартири та майна ОСОБА_6 відбулося з вини позивачки, тому її вимоги про стягнення з КП „Металург” та ТОВ «Ремжитлобуд» матеріальної шкоди в сумі 5000 грн. задоволенню не підлягають.  

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 в обґрунтування позову ОСОБА_6 щодо визнання незаконними дій КП „Металург” та ТОВ «Ремжитлобуд» по несвоєчасному ремонту квартири після її залиття, не конкретизував види вказаних робіт, їх початок та тривалість.

Як убачається з матеріалів справи, ремонтні роботі по усуненню виявлених пошкоджень підлоги та мережі центрального опалення в квартирі були виконані працівниками КП „Металург”, про що складені відповідні акти, та повідомлена позивачка. Дорікань на якість виконаних робіт від ОСОБА_6 не надходило. ТОВ «Ремжитлобуд» будинок переданий на баланс вже після проведеного ремонту.

Частина 3 ст.20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” від 24 червня 2004 року № 1875-15, Правила користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 8.10.1992р. № 572) та Правила користування приміщеннями житлових будинків (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 р. № 45) зобов’язують наймача (власника) квартири укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору, який передбачає права та обов’язки сторін.

Доказів про укладання такого договору між ОСОБА_6 й КП „Металург” позивачем не надані, а підготовлений ТОВ «Ремжитлобуд» на основі типового договір на житлово-комунальні послуги від 21 квітня 2008 року № 3/9232 ОСОБА_6 не підписаний. Вказані обставини визнані сторонами.

Призначення капітального ремонту – це відновлення первісних якостей об'єкта або його складових. Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 10.08.2004 року № 150 затверджено перелік робіт що відносяться до капітального ремонту приміщень, будинків.

Капремонт має два різновиди: вибірковий і комплексний. У першому випадку відновленню піддають окремі елементи й конструкції будинку або встаткування, у другому всі основні елементи й конструкції. Будь-які роботи з капітального ремонту і його різновидів виконують по затверджених проектах і кошторисам за рахунок спеціальних асигнувань із держбюджету.

Оскільки будь-який капремонт вимагає більших витрат коштів, матеріалів і робочої сили, обов'язковим етапом підготовки є складання попередніх списків об'єктів, які його потребують. Їх складає технік-оглядач на підставі технічних паспортів будинків, детальне обстеження стану проводить спеціальна комісія, після чого проектні організації за замовленням і плановим завданням власника житлового фонду займаються складанням технічної документації.

На обґрунтування позову про проведення в будинку та квартирі ОСОБА_6 капітального ремонту представник позивачки послався лише на те, що раніше в будинку капітальний ремонт не проводився.

Відповідачі КП “ЖЕК № 14” та ТОВ «Ремжитлобуд» вказані вимоги не визнали і, заперечуючи проти позову, послались на те, що спірний будинок не включений до списку об’єктів, що потребують капітального ремонту.

За правилами ст.60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачка та її представник об’єктивних доказів щодо технічного стану будинку № АДРЕСА_2, які б підтвердили необхідність проведення капітального ремонту, суду не надали.

Фотографії, представлені представником позивача, суд не приймає до уваги, оскільки на них відсутня інформація про місце та час зйомки, вони не визнані відповідачами як докази, що містять інформацію щодо предмету доказування.

Проаналізувавши обставини справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_6 щодо зобов’язання скласти акти про залиття квартири, дефектну відомість і кошторис; визнання незаконними дій КП „Металург” та ТОВ «Ремжитлобуд» по несвоєчасному ремонту квартири після її залиття; по зобов’язанню проведення капітального ремонту квартири та будинку не найшли свого об’єктивного підтвердження. Посадові особи комунальних підприємств діяли у відповідність з чинним законодавством, в обсязі наданих повноважень, законні права та інтереси відповідачів при цьому порушені не були, таким чином законні підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Відповідно до вимог статей 67 і 68 Житлового кодексу України наймач зобов’язаний своєчасно щомісячно вносити квартирну плату й плату за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплову енергію та інші послуги) за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Зазначений обов'язок споживачів також передбачений Правилами надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 1997 року № 1497) та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630), згідно яких суб’єкт господарювання – КП «Макіївтепломережа» надає послуги з централізованого опалення, а споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені строки - щомісяця по нормам і тарифам відповідно розміру опалювальній площі квартири.

Згідно даних особового рахунку № 922, виданого ТОВ “Ремжитлобуд”, опалювальна площа квартири № АДРЕСА_2, складає 43,22 м2 (т.1, а.с.140). В квартирі зареєстровані наймач  ОСОБА_6  та повнолітній член її родини – ОСОБА_7 ОСОБА_6 визнана ветераном війни - учасником бойових дій, у зв’язку з чим вона  має пільги -  75% знижку на оплату комунальних послуг (т.1, а.с.19, 132-133, 146-147).

Статтею 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог.

Представник КП „Макіївтепломережа” правом збільшення позовних вимог у зв’язку з встановленням під час судового розгляду справи, що фактично опалювальна площа, яку займають ОСОБА_6 і ОСОБА_7, складає 50,87 м2 не скористався.

Згідно положень статті 10 та частини 1 статті 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.   

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що КП «Макіївтепломережа» надавало відповідачам комунальні послуги з теплопостачання, які використовували їх для власних потреб, що свідчить про існування між ними договірних відносин. За таких обставин при вирішенні справи суд виходить з обсягу прав і обов’язків сторін відповідно до чинного законодавства, яке регулює взаємовідносини осіб, що надають послуги із споживачами цих послуг.

   Відповідно до вимог ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З інформації КП “Макіївтепломережа” убачається, що оплата витрат за надані послуги з централізованого теплопостачання по зазначеній квартирі відповідачами не провадиться з 1 листопада 2000 року по 1 листопада 2008 року, заборгованість  становить 1736,38 грн.

У судовому засіданні представник відповідачів ОСОБА_1 визнав, що з 1 листопада 2000 року послуги з теплопостачання відповідачки не оплачують.

   Суд визнає правильним представлений позивачем розрахунок суми заборгованості по оплаті фактично наданих послуг з централізованого опалення по спірній квартирі, який відповідає встановленим законодавством порядку, тарифам і наданим ОСОБА_6 пільгам, та відповідно температурному графіку якісного регулювання теплоносія на котельній. Всі періоди тимчасового пониження температурного режиму, викликаними об’єктивними причинами в роботі котельної, за період тимчасового відключення усього будинку від мережі теплопостачання у зв’язку з ремонтом внутрішньобудинкової та внутрішньоквартирної мереж та за вказівкою міської влади у зв’язку з відсутністю в міському бюджеті коштів на оплату природного газу, викликаною несплатою населенням отриманих послуг, виключені з нарахованої суми боргу (т.1, а.с.114-126, 141-147).

Всупереч ст.60 ЦПК України відповідачі та їх представник ОСОБА_1 не довели ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх заперечень проти зустрічного позову.

Статтею 267 ГК України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Під час розгляду справи представником відповідачів ОСОБА_1 до винесення судом рішення зроблена заява про застосування позовної давності. Позивачем – КП „Макіївтепломережа”  доказів поважності причин пропуску строку позовної давності суду не надано.

    У зв'язку з тим, що термін позовної давності по частині вимог пропущений і підстав для його відновлення немає, позов про стягнення суми заборгованості, що утворилася за період з 1 листопада 2000 року по 17 березня 2006 року в розмірі 1078,85 грн. задоволенню не підлягає.

   Відповідачі ОСОБА_6  та ОСОБА_7 з 18 березня 2006 року із заявами до КП „Макіївтепломережа” про незабезпечення нормативної температури повітря у приміщеннях квартири не зверталися. Дані обставини визнані сторонами.

   За приписами статті 64 Житлового кодексу України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну відповідальність з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.    

   Таким чином, суд визнає, що з вини відповідачів порушено виконання зобов`язань з оплати використаних послуг з теплопостачання, унаслідок чого за період з 18 березня 2006 року по 01 листопада 2008 року комунальному підприємству “Макіївтепломережа” заподіяно шкоду із несплати щомісячних платежів у сумі у сумі 657,53 грн., яка підлягає стягненню з ОСОБА_6  та ОСОБА_7 у солідарному порядку.

    На підставі вищенаведених доказів суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_6 про спричинення їй комунальним підприємством „Макіївтепломережа”  матеріальної шкоди в розмірі 1736,38 грн. за період з 1 листопада 2000 року по 01 листопада 2008 року у зв’язку з ненаданням тепла в квартиру є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.

Доводи представника позивача ОСОБА_1 щодо позовних вимог про заборону КП «Макіївтепломережа»  включати до складу тарифу на послуги теплопостачання податок на додану вартість та стягувати даний податок з ОСОБА_6, ґрунтуються лише на газетних публікаціях окремих фізичних осіб, в яких вони висловлюють особисту думку та міркування щодо даного питання, і суперечать чинному законодавству.

Відповідно до Законів України “Про місцеве самоврядування в України” та “Про житлово-комунальні послуги” повноваження щодо управління суб’єктами житлово-комунального господарства, які перебувають в комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх утримання та ефективної експлуатації, встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги для населення віднесено до компетенції органів місцевого самоврядування. Вказані тарифи розраховуються відповідно до Методичних рекомендацій по плануванню, обліку і калькуляції собівартості робіт (послуг) на підприємствах і організаціях житлово-комунального господарства. Статтею 4 Закону України “Про податок на додану вартість” до  складу тарифів на комунальні послуги включений податок на додану вартість. Повернення споживачам комунальних послуг даного виду податку, або звільнення їх від оподаткування Законом не передбачено.

Таким чином, суд визнає, що законні підстави для задоволення даних позовних вимог відсутні.

Не підлягають задоволенню вимоги про встановлення комунальному підприємству „Макіївтепломережа” заборони вчиняти певні дії, а саме - відключати від мережі центрального опалення мережі квартири та будинку ОСОБА_6 Пунктом 3 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630, встановлений порядок безперебійного надання послуг споживачу, за винятком часу перерв на проведення в установленому порядку ремонтних і профілактичних робіт, міжопалювальний період, ліквідацію наслідків, пов’язаних з дією непереборної сили або аварією. Тому вимоги позивача про необхідність попереднього отримання комунальним підприємством на кожну із вказаних ситуацій судового рішення на відключення будинку чи квартири, є незаконними.

На обґрунтування позовних вимог про покладання на КП «Макіївтепломережа», КП “Металург” та ТОВ ”Ремжилбуд” зобов’язання встановити в квартирі № АДРЕСА_2 прилади обліку теплоносія представник позивачки ОСОБА_1 послався на постанову Кабінету Міністрів України від 27.11.1995 року № 947 “Про затвердження Програми поетапного оснащення житлового фонду засобами обліку витрачання та регулювання споживання води та теплової енергії на 1996-2002 року”, із змінами, внесеними постановою  Кабінету Міністрів від 25 грудня 2002 року № 1957.

Відповідно до розділу II головною метою Програми є максимальне зменшення потреби держави в енергоресурсах за рахунок скорочення споживання води і теплової енергії.

Програмою передбачено запровадження на першому етапі оснащення лічильниками багатоповерхових (5 поверхів і вище) будинків. На другому етапі - оснащення лічильниками квартир наявного житлового фонду. Визнано обов'язковим оснащення будинків та квартир у ході нового будівництва, реконструкції та капітального ремонту житлового фонду.

При цьому постановою Кабінету Міністрів України від 4 лютого 1999 р. N 139 був затверджений план-графік оснащення лічильниками води і теплової енергії тільки об'єктів бюджетної сфери.

Чинним законодавством не конкретизовано, за чий рахунок проводиться оснащення будинків лічильниками. Джерелами фінансування на вказані цілі можуть бути бюджетні кошти, кошти підприємств, власників житлового фонду, фізичних осіб.

    Законом України “Про державний бюджет на 2010 рік” не передбачені субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на заходи енергозбереження, у тому числі оснащення інженерних вводів багатоквартирних будинків засобами обліку споживання води і теплової енергії.

Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 7 червня 2010 р. N 422 Порядок використання у 2010 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо соціально-економічного  розвитку регіонів встановлює, що субвенції спрямовуються за напрямами згідно з додатком № 1. До переліку об'єктів та заходів, які фінансуються за рахунок субвенцій, витрати на оснащення інженерних вводів багатоквартирних будинків засобами обліку споживання води і теплової енергії також не передбачені.

КП „Макіївтепломережа” до утримання комунального житлового фонду відношення не має.

Кошти на встановлення приладу обліку теплоносія на спірний будинок власником – Макіївською міською радою не виділялись. КП “ЖЕК № 14”  та балансоутримувач житла – ТОВ «Ремжитлобуд» нести вказані витрати не зобов’язані.

Крім того, вирішенням питання щодо обладнання інженерних вводів будинку засобами обліку теплової енергії власник житлового фонду займається при наявності технічної можливості щодо встановлення теплолічильника.

З акту обстеження технічного стану будинку та квартири ОСОБА_6, проведеного 12 листопада 2008 року представниками Кіровської райадміністрації, КП “Макіївський міський водоканал”, КП «Макіївтепломережа», слідує, що трубопровід центрального опалення розташований під підлогою квартири позивачки, тому встановлення лічильника технічно неможливо. Враховуючи наведені вище технічні дані характеристики будинку та проживання в ньому лише трьох сімей, комісія прийшла до висновку, що встановлення приладів обліку на даному будинку є недоцільнім (т.2, а.с.27).

Жодних доказів щодо спростування висновку комісії про технічну неможливість оснащення інженерного вводу мережі теплопостачання в спірний будинок приладом засобом обліку теплоносія стороною позивача суду не надано.

Враховуючи положення пункту  9 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, якими передбачено, що в квартирі (будинку садибного типу) роботи з установлення засобів обліку води та теплової енергії – квартирні засоби обліку проводяться спеціалізованою організацією, виконавцем, виробником чи постачальником за рахунок коштів споживача ; встановлені квартирні засоби обліку беруться виконавцем на абонентський облік; їх періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) провадяться за рахунок виконавця, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за власним бажанням мають можливість вирішити дане питання самостійно.

Обґрунтовуючи вимоги про відшкодування позивачці моральної шкоди комунальним підприємством  „Макіївтепломережа” – в розмірі  10 000 грн. та у солідарному порядку комунальними підприємствами ТОВ «Ремжитлобуд» і КП „Металург” – в розмірі 10 000 грн., представник відповідачки послався на те, що ОСОБА_6, яка є особою похилого віку, з 2000 року не отримувала високоякісних комунальних послуг з обслуговування будинку й квартири та з теплопостачання, що змусило її покинути своє житло та мешкати з дочкою, в якої є своє особисте життя й проблеми. Все це привело до моральних та фізичних уболівань ОСОБА_6, від яких у неї підвищується артеріальний тиск та почали тремтіти руки.

    Зі змісту статті 23 Цивільного кодексу України випливає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів.

    Як роз’яснено в пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 (з відповідними змінами і доповненнями в редакції постанови від 25 травня 2001 р. № 5 ) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядається зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 ЦК (1963 року) та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди (наприклад, ст.49 Закону «Про інформацію», ст. 44 Закону «Про авторське право і суміжні права»); при порушенні зобов’язання, які підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов’язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

    В статті 24 Закону України «Про теплопостачання» встановлено, що захист прав споживачів теплової енергії, а також механізм реалізації захисту цих прав регулюються цим Законом, законами України «Про захист прав споживачів», іншими нормативно-правовими актами. Позивач має право на відшкодування згідно із законодавством збитків, заподіяних внаслідок порушення його прав, у разі виконання ним своїх зобов'язань відповідно до договору.

    Зі змісту частини першої ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» убачається, що споживач має право на відшкодування збитків, завданих його майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров’ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг.

    Як визначено в ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

    Законами України “Про теплопостачання” і „Про житлово-комунальні послуги”, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та Правилами утримання житлових будинків та прибудинкових територій відшкодування моральної (немайнової) шкоди при порушенні прав споживача комунальним підприємством не передбачено.

    Відповідно частини 1 ст.4 Закону «Про захист прав споживачів» (в редакції від 1 грудня 2005 р.) споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції (продукція – будь-які виріб, робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи подаються для задоволення суспільних потреб – п.19 ст.1 Закону), яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: 5) відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров’я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.

Аналіз законодавства свідчить, що право на відшкодування моральної шкоди в даному випадку може виникнути тільки при наявності небезпечної для життя і здоров’я людей продукції (послуги).

Суду не надано будь-яких беззаперечних, об’єктивних доказів про створення з вини комунальних підприємств в квартирі ОСОБА_6 небезпечних для її життя і здоров’я умов. Крім мережі центрального опалення спірна квартира обладнана грубним вогнищем (вугільною піччю), що сторони підтвердили в судовому засіданні. Крім того, представник позивачки не надав суду об’єктивних доказів про стан здоров’я ОСОБА_6 та відмовився від проведення судово-медичної експертизи на підтвердження погіршення стану її здоров’я й причин такого погіршення та встановлення причинного зв’язку (т.1, а.с.256).

    За таких обставин суд дійшов висновку, що відшкодування моральної шкоди ОСОБА_6 у даному випадку не передбачено чинним законодавством, тому позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.

На обґрунтування вимог про стягнення понесених витрат на суму 513,70 грн. представник відповідачки ОСОБА_1 пояснив, що для захисту порушених прав споживача ОСОБА_6 він, як її представник, поштою направляв у різні інстанції відповідні заяви та запити, на що затрачено 100 грн., за виготовлення ксерокопій документів заплатив  200 грн., за фотографії недоліків – 33,70 грн., за довіреність, видану представникам на представництво її інтересів в різних установах та судах по різним судовим справам – 250 грн., за сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду даної справи – 30 грн.

       Відповідно до положень статті 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.  

      Судові витрати, як передбачено статтею 79 ЦПК  України, складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом судової справи, належить: 1) витрати на інформаційно-технічне забезпечення; 2) витрати на правову допомогу; 3) витрати сторін та їх представників, що пов’язані з явкою до суду; 4) витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням  судових експертиз; 5) витрати, пов’язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

      Твердження представника відповідачки про те, що захист порушених прав споживача викликало необхідність оформлення ОСОБА_6 у нотаріуса довіреності на представництво її інтересів у суді і такі витрати у сумі 250 грн. повинні бути їй відшкодовані, як і витрати на виготовлення ксерокопій документів, фотографій, на поштові відправлення скарг, заяв у різні інстанції суд визнає безпідставними, виходячи з того, що відповідно до положень  статті 79 ЦПК України, такі витрати не є витратами, пов’язаними з розглядом справи, і відшкодування їх не передбачено чинним законодавством.

Відповідно до ст.88 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог на користь КП “Макіївтепломережа” підлягає стягненню з відповідачів документально підтверджені витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 11,36  грн. У зв’язку із звільненням позивача від сплати судових витрат, судовий збір належить стягнути з відповідачів на користь держави у розмірі 51 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 11, 15, 58-60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, суд, ст.ст.24, 61, 64, 67, 68, 24, 176, 183, 183 ЖК України, ст.ст.22, 23, 526, 1166 ЦК України, Законами України "Про житлово-комунальні послуги", „Про теплопостачання”, „Про захист прав споживачів”, Правилами користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, суд

                      В И Р І Ш И В:        

У позові ОСОБА_6  до комунального підприємства „Металург”, комунального підприємства „Макіївтепломережа”, товариства з обмеженою відповідальністю «Ремжитлобуд» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, зобов’язання виконати певні дії, стягнення судових витрат - відмовити.

Позов комунального підприємства „Макіївтепломережа” до ОСОБА_6 і ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за відпущену теплову енергію та судових витрат задовольнити частково.

Стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь комунального підприємства “Макіївтепломережа” (розрахунковий рахунок № 26009402000 у 1 відділені ЗАТ “Донгорбанк” м. Макіївки, МФО 334970, код ОКПО 31534547) заборгованість за надані послуги з централізованого теплопостачання за  період  з  18 березня 2006 року по 1 листопада 2008 року по щомісячним поточним платежам у сумі 657,53 грн. та витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 11,36 грн ., всього - суму 668,89  грн .

У задоволенні решти позовних вимог комунальному підприємству „Макіївтепломережа” відмовити.

Стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_6, та ОСОБА_7 на користь держави (розрахунковий рахунок 31415537700066, код податку 22090100, одержувач – місцевий бюджет Кіровського району м. Макіївки, банк ГУ ГКУ в Донецькій області, МФО 834016, ОКПО 34686736) судовий збір в сумі 51 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд м. Макіївки протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

 Суддя