КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.11.2010 № 16/1449
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів:
За участю представників:
від позивача: Котенко С.В. – представник за довіреністю,
від відповідача : представник не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.08.2010
у справі № 16/1449 ( .....)
за позовом Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль”
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення 599 148,55грн
ВСТАНОВИВ:
В липні 2010 року позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 552072,94 грн. заборгованості за кредитом, 37771,58 грн. заборгованості за відсотками, 9304,03 пені за порушення строків повернення кредиту та процентів за користування кредитом, 5991,48 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані належним чином зобов’язання за Кредитним договору №012/02-2/004-07 від 10.01.2007р. щодо повернення суми кредиту.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.08.2010р. у справі №16/1449 позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.77 ГПК України.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що висновок місцевого господарського суду щодо відсутності доказів про внесення змін до Кредитного договору є помилковим, оскільки 04.11.2009р. між сторонами була укладена Додаткова угода №2.
Крім того, апелянт стверджує, що частина від загальної суми заборгованості відповідача перед позивачем по Кредитному договорі, яка є тілом кредиту, що заявлена до стягнення позивачем та стягнута судом першої інстанції (552072,94 грн.) не відповідає дійсній заборгованості відповідача, оскільки лише станом на 04.11.2009р. становила значно меншу суму – 522732,39 грн.
Позивачем не надано відзив на апеляційну скаргу.
Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання (про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвали суду про порушення провадження у справі). Однак, відповідач наданими йому процесуальним правом не скористався та в судове засідання не з’явився, повноважних представників своїх не направив. Колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду поданої апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.
24.11.2010р. апелянт подав клопотання про витребування письмових доказів в порядку статті 38 ГПК України.
Судова колегія, розглянувши та оцінивши доводи, викладені в клопотанні відповідача, приходить до висновку, що зазначене клопотання є необґрунтованим, тому не підлягає задоволенню.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до правильних висновків у даній справі та обґрунтовано повністю задовольнив позовні вимоги, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
З матеріалів справи вбачається, що 10.01.2007р. між сторонами був укладений Кредитний договір №012/02-2/004-07, відповідно до умов якого позивач, на положеннях та умовах цього Договору, надає відповідачу кредит в розмірі 705 818,34 грн., строком до 09.01.2012р. під 18% річних (далі – Договір).
З пункту 5.1 Договору вбачається, що кредитні кошти надаються відповідачу шляхом їх перерахування із позичкового рахунку НОМЕР_1 згідно письмової заяви відповідача.
Кредитні кошти призначенні для оплати за автотранспорт (п.2.1 Договору).
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач на виконання умов Договору з позичкового рахунку НОМЕР_1 отримав від позивача 705818,34 грн. шляхом перерахування їх МПП "Беркут” з призначенням платежу: за автотранспорт, про що свідчить платіжне доручення № 1 від 11.01.2007 року ( а.с. 39).
Дана обставина сторонами не оспорюється.
Відповідно до п. 6.1 Договору відповідач зобов'язався забезпечити повернення одержаного кредиту та сплатити нараховані проценти на умовах цього Договору.
Заперечень з приводу недійсності укладеного Договору сторонами не надано. Договір відповідає вимогам чинного законодавства, а тому у відповідності до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належними чином та у встановлений договором строк.
Спірні правовідносини виникли внаслідок того, що відповідач в порушення умов погодженого сторонами графіку повернення кредиту та сплати відсотків допускав виникнення заборгованості і по поверненню частин кредиту (67298,63 грн.) і по сплаті відсотків (25 036,58 грн.).
За доводами та розрахунками позивача, станом на 18.06.2010 року борг відповідача за відсотками становить 37 771,58 грн. ( розрахунок а.с. 13-19 та 40), з яких 25 036,58 грн. складає прострочена заборгованість по відсотках, а 12 735,00 грн. - поточна.
Апелянтом відповідно до вимог ст.ст.33, 34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів проведення розрахунків за кредитом.
У відповідності до розділу 3 Договору, проценти за користування кредитом нараховуються виходячи з процентної ставки, встановленої даним Договором ( 18% річних) на залишок заборгованості по кредиту починаючи з дня надання кредиту до моменту фактичного повернення (погашення) кредиту позивачу. Сторони встановлюють, що нарахування та сплата процентів за користування кредитом по Договору здійснюється, виходячи з фактичної кількості календарних днів у році. При цьому сторонами спеціально обумовлено, що в першу чергу погашається заборгованість по процентах, в другу - по кредиту, в третю - по санкціях.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розрахунок боргу по процентах зроблено вірно та у відповідності до умов Договору. Доказів сплати процентів відповідачем не надано.
Згідно із п.7.4 Договору позивач має право вимагати дострокового повернення боргу по кредиту, включаючи нараховані відсотки та штрафні санкції у випадках порушення умов розділу 6 кредитного договору.
За розрахунками позивача, станом на 18.06.2010 року борг по кредиту у відповідача становить 552 072,94 грн., з них 67 298,63 грн. - прострочений до сплати. Доказів протилежного відповідачем не надано.
18 травня 2010 року позивач направив відповідачу претензію № 10-00/06-127 (а.с. 34) з вимогою сплати весь борг по кредиту, відсотках та санкціях в загальній сумі 605 874,95 грн., внаслідок невиконання умов Договору. Претензію було вручено відповідачу 22.05.2010 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення ( а.с. 35 ). Проте, дана вимога відповідачем залишена без задоволення.
Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу апелянт посилається на те, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не врахував Додаткову угоду №2 від 04.11.2009р. до Договору та Додаток №1 до неї, відповідно до якого сторони погодили графік погашення кредитної заборгованості.
В апеляційному провадженні дуло досліджено зазначений вище графік та встановлено, що розрахунок позивача суми заборгованості відповідача складено з урахуванням графіку погашення кредитної заборгованості передбачений Додатком №1до Додаткової угоди №2 від 04.11.2009р..
Відповідно до частин 1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.
В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Умови Договору про право банку на дострокове стягнення боргу по кредиту, відсотків та санкцій були істотною умовою Договору, з приводу чого сторонами було досягнуто спеціальної згоди. А тому в порядку ст. 526 Цивільного кодексу України та п. 7.4 Договору підлягає до безумовного виконання. Доказів недійсності цієї умови Договору сторонами у справу не подано.
Враховуючи вищевикладене та зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 552 072,94 грн. заборгованості по кредиту ( в т. ч. і достроково), а також 37 771,58 грн. боргу по відсотках за користування кредитом є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача пені, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.
В силу ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (пені).
Відповідно до п.10.2 Договору, за порушення строків повернення кредиту, процентів за користування кредитом, відповідач сплачує позивачу пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період існування заборгованості за кожен день прострочення.
У відповідності до положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" пеня встановлюється за домовленістю сторін у договорі, однак розмір пені, що сплачується від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За розрахунками позивача, станом на 18.06.2010 року за прострочення повернення частин кредиту відповідачу було нараховано 4 507,26 грн. пені, а за прострочення сплати процентів - 4 796,77 грн. пені, а всього - 9 304,03 грн. Контррозрахунку відповідачем не надано.
Розрахунок пені зроблено вірно та у відповідності до умов Договору і обставин справи. Доказів про сплату пені у справі немає, строки нарахування і стягнення пені ( ст. 258 ЦК України та ст. 232 ГК України) позивачем дотримані, позов в цій частині також підлягає до задоволення.
Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду, яким повністю задоволені позовні вимоги, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Місцевим судом правильно дотримані вимоги ст.49 ГПК України щодо покладення судових витрат на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.08.2010 року залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 12.08.2010 року у справі №16/1449 залишити без змін.
3. Матеріали справи №16/1449 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили
Головуючий суддя
Судді
06.12.10 (відправлено)