БЕРШАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-694/2010 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

25 листопада 2010 року                                                    м. Бершадь

    Бершадський районний суд Вінницької області в складі:

    головуючого судді                 Глушка І.В.,

    за участю     секретаря                 Янчука О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бершадь цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до Управління пенсійного фонду України у Бершадському районі  та Державного Казначейства України про визнання дій Управління пенсійного фонду України у Бершадському районі  щодо не нарахування державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю особі, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії, інваліду 3-ї групи неправомірними та стягнення недотриманих пенсії, суд –

                                          ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд із цим позовом стверджуючи, що вона є особою, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії, інвалідом 3-ї групи з квітня 2001 p., а з квітня 2010 р. інвалідом 3-ї групи безстроково. Її інвалідність пов'язана з наслідками аварії на ЧАЕС.

 Оскільки вона є інвалідом 3-ї групи безстроково, особою, постраждалою внаслідок аварії на ЧАЕС то має право отримувати основну пенсію по інвалідності та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю, на підставі ст.ст. 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Однак, всупереч   нормам чинного законодавства відповідач розрахунок пенсії їй не здійснює, виходячи з установленого постановою КМУ від 03.01.2002 р. № 1 «Про підвищення розмірів пенсії та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України» розміру, що становить 19,91 грн, хоча при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст..ст. 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосуванню при їх обчисленні підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного в Законі України «Про державний бюджет України» на відповідний рік, виходячи з якого повинен визначатися мінімальний розмір пенсії за віком.

 З вини відповідача з часу призначення їй пенсії, отримує державну та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в мізерних розмірах, а не в розмірах передбачених ст.ст.50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

 ..

Вважає, що стосовно даного позову, щодо позовної давності повинен бути застосований Закон України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 08.02.1995 p., а саме ч.І ст.76 цього Закону визначено, що право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров'ю особи, не обмежується строком давності.

  Ч. 2 п.4 ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях фізичної особи.

Управління пенсійного фонду України у Бершадському районі Вінницької області порушило її права, оскільки не нарахувало і не виплатило належні їй по чинному законодавству кошти як особі, яка постраждала від наслідків аварії на ЧАЕС І категорії, інваліду 3-ї групи безстроково, не повідомило їй про порушення цього права, та не здійснило в добровільному порядку перерахунок і виплату пенсії та фактично примусило добиватись відновлення порушених прав, страждати через усвідомлення несправедливості по відношенню до себе.     ;

Зміст заподіяної моральної шкоди полягає в душевних стражданнях. Між бездіяльністю відповідача та її душевними стражданнями існує безпосередній причинно-наслідковий зв'язок.

Протиправна бездіяльність Управління пенсійного фонду України у Бернадському районі Вінницької області, призвела до її душевних страждань  в добровільному порядку не припинена і продовжується.

Завдану моральну шкоду позивач оцінює в сумі 30611 грн. 24 коп.  

   Постановою Пленуму Верховного Суду України N 4 від 31.03.1995 р. „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" в п. 10-1 зазначено: „При розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції України судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень - вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування". Відповідно до рішення Конституційного суду України від 03 жовтня 2001 року за № 12-рп/2001 по справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України окремих положень статті 32 Закону України „Про державний бюджет на 2001 рік" та статті 25 Закону України „Про державний бюджет на 2001 рік" було встановлено, що шкода, завдана незаконними діями органів державної влади відшкодовується за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання цих органів. Даним рішенням роз'яснюється, що шкода в такому випадку підлягає відшкодуванню з коштів державного бюджету України, а представником держави повинно бути державне казначейство, яке представляє державу у відповідних правовідносинах - викладене є підтвердженням щодо відшкодування заподіяної моральної шкоди та витрат на правову допомогу з Держави Україна через її уповноваженого представника Державне казначейство України.  А тому вважає, що вищезазначену моральну шкоду слід стягнути з Державного казначейства України.

Відповідно до ст.90 КАС України, витрати пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони. Після закінчення розгляду справи стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги. Розмір плати за правову допомогу встановлюється договором.

Відповідно до ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Між нею та ОСОБА_3  укладений договір про надання правової допомоги, згідно з яким вона, оплатила послуги ОСОБА_3 у сумі 5000 грн., що підтверджується квитанцією, яка приєднана в додатках до адміністративного позову, а тому просить  суд стягнути з Державного казначейства України стягнути на її користь дані витрати, які є вимушеними внаслідок протиправної діяльності відповідача.

         В судове засідання представник позивача ОСОБА_3 не з’явилася, проте подала заяву в якій підтримала свій позов і просить його задовольнити, а справу розглянути без його участі.

    Представник відповідача Управління пенсійного фонду України у Бершадському районі Саковський Д.І. в судове засідання не з’явився, проте подав заяву в якій позов не визнає і просить розглянути справу без його участі.

Представник співвідповідача Державного казначейства України в судове засідання не з»явився  і не повідомив суд про причину своєї неявки, хоча вчасно був повідомлений про час і місце розгляду справи тому, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність.

Дослідивши наявні у справі матеріали і давши їм належну юридичну оцінку, суд вважає, що позов обґрунтований, але підлягає до задоволення частково із наступних підстав:

    Судом встановлені такі факти:

ОСОБА_1  є особою, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії, інвалідом 3-ї групи з квітня 2001 p., а з квітня 2010 р. інвалідом 3-ї групи безстроково, що підтверджується довідками МСЕК: НОМЕР_1; НОМЕР_2; НОМЕР_3. Її  інвалідність пов'язана з наслідками аварії на ЧАЕС, що підтверджується посвідченням НОМЕР_4, виданим 26 травня 2010 р.

Статтею 49 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а)державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ч.4 ст.54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка визначає підстави та умови призначення пенсії особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижче по 3-й групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі ст.50 цього Закону особам, віднесеним до категорії 1, зокрема інвалідам 3-ї групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до ст.53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір такої пенсії згідно зі ст.28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.  

Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від ЗО травня 1997 року № 523 «Про затвердження нового Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно п. 4 вказаної Постанови у всіх випадках розмір пенсії для інвалідів 3-ї групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6-ти мінімальних пенсій за віком.

Ця постанова є чинною, її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій повністю відповідають положенням статей 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно п. 2 згаданої Постанови Міністерству праці та соціального захисту населення привести пенсії по інвалідності, які настали внаслідок каліцтва чи захворювання у відповідність з Порядком, починаючи з 01.02.1997 р. та забезпечити перерахунок цих пенсій на протязі 2-ох місяців з дня прийняття Постанови.

На момент введення в дію цього Порядку, мінімальна пенсія за віком визначалась на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст..19 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-ХП та ст..2 ЗУ «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 р. № 966-ХІІ.

У супереч даним нормативним актам відповідач розрахунок пенсії ОСОБА_1 здійснює, виходячи з установленого постановою КМУ від 03.01.2002 р. № 1 «Про підвищення розмірів пенсії та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України» розміру, що становить 19,91 грн., хоча при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст.ст. 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосуванню при їх обчисленні підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного в Законі України «Про державний бюджет України» на відповідний рік, виходячи з якого повинен визначатися мінімальний розмір пенсії за віком.

При цьому положення ч.3 ст.28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою до застосування такої величини мінімального розміру пенсії за віком для обчислення інших пенсій чи доплат, пов'язаних із мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, окрім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

З вини відповідача ОСОБА_1 з часу призначення їй пенсії, отримує державну та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю,  не в розмірах передбачених ст.ст.50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

 Частиною 1 ст. 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральну шкоду, яку позивач оцінює в сумі 30611 грн. 24 коп. вона просить стягнути на її користь  з Державного казначейства України.

Однак суд вважає, що діями відповідача позивачу моральної шкоди заподіяно не було.

Відповідно до ст. 90 КАС України, витрати пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони. Після закінчення розгляду справи стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги. Розмір плати за правову допомогу встановлюється договором. Відповідно до ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Як стверджує позивач між нею та ОСОБА_3 було укладено  договір про надання правової допомоги, згідно з яким вона  оплатила послуги ОСОБА_3 у сумі 5000 грн., що підтверджується квитанцією, яка приєднана в додатках до адміністративного позову, а тому просить стягнути з Державного казначейства України на її користь дані витрати.

Проте до матеріалів адміністративного позову   жодного документу, що підтверджував би повноваження ОСОБА_3 як фахівця в галузі права не   надано (копія диплому про закінчення навчального закладу).

           Ст. 99 КАС України передбачено, що адміністративний  позов  може  бути  подано в межах строку звернення до адміністративного суду,  встановленого  цим  Кодексом або іншими законами. Для  звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод  та  інтересів  особи встановлюється шестимісячний строк, який,  якщо  не  встановлено  інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася  або  повинна  була  дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст. 99 КАСУ). Строки для звернення  до  адміністративного  суду,  якщо не встановлено інше,  обчислюються з дня,  коли особа дізналася або повинна  була дізнатися  про  порушення  своїх  прав,  свобод  чи інтересів.

           Пропущений  з  поважних   причин процесуальний  строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за клопотанням особи,  яка  бере  участь  у справі (ч.1  ст. 102   КАСУ),  або ж,   якщо  суд  за  заявою  особи,    яка    подала адміністративний позов,  не знайде підстав для поновлення строку, установленого законом, - позов залишається без розгляду (ст. 100 КАСУ).

      Суд не вбачає поважних підстав, які заважали б  позивачу у визначені законом строки звернутися до суду за захистом порушених  прав.   Позивач  з  адміністративним  позовом  звернулася  до суду   02.11.2010 року. Тому, на підставі викладеного  позовні вимоги мають розглядатися за період з  02.05. 2010 року .  

Виходячи з вищевикладеного, керуючись.ст. 104, 105, 106,   КАС України, ч.І. ст. 23, ч.2 п. 4 ст. 23, ст. 1166, ст. 1173 ЦК України, ст.ст. 49, 50 ,54, 71 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ч.1 ст.76 ЗУ «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 08.02.1995 р., суд -

                                                      ПОСТАНОВИВ:

        Позов задовольнити частково.

          Визнати  протиправними дії Управління пенсійного фонду у Бершадському районі   Вінницької області, пов'язані з не нарахуванням і невиплатою ОСОБА_1 державної (основної) та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах визначених ст..50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» .

2. Зобов'язати Управління пенсійного фонду у Бершадському районі Вінницької області здійснити перерахунок і виплату призначеної ОСОБА_1 державної (основної) пенсії з 02.05.2010 року виходячи з розмірів мінімальної пенсії за віком для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням індексації пенсії, відповідно до ст.. 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунку 6-ти мінімальних пенсій за віком (основна пенсія), та 50% мінімальної пенсії за віком (додаткова пенсія), що розраховується залежно від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

4.Зобов'язати Управління пенсійного фонду у Бершадському районі Вінницької області здійснювати і в подальшому нарахування та виплату ОСОБА_1 основної та додаткової пенсії у відповідності до ст...ст. 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи».

  В іншій частині позову відмовити.

    Постанову звернути до негайного виконання в межах суми стягненняч за один місяць.

    Постанова може бути оскаржена сторонами протягом десяти днів з дня  отримання копії постанови до Київського апеляційного адміністративного суду через Бершадський районний суд.

СУДДЯ: