Справа № 2-а-5516/10
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 грудня 2010 року м. Луганськ
Суддя Жовтневого районного суду м. Луганська Татарінової О.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районної міста Луганська, третя особа – Головне Управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання бездіяльності відповідача неправомірною щодо нарахування та виплати щомісячної соціальної допомоги, як дитині війни, зобов’язання зробити нарахування та виплатити допомогу,
В С Т А Н О В И В :
П озивач зверну в ся з зазначеним адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районної міста Луганська про визнання бездіяльності вказаної установи по нарахуванню та виплаті щомісячної соціальної допомоги згідно ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” незаконною, про зобов'язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» як дитині війни за період з січня по грудень 2010 р.
В обґрунтування позовних вимог позива ч ОСОБА_2 зазнач ив , що в ін має статус «дитини війни» у зв'язку з чим, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачувана йому пенсія повинна підвищуватись на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Вваж ає , що положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчій актів України» в частині зміни ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не відповідають Конституції України і тому не можуть застосовуватись.
Позива ч ОСОБА_2 до початку судового засідання нада в заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, просив розглядати справу без участі його представника. На адресу суду надійшли заперечення проти позову, у яких відповідач посилається на те, що відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни до пенсії виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Дана надбавка виплачувалась особам, які є інвалідами в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком. Відповідно до Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік" текст ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладений в такій редакції: "дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Стаття 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачає пільги для учасників війни де в п. 20 зазначено, що учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність встановлений Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік" і складає 470,00грн. Надбавка дітям війни встановлена позивачу з 01.01.2008 р. в розмірі 47,00грн. та в подальшому відповідно до прожиткового мінімуму виплачується правильно. На підставі викладеного, вважає адміністративний позов безпідставним та необґрунтованим, просив суд відмовити у задоволенні позову. У запереченнях проти позову відповідач наполягає на застосуванні строку звернення до адміністративного суду.
Представник третьої особи – Головного управління Державного казначейства України у Луганській області у відзиві на позов заперечує проти його задоволення, зазначає, що Головне управління Державного казначейства України у Луганській області залучено безпідставно.
До початку судового засідання від сторін надійшли заяви про розгляд справи без їхньої участі. 10.12.2010 року постановлено ухвалу про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
З матеріалів справи вбачається, що позивач має правовий статус «дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Статтею 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Виходячи з принципу верховенства права, закріпленого ст.8 Конституції України, принципу пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, у зв’язку з чим Закони України мають вищу юридичну силу, суд вважає, що при вирішенні даного спору, підлягає застосуванню саме ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції, яка діє після прийняття рішень Конституційним Судом України, з урахуванням вимог ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», яка визначає мінімальну пенсію за віком на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а не вищезазначена Постанова Кабінету Міністрів України, на підставі якої позивач у здійснювалось нарахування та виплата підвищення до пенсії як дитині війни.
Отже, нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Враховуючи наявність спеціальних законодавчих актів, які підлягають застосуванню у справах із соціальних правовідносин, що носять публічно-правовий характер, суд вважає за необхідне визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська по не виконанню за період з 01.01. 2010 року по 10.12. 2010 року, приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії; та зобов’язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01.01. 2010 року по день винесення постанови.
В задоволенні позову в частині зобов’язання управління Пенсійного фонду України у Жовтневому районі м. Луганська до нарахуванні і виплати щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 11.12. 2010 року суд відмовляє, оскільки відсутні підстави для зобов’язання відповідача на вчинення таких дій у майбутньому.
Керуючись ст.ст. 2, 11, 17, 18, 87, 94, 99, 100, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,
П О С Т А Н О В И В :
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду України у Жовтневому районі м. Луганська, які виразилися у виплаті на користь ОСОБА_2 у період з 01.01.2010 року по 10.12.2010 року підвищення до пенсії у розмірі 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районної м. Луганська здійснити донарахування та доплату на користь ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з 01.01.2010 року по 10.12.2010 року з урахуванням здійснених виплат.
В іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд м. луганська протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
СУДДЯ: О.А. ТАТАРІНОВА