ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" червня 2006 р. Справа № 20/4993
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Веденяпіна О.А.
суддів: Пасічник С.С.
Черпака Ю.К.
при секретарі Мельниченко Л.І. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Польовий В.А. - головний державний податковий інспекторз юридичної
роботи ДПІ в Ярмолинецькому районі (довіреність №45/9/10-029 від
18.01.2006р.);
від відповідача: Мамчук Л.В. (довіреність б/н від 11.08.2005р.);
від прокуратури: Давидченко А.В. - помічник військового прокурора Хмельницького
гарнізону (посвідчення №1 від 16.01.2006р.),
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Ярмолинецькому районі (смт. Ярмолинці Хмельницької області)
на рішення господарського суду Хмельницької області
від "20" лютого 2006 р. у справі
за позовом Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції в особі Ярмолинецького відділення, правонаступником якої є Державна податкова інспекція в Ярмолинецькому районі (смт. Ярмолинці Хмельницької області)
до Військової частини А-1877 (смт. Ярмолинці Хмельницької області)
про звернення стягнення на активи,
ВСТАНОВИВ:
В серпні 2005 року Хмельницька міжрайонна державна податкова інспекція в особі Ярмолинецького відділення, правонаступником якої є Державна податкова інспекція в Ярмолинецькому районі, звернулась до господарського суду з позовом до військової частини А-1877 про стягнення 34864,50 грн. недоїмки по податку з власників транспортних засобів шляхом звернення стягнення на активи відповідача.
Позов мотивовано тим, що відповідачем самостійно подано в органи державної податкової служби розрахунки по податку з власників транспортних засобів за 2003-2005 роки, в установлений законодавством строк суми податку не сплачено, у зв'язку з чим останньому виставлені та вручені податкові вимоги (перша - №48 від 08.06.2005 року та друга - №111 від 11.07.2005 року), прийнято рішення №19 від 15.08.2005 року про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що відповідно до Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів", платниками податку є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби. Військова частина є структурним підрозділом Міністерства Оборони України і все майно , яке є у в/ч А-1877, не є власністю частини і тому згідно ст. 1 вищевказаного Закону військова частина не є платником даного податку.
В додаткових обґрунтуваннях до позову податковий орган зазначив, що Закон України "Про Збройні Сили України" не є законом про оподаткування і тому немає підстав для його застосування як такого, що регулює правовідносини в сфері оподаткування.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 20 лютого 2006 року у справі №20/4993 в позові Державної податкової інспекції у Ярмолинецькому районі відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державна податкова інспекція у Ярмолинецькому районі подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи.
Позивач в апеляційній скарзі вказує, що Закон України "Про Збройні Сили України" не є законом про оподаткування і не може регулювати правовідносини в сфері оподаткування, а згідно розрахунків по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин на 2003-2005 роки станом на 16.08.2005р. заборгованість військової частини перед бюджетом по вищевказаному податку складала 34864,50 грн.
На думку податкового органу, уточнюючі розрахунки подані військовою частиною з порушенням встановленого законодавством порядку, що не дає підстав вважати їх належно оформленою податковою звітністю та прийняти як уточнюючі розрахунки по податку з власників транспортних засобів і провести по обліку.
Відповідач письмово заперечує проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, вважає, що позивач в порушення ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не прийняв подані частиною уточнюючі розрахунки, а військова частина А 1877 не є платником податку з власників транспортних засобів.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримує.
Представник відповідача та прокурор заперечують проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просять залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін.
Відмовляючи в задоволенні позову, господарський суд Хмельницької області виходив з того, що у позивача відсутні підстави для неприйняття уточнюючих розрахунків, надісланих йому відповідачем.
Заслухавши представників сторін, прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" у порядку визначеному податковими органами, юридичні особи подають за місцем свого знаходження та за місцем постійного базування транспортних засобів до податкових органів, у строки, визначені законом для річного звітного періоду, на основі бухгалтерського звіту (балансу) розрахунки суми податку за формою, затвердженою центральним податковим органом України.
Пунктом 1.1 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що платники податків - це юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.
Як свідчать матеріали справи, до податкового органу відповідачем подано розрахунки по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин на 2003-2005 роки, згідно з якими податковий борг по цьому податку станом на 16.08.2005 року складав 34864,50 грн.
Військова частина А 1877, смт. Ярмолинці є юридичною особою та включена до ЄДРПОУ 01.12.1998р. (довідка про включення до ЄДРПОУ № 593).
Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" відповідачу було надіслано першу та другу податкові вимоги (відповідно 1/48 від 08.06.2005р. та 2/111 від 11.07.2005р.), прийнято рішення № б/н від 15.08.2005р. про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 вищевказаного Закону податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації (розрахунку), вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації і не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.
Згідно підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону платник зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Відповідно до пункту 11 статті 10 Закону України “Про державну податкову службу” державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.
Згідно підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 вищевказаного Закону активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду (господарського суду).
Пункт 1.6 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначає, що примусове стягнення - це звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу, без попереднього узгодження його суми таким платником податків.
Отже, підпунктом 2.3.1 статті 2 та пунктом 1.6 статті 1 зазначеного Закону та статтею 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" позивачу надано право здійснювати заходи з примусового стягнення податкового боргу, тобто звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу.
Доводи відповідача про те, що він не є платником податку з власників транспортних засобів, у зв'язку з чим податковий орган повинен був прийняти подані ним з нульовими показниками уточнюючі декларації не є переконливим, оскільки відповідно до чинного законодавства Військова частина А-1877 є платником даного податку.
Статтею 2 Закону України "Про систему оподаткування" передбачено, що встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільським, селищним, міським радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування.
Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Закон України "Про Збройні Сили України" не є таким, а передбачені статтею 14 пільги щодо оподаткування не можуть бути підставою для звільнення відповідача від сплати податку, оскільки відповідні зміни до законів про оподаткування не внесені.
Враховуючи, що Закон України "Про систему оподаткування" є спеціальним законом про оподаткування, виходячи із правила співвідношення загальної і спеціальної норми у разі їх конкуренції, його норми підлягають застосуванню при вирішенні спору, зокрема, щодо пільг з оподаткування у випадку встановлення таких пільг іншими законами, крім законів про оподаткування.
Довід прокурора про те, що відповідач не є юридичною особою, не відповідає обставинам справи.
Не грунтується на нормах чинного законодавства висновок суду першої інстанції про відсутність у позивача підстав для неприйняття уточнюючих розрахунків, надісланих йому відповідачем, оскільки ці розрахунки подані в порушення встановленого законодавством порядку та з метою уникнення сплати податку.
Отже, позовні вимоги про звернення стягнення на активи відповідача в рахунок погашення податкового боргу є обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
Крім того, господарським судом першої інстанції при ухваленні судового рішення не враховано п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якого до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів, адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, а відповідно до ст. 158 КАС України судове рішення, яким суд вирішує спір по суті, викладається у формі постанови.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Хмельницької області у справі №20/4993 скасуванню, як таке, що прийнято з порушенням норм права.
Керуючись ст.ст. 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Ярмолинецькому районі задовольнити.
Скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 20 лютого 2006 року та прийняти постанову про задоволення позову.
Звернути стягнення на активи Військової частини А-1877 (32105, Хмельницька область, смт. Ярмолинці, вул. Залізнична, код ЄДРПОУ 7631100) в рахунок погашення податкового боргу по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів в сумі 34864,50 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу може бути подано протягом одного місяця безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя: Веденяпін О.А.
судді:
Пасічник С.С.
Черпак Ю.К.
Віддрук 6 прим.
1 - до справи
2 - позивачу
3 - відповідачу
4 - 5 - прокурорам
6 - в наряд
друк Гаврилюк Т.